Історія села Малин

1. Перша згадка і до 1860 року.

Похідним до назви села є слово «малий». У давні часи поселення було обгороджене частоколом. Ворота закривалися коловоротком та охоронялися сторожею.

Перші згадки про село Малин датовані 1444 роком таким записом: «...староста Луцкий... Малинский...».

Від 1545 року село належало панам Михаил) та Соколу Єловичам. Згадується воно і в грамоті польського короля Казиміра. За свідченням документа від 1566 року, зафіксована скарга пана Івана Борзобагатого про пограбування, нанесення побоїв та заключения в тюрму його слуги у Малині господарським маршалком Михайлом Малинським. Відповідно до записів 1620 р. село належало Миколі Малинському.

В духовному заповіті Данила Братковського від 13 листопада 1720 року згадується Малин. Він розподіляє майно між дітьми, наказуючи винагородити селянина із Певжі, якого колись образив у Малині.

У 1857 роиі за кошти прихожан зведена церква і освячена на честь Святого Миколая Чудотворця. Із 1857 року службу Божу правив священик Олександр Львович.

2. Від 1860 по 1939 рік.

У 1860 році поміщик Слівінський запросив в село чехів, аби продати їм свої землі. Переселенці утворили цілу Малинську колонію, яка була названа Чеський Малин.

У 1898 році збудовано цегельню, керівником якої був Алоїз Мендлік.

У 1906 році до Малина прибула родина Мартіновского Алоїза, який побудував вальцевий млин. В селі працювали приватні магазини, пивний шинок, столярні, кузні, бригада мулярів, шевці. Була відкрита бібліотека, два танцювальні зали та створений аматорський драмгурток.

У серпні 1915 року російські війська під натиском австро-угорців відступили. В ніч із 3 на 4 вересня 1915 року в Малин вступили австрійські війська. Через два тижні, внаслідок наступу російських військ, ворога було відкинуто на захід.

Революція 1917-1978 рр. не обійшли село стороною.

У 1919 році чоловіки Малина воювали проти Симона Петлюри. А після Рижського мирного договору від 18 березня 1921 року село, як і вся Волинь, відійшло до Польщі.

У 1927 році заснована родинна школа, в якій викладали сестри Кієлчевські.

У 1937 році в селі працювали пошта і телеграф. Діяла добровільна пожежна дружина.

За польської окупації в селі діяв Піддубецький райком КПЗУ,

а з 1929 року - організація «Сільробу».

З. Від вересня 1939 року - по нині.

19 вересня 1939 року о 9 годині вечора в село ввійшли
червоноармійці.           {

19 березня 1941 року в Малині організовано колгосп «Нове життя».

22 червня 1941 року розпочалася Велика Вітчизняна війна.

З 27 червня 1941 року по 8 лютого 1944 року - Малин в німецькій окупації.

Вивезено на роботи до Німеччини - 60 жителів села. С грашна трагедія стікала Малин 13 липня 1943 року: у церкві, клунях, стодолах, школі, будинках було спалено 532 мирних жителів ( 400 чехів і 132 українці), а разом із жителями сусідніх сіл в братській могилі лежить 800 осіб.

За національно- патріотичні погляди були репресовані: Андрій Андрійович Никулін - засланий у Горьківську область, потім - в Свердловську. ( 1944 - 1952рр.). Микола Григорович Мостович з сімє'ю: батько - Григорій Йосипович (священик), сестра - Наталія. - заслані в Тюменську область в 1944році.

Казмірук Онупрій із сім'єю виселений у Комі АРСР у 1946 році.

В 1947 році - відбулася чеська реміграпія.

В 50 -60рр. в селі діяла машинно- тракторна станція, яка обе. і і о ву вала н а в ко. і и ш 11 і ко. і гос 11 и.

Значних результатів досягли малинці 70-80 роки у сільськогосподарському виробництві (колгосп «Маяк»): врожайність зернових в цей час становила - 40 ц з га; 358 ц з га цукрових буряків; 257 ц з га картоплі. Вироблено на 100 га с/г угідь по 159 ц м'яса, 583 ц молока. Колгосп - «мільйонер».

Головами були: Страховий П.Г., Харитоненко, Гережун.

З 1996 року - реорганізація колгосп} «Маяк». Відбувається розпаювання земель.

В 2000 році в малинців орендує землі IUI «ВВС» із м. Луцьк.

Власник підприємства - Савчук B.B.

Влітку 2005 року - проведена газифікація села.

З 2005 року земельними паями користується на правах оренди СГТзОВ «ІДНА». Власниками даного підприємства є Голуб В.К. та Голуб Г. В.

СГТзОВ «ІДНА» є найбільшим роботодавцем в навколишній місцевості.

Населенню села надають послуги установи: сільська бібліотека (зав. Буско Г. П.); культурно- дозвільний комплекс (зав. Савич ); ФП (зав. Фесюк A.A.); 2 магазини.

У наявності населення Малинської сільради є: 18 авюмобілів, 1 1 тракторів, 3 комбайни.

Малинській сільраді підпорядковане село Підгай, в якому нараховується 16 дворів з населенням в 25 осіб.

В селі Малин нараховується 164 двори з населенням в 380 осіб.

З 2010 року сільським головою працює Левицька Т. С.

Видатні особистості:

Євгенія Комісарук - поетеса, прозаїк .

Народилася в с. Уїздці Млинівського району, що на Рівненщині, в 1958 році. У 1975 році закінчила навчання в Малинській середній школі. Навчалася в технікумі радянської торгівлі м. Рівне. 1982 року переїхала на постійне місце проживання в м. Дубно, де мешкає понині.

Енергійна, оптиміст, лірик. Часто друкується в періодиці. Видала власні книги поезії та прози для дорослих та дітей – «Подарунок з Сибіру», «Тримаю небо», «До нас прилетіли лелеки», «Біль душі», «Запитую серця твого», «Солоний дощ», «Корівка сміється», «Зимова казка», «Зайчик – загайчик».

Дитячі поезії пронизані уважністю до дітей, любов’ю до рідної природи, до всього живого.

Морозенко Марія

Марія Морозенко Миколаївна (*15 березня 1969, с. Малин, Рівненська область) — українська поетеса, член Національної спілки письменників України.

Марія Морозенко народилася 15 березня 1969 року в селі Малин Млинівського району Рівненської області у багатодітній сім'ї. Вона була дев'ятою дитиною із дванадцяти дітей. Коли Марії виповнилося дев'ять років трагічно загинув батько. Дванадцять дітей піднімала на ноги самотужки мама, Неоніла Андріївна, «Мати-героїня». Освіта: вища, закінчила філологічний факультет Черкаського наіонального університету ім. Б. Хмельницького (2005). Літературний редактор, керівник та ведуча культурологічної студії "Духовність української родини" при Національному музеї літератури. Марія Морозенко автор збірок «Зоряні перевесла» — 1999 рік; «Елегія любові» — 2006 рік; історичної поеми «Княгиня Ольга» — 2004 рік, а також драм «Марія Магдалина», «Вічність», «Князь Святослав». Автор дитячих казок: «Про країну ласунів», навчальних серій «Хто це?», «Що це?», віршованих казок «У зеленому ярочку», «Незвичайні пригоди Чока…», серії пізнавальних загадок, літературного переказу казки «Дванадцять місяців».

Творчі відзнаки:

• віршована казка «Про незвичайні пригоди хлопчика Чока…» (видавництво «Преса України») відзначена золотою нагородою 3-ої Всеукраїнської виставки-ярмарку «Буквиця», лауреат конкурсу «Рукомесло» в номінації «Твори для дітей»,
• етюд «Вони і лелеки» увійшов у сотню кращих українських новел конкурсу «Сила малого»,
• рукопис повісті «Великий характерник Іван Сірко» здобув перемогу в конкурсі «Українська сила»;
• ювілейна медаль «90-річчя карного розшуку України»,
• грамоти численних пісенних фестивалів та міжнародних конкурсів.

Сільська рада

«Меморіальний комплекс Малинська трагедія