Матеріали засідання №4 міжшкільного методичного об’єднання вчителів 3, 4 класів
Ділова гра з елементами тренінгу «ПРОФІЛАКТИКА ЕМОЦІЙНОГО ВИГОРАННЯ ПЕДАГОГІВ»
Чаплицька Л.Г.,
вчитель початкових класів
Острожецького ліцею імені І.Єремеєва
Мета: ознайомити педагогів з поняттям "синдром емоційного вигорання", його
основними причинами і симптомами, визначити основні умови збереження
емоційного здоров'я педагога;
підвищити самооцінку педагогів, їх впевненість у собі; рівень психологічної
культури;
розвивати вміння керувати своїм психологічним станом;
створити умови для психологічного розвантаження педагогів;
надати інформацію про сучасні техніки і прийоми стабілізації емоційного стану
педагогів.
Завдання:
1. Інформувати педагогів про наявні методи профілактики СЕВ;
2. Поглибити пізнання педагогами себе, своїх психологічних особливостей,
усвідомлення своїх думок і дій, посилення позитивних якостей особистості,
придбання навиків адекватної поведінки в певних соціальних ситуаціях;
3. Навчити педагогів практичним навичкам боротьби
з «синдромом емоційного вигорання».
4. Створити в групі атмосферу емоційної свободи та відкритості,
дружелюбності і довіри один до одного.
5. Формувати професійні якості: комунікативні здібності, рефлексію,
здатність до емпатії.
Матеріали: проектор, ноутбук, аркуші паперу, ручки, відро для "сміття",
стікери, ватмани, газети, зразки тестів, шкатулка з побажаннями.
Хід заняття
І Вступна частина
1. Ритуал вітання «Як вітаються в різних країнах світу».
Мета: створити сприятливу невимушену психологічну атмосферу в групі.
Сціальний педагог розповідає групі про жести вітання у різних народів.
Варіанти вітання:
У різних країнах світу існують унікальні звичаї привітання, які відображають
місцеву культуру та традиції. Ось декілька прикладів:
• Японія: Традиційним вітанням є уклін (одзигі). Глибина та тривалість
уклону залежать від соціального статусу людини, яку вітають, і виражають повагу.
• Китай: Зазвичай обмежуються легким кивком голови або поклоном з
витягнутими вздовж тулуба руками, що вважається жестом високої поваги.
• Індія: Використовується жест "намасте": долоні складають разом на
рівні грудей, трохи нахиляючи голову. Це означає "божественне в мені вітає
божественне в тобі".
• Таїланд: Привітання називається "вай" (wai) – уклін із притиснутими
долонями, схожий на молитовний жест. Висота рук та глибина уклону також
залежать від статусу людини.
• США та Велика Британія: Найпоширенішим є рукостискання. Воно
може супроводжуватися прямим зоровим контактом.
• Франція, Іспанія, Італія: Люди часто вітаються повітряними
поцілунками в щоку (кількість поцілунків варіюється залежно від регіону – від
двох до чотирьох).
• Латинська Америка (Бразилія, Аргентина тощо): Також
поширені повітряні поцілунки (зазвичай один) або обійми, навіть при першому
знайомстві.
• Німеччина: Переважно використовують міцне рукостискання.
2. Прийняття правил роботи групи (5-7 хв)
Правила нашої групи
• • Бути активним і позитивним.
• • Один говорить – всі слухають.
• • Бути чесним і толерантними.
• • Не критикувати, а допомагати.
• • Кожна думка має право на існування
• • «Піднята рука»
• • Дотримуватись регламенту.
• • Кожен учасник має дотримуватися всіх прийнятих правил.
ІІ. Основна частина
1. Повідомлення теми та мети заняття
Вправа «Рівень щастя»
Складіть список того, за що ви вдячні долі в цей момент. Прослідкуйте, аби
внести все, що варто подяки: сонячний день, своє здоров’я, здоров’я рідних, житло,
їжа, краса, любов, мир.
Після того, як всі виконають завдання, соціальний педагог з’ясовує, хто з
педагогів знайшов 10 обставин, за які можна бути вдячним долі; хто 5; хто жодного.
- Хотілося б нагадати історію про двох людей, яким показали склянку води.
Один сказав: «Вона наполовину повна, і я вдячний за це». Інший сказав: «Вона
наполовину порожня, і я відчуваю себе обдуреним». Різниця між такими людьми
не в тому, що вони мають, а в їх ставленні до цього. Ті хто володіє мистецтвом
подяки, фізично й емоційно більш благополучні, ніж ті, «ошукані» люди, чиї
склянки завжди наполовину порожні.
2. Міні-лекція «Синдром емоційного вигорання (СЕВ)»
Слово соціального педагога:
- Сучасне життя з його численними труднощами вимагає від людини будь-
якої професії активізації всіх сил. Представники педагогічної галузі опиняються в
найбільш складній ситуації, оскільки відчувають подвійні навантаження.
Негативно забарвлені стани педагога знижують ефективність виховання й
навчання дітей, підвищують конфліктність, сприяють виникненню і закріпленню
негативних рис, руйнують психічне здоров’я.
Професія педагога належить до категорії стресогенних і вимагає великих
резервів володіння собою та саморегуляції. У педагогічній діяльності постійно
спостерігають стан емоційної напруженості. Після перебування в складних
ситуаціях педагог найчастіше відчуває виснаженість, пригніченість, бажання
розслабитись. В окремих випадках емоційна напруженість досягає критичного
моменту – й результатом стає втрата самовладання та самоконтролю.
У подібних випадках зазвичай говорять, що людина «згоріла».
У медицині такий стан називають синдром емоційного вигорання (СЕВ).
СЕВ - стан емоційного та фізичного виснаження, зниження енергетичного
потенціалу, яке супроводжується порушеннями емоційної сфери.
СЕВ характерний для представників комунікативних професій, або, як ще
прийнято їх називати, професій типу «дюдина-людина».
Факторами, які впливають на вигорання, є індивідуальні особливості
нервової системи і темпераменту. Швидше «вигорають» працівники з слабкою
нервовою системою і ті, хто має інтровертований характер, індивідуальні
особливості яких не поєднуються з вимогами професій типу «людина-людина».
Процес вигорання виникає в результаті внутрішнього накопичення
негативних емоцій без відповідної «розрядки» і розвивається поступово.
Спочатку у «вигораючого» починає зростати напруга у спілкуванні. Далі
емоційна перевтома переходить у фізичну, людина не відчуває в собі сил для
виконання навіть дріб'язкових справ, доводиться докладати багато зусиль, щоб
примусити себе приступити до роботи. Така втома може провокувати стан
пригніченості, апатію, спалахи роздратування, відчуття постійної напруги,
дискомфорту.
Стає усе важче зосередитись на виконуваній роботі, усе частіше з голови
вилітають важливі справи. Людина вже не завжди здатна стримати викликане
оточуючими роздратування, виникає потреба усамітнитися, обмежити контакти.
Якщо ж це не вдається, то спрацьовує певна захисна реакція організму, яка може
виражатися у байдужості до людей, цинізмі і навіть агресії.
Вигорання відбувається дуже поступово:
• • I стадія триває 3-5 років,
• • II триває 5-15 років,
• • III – від 10 до 20 років.
На його тлі можуть загострюватись хронічні і виникати нові хвороби.
На основі емоційного вигорання виникає професійне вигорання.
Професійне вигорання – це:
• • реакція організму та психологічної сфери людини, яка виникає внаслідок
тривалого впливу стресів середньої інтенсивності, що обумовлені її професійною
діяльністю;
• • результат некерованого довготривалого стресу;
• • психічний стан, який характеризується виникненням відчуттів емоційної
спустошеності та втоми, викликаних професійною діяльністю людини, і поєднує в
собі емоційну спустошеність, деперсоналізацію і редукцію професійних досягнень;
• • різновид та передумова професійної деформації особистості.
Симптоми професійного вигорання.
• почуття постійної хронічної втоми;
• відчуття емоційного і фізичного виснаження;
• зниження сприйнятливості і реактивності на зміни зовнішнього
середовища (відсутність реакції цікавості та страху);
• часті безпричинні головні болі, постійні розлади шлунково-кишкового
тракту;
• різка втрата чи різке збільшення ваги;
• повне чи часткове безсоння, постійний загальмований, сонливий стан і
бажання спати протягом усього дня;
• задишка або порушення дихання при фізичному чи емоційному
навантаженні;
• помітне зниження зовнішньої і внутрішньої сенсорної чутливості:
погіршення зору, слуху, нюху і дотику, втрата внутрішніх, тілесних відчуттів.
• байдужість, нудьга, пасивність і депресія (знижений емоційний тонус,
почуття пригніченості);
• підвищена дратівливість на незначні, дрібні події — часті нервові «зриви»
(вибухи невмотивованого гніву чи відмова від спілкування, «відхід у себе»);
• постійне переживання негативних емоцій,
• почуття неусвідомленого занепокоєння і підвищеної тривожності
(відчуття, що «щось не так. як треба»);
• почуття гіпервідповідальності і постійний страх, що щось «не вийде», чи з
чимось не вдасться впоратися;
• загальна негативна установка на життєві і професійні перспективи (типу
«Як не намагайся, все одно нічого не вийде»).
• відчуття, що робота стає все важчою і важчою, а виконувати її — все
складніше і складніше;
• співробітник помітно змінює свій робочий режим дня (рано приходить на
роботу і пізно йде або, навпаки, пізно приходить на роботу і рано йде);
• дистанціювання від співробітників і учнів, підвищення неадекватної
критичності;
• зловживання алкоголем, різке зростання викурених за день цигарок,
вживання наркотиків.
Сфери особистості, які страждають через професійне вигорання
1. Сфера самооцінки (людині здається, що вона не справляється зі своїми
обов’язками).
2. Сфера емоцій (людина починає відчувати роздратування через людей та їхні
проблеми, які вона повинна вирішувати в силу своїх професійних обов’язків. Тобто
її стан можна описати як внутрішню істерику: “Та що ви усі від мене хочете? Я не
можу вам нічим допомогти! Залиште мене у спокої!”
3. Сфера психіки (навіть якщо людині не доводиться постійно “працювати
емоціями”, у неї може похитнутися психіка – просто через те, що вона
перевантажена і працює у режимі, який їй не властивий).
4. Сфера інтелекту (це справжня пастка для тих, хто з матеріальних
переконань займає посаду, яка не дозволяє реалізувати у повній мірі свої
інтелектуальні здібності).
Захистом від вигорання за цим типом є психологічна підтримка і спеціальні
тренінги, під час яких навчать, як правильно себе поводити у складних ситуаціях,
а також мовленнєвим і поведінковим шаблонам, які дозволяють допомагати людям,
не вливаючись у їхні страждання всією душею.
Педагогам потрібно володіти вміннями й навичками саморегуляції емоційного
стану, щоб зберегти і зміцнити психологічне здоров’я.
3. Вправа «Колесо життя»
Мета: допомогти учасникам розібратися у власних життєвих поглядах і
настановах,
формувати розуміння необхідності гармонійного розвитку всіх сфер життя.
Обладнання: аркуші паперу А4 для всіх учасників, олівці.
Учасникам пропонується зобразити своє життя у вигляді колеса. З'ясувати, що
рухає «колесо життя», що допомагає утримати рівновагу? Надписати на кожній
спиці сферу життя (здоров'я, родина, робота, відпочинок, достаток, друзі).
Розділити кожну спицю на 10 поділок. 0 – у центрі, 10 – на кінці. Кожен учасник за
десятибальною шкалою оцінює рівень задоволеності кожною сферою свого життя.
Зєднайте нове коло, що у вас утворилось).
Соціальний педагог: Кожна зі спиць утримує «колесо життя» у рівновазі. І
кожна вимагає нашої уваги. Якщо хоч одна спиця надломиться, будуть ламатися
або гнутися інші, що призведе до втрати рівноваги. Нам варто розвивати наше
життя рівномірно, для того щоб прожити його повноцінно, гармонійно.
(Соціальний педагог звертає увагу учасників на сферу «робота». На скільки
балів її оцінили? Чому так сталось спробуємо з’ясувати за допомогою наступної
вправи.
4. Самодіагностика «Асоціація на слово «робота»
На протязі 10 хвилин Вам необхідно розкрити тему «асоціація на слово –
робота», використовуйте для цього 20 слів або речень. Не намагайтеся відібрати
правильні або неправильні, головні або другорядні відповіді. Пишіть їх так, як вони
приходять Вам у голову. Ви ж самі розумієте – правильних чи неправильних
відповідей бути не може.
Питання для обговорення:
• Чи легко було передавати на папір власні асоціації?
• Чого більше гарного чи поганого?
• Скільки слів та речень ви встигли записати за 10 хв.?
Тепер ще раз подивіться на свої відповіді. Зеленим кольором відмітьте ті
асоціації, які на вашу думку допомагають вам у роботі. Червоним – ті які
заважають, жовтим – які не впливають на вашу роботу.
Яких відповідей у Вас більше? Зелених? Червоних? Жовтих?
Той колір, якого більше характерезує Ваше уявлення про власні можливості на
роботі.
Зелений – Ви бажаєте домогтися більшого, впевнені у власних здібностях та
успіху.
Червоний – на Вашу упевненість у собі негативно впливає думка інших та
страх невдачі.
Жовтий – бажання досягти більшого на робаті має таку ж силу, як і страх
невдачі.
Використаніджерела
1. Бойко В.В. Энергия эмоци й / В.В. Бойко – 2-е изд., доп. и перераб. – СПб.:
Питер, 2004. – 474 с.
2. Водопьянова Н.Е. Синдром выгорания: діагностика и профілактика / Н.Е Водопьянова, Е.С.Старченкова. – СПб.: Питер, 2008. – 336с.
3. Логвиненко В.П. Профілактика професійного стресу та синдрому вигорання у державних службовців: навч.-метод. розробка теми
[Електронний ресурс]. – К.:ІПК ДСЗУ, 2013. – Режим доступу : http//ipkdszu.kiev.ua/ponn/books/parts/index/downloads/logvinenko_v_pprofilaktika_profesijnogo_stresu.pdf.
4. Профілактика синдрому емоційного вигорання педагогів / Уклад.
А. Г. Дербеньова, А.В. Кунцевська . – Харків: Вид.група «Основа», 2009.
