Матеріали засідання №1 міжшкільного методичного об'єднання асистентів вчителя Острожецької сільської ради
Виступ «Формування комунікативних компетентностей учнів з ООП»
Підготувала Ноздрачова Т.О
асистент вчителя Острожецького ліцею
імені І.Єремеєва
Формування комунікативної компетентності обумовлене сучасними тенденціями в освіті. Сьогодні одним із найважливіших завдань удосконалення якості української освіти є формування особистісної готовності дітей до активного життя, до творчої самореалізації в демократичному суспільстві. Комунікативна компетентність посідає особливе місце серед творчих проявів молодших школярів. Вона вимагає роботи таких складових літературно-творчих здібностей, як сприймання, мислення, творча уява, мовлення, дає змогу одночасно розкритися почуттєвій та інтелектуальній сфері молодшого школяра.
З-поміж ключових компетентностей значна роль належить саме комунікативній компетентності, тому що комунікативна компетентність означає не лише вміння спілкуватися рідною та іноземними мовами, а ще й характеризується вмінням взаємодіяти з людьми, навичками роботи в групі, уміннями володіти різними соціальними ролями у колективі. Особливо гостро постає це питання для дітей з особливими освітніми потребами, що перебувають на інклюзивній формі навчання. Адже дуже часто їм важко соціалізуватися в колективі, їх не завжди розуміють однолітки. А дітей з вадами мовлення взагалі буває дуже важко зрозуміти.
Мета розвитку комунікативної компетентності — формування культури усного та писемного мовлення як засобу вільного спілкування та самовираження.
Щоб мати змогу знайти своє місце в житті, учень сучасного навчального закладу має володіти певними якостями, вміннями. Серед них - бути комунікабельним, контактним у різних соціальних групах; працювати в команді; добувати, переробляти інформацію, отриману з різних джерел.
Для формування комунікативної компетентності в учнів початкових класів, а особливо дітей з особливими освітніми потребами, необхідно створити умови, за яких у молодших школярів з'явилося б бажання та потреба щось сказати, виявити почуття, тобто поставити учнів у запропоновані обставини. Необхідно створювати сприятливий психологічний клімат на уроках, плекати доброзичливі взаємини, зацікавленість у роботі також сприятиме вмотивованості спілкування. Навчаючи учнів спілкуватися, необхідно використовувати всі можливі види їхньої діяльності для розвитку мовлення .
Формування комунікативної компетентності учнів початкових класів відбувається під час спілкування та взаємодії дитини з учителями й учнями. Її структуру можна представити як сукупність чотирьох компонентів: знань, умінь, навичок, досвіду. Тобто вона спрямована на формування у молодших школярів системи знань, умінь та навичок, а також досвіду взаємодії з іншими людьми.
Розвиток комунікативних здібностей дітей з ООП сприяє не тільки вмінню говорити, правильно і послідовно висловлювати свої думки, й становленню учня як особистості, стимулює до спілкування поза межами уроків, надає можливість різносторонньому розвитку дитини
Одним з найперспективніших шляхів виховання і навчання учнів з особливими освітніми потребами,озброєння їх необхідними вміннями та навичками є впровадження активних форм і методів навчання. Завдяки яким розвивається увага, спостережливість, кмітливість.
Провідною діяльністю дитини в молодшому шкільному віці є гра. Тому формування комунікативної компетентності молодших школярів через гру дає дуже помітні результати. У грі розвивається мислення, уява, фантазія дитини і виникає потреба висловитись.
Розвиток комунікативних здібностей дітей з ООП має здійснюватись не тільки на уроках мови і читання, а й обов'язково на всіх інших уроках та в позаурочний час. Без постійної підготовки дітей до уроків або епізодів з розвитку комунікативних здібностей не можна досягти високої навчальної активності. Тому слід, незалежно від теми, що вивчаються, на кожному уроці виконувати певні вправи з розвитку зв'язного мовлення, які активізують розумові здібності молодших школярів та дають змогу кожному учневі проявити свої потенційні можливості, вміння зіставляти мовні явища, порівнювати, класифікувати, доводити правильність власного судження,
Оволодіння комунікативними здібностями - одна з найактуальніших проблем шкільного навчання. А для дітей з тяжкими розладами мовлення це життєво важлива проблема . На даний час інтеграція дітей з особливими освітніми потребами в навчальні заклади мало вивчена. На практиці вчителю часто доводиться спиратись на власні відчуття, на спостереження за поведінкою дитини з особливими освітніми потребами, на її реакцію на ті чи інші дії вчителів та дітей. І хоча діагноз може бути поставлений однаковий, кожна дитина має свої особливості. Адже, учні з мовленнєвими порушеннями мають функціональні або органічні відхилення у роботі центральної нервової системи.
Основні поради для вчителя щодо спілкування з дітьми з тяжкими порушеннями мовлення:
1. Не ігноруйте дитину, якій складно говорити. Не намагайтесь прискорити розмову.
2. Будьте готові до того, що розмова з нею потребуватиме більше часу. Не перебивайте, не квапте й не виправляйте її.
3. Дивіться в обличчя, підтримуйте візуальний контакт. Не думайте, що дитина, яка має мовленнєві порушення, не може зрозуміти вас.
4.Спочатку намагайтеся ставити такі запитання, які передбачають короткі відповіді або відповідні рухи голови ("так", "ні").
5. Не вдавайте, що зрозуміли, якщо це не так. Повторіть те, що ви зрозуміли, і не соромтесь перепитати те, чого не зрозуміли. Якщо вам знову не вдалося зрозуміти, попросіть вимовити слово повільніше, можливо по звуках
6. Якщо у вас виникають проблеми в спілкуванні, запитайте, чи не хоче ваш співрозмовник використовувати інший спосіб - надрукувати,написати, намалювати.
7. Частіше спілкуйтесь з батьками дітей з особливими освітніми. Потребами, щоб з'ясувати способи спілкування дитини в сім'ї.
Підсумовуючи вищесказане, можна сказати, що головним екзаменатором наших учнів з ООП буде життя. Наскільки вони будуть адаптованими до соціального середовища, здатними оперативно приймати правильне рішення в нестандартних ситуаціях, умітимуть аналізувати й контролювати власну діяльність, тобто успішно її виконувати, залежить насамперед від того, якою мірою в них будуть сформовані ключові компетентності, зокрема комунікативні.
Список використаної літератури
- Вашуленко M. С. Навчання рідної мови/ M. С. Вашуленко // Навчання і виховання учнів 2 класу - Київ: Початкова школа, 2003.— С. 126-169.
- Виготський JI. С. Собрание сочинений/ JI. С. Виготський. – Москва: Педагогика, 1982. – Т.2. Мышление и речь. - С. 313 - 340.
- Климова К. Я. Комунікативні ознаки мовлення/ К. Я. Климова // Основи культури і техніки мовлення. – Київ: Ліра, 2004. — С. 7.
- Новак М.В. Теоретичні основи формування комунікативної компетентності молодших школярів. - Початкова школа.- 2014. - №2.- С.56-58
- Погорєлова Т.В.Формування комунікативної компетентності першокласників. /Т.В. Погорєлова.// Початкове навчання та виховання. - 2018 -№13-15. - С.44 - 50.
- Савченко О. Я. Мовленнєвий розвиток учнів на уроках читання/О. Я. Савченко// Методика читання в початкових класах. – Київ: Освіта, 2007. — С.105, 164-166.
- Савченко О.Я. Методика читання у початкових класах: посібник для вчителя/ О.Я. Савченко. - Київ: Освіта, 2007. - С.334
- Сухомлинський В. О. Розмова з молодим директором/ В. О. Сухомлинський// Вибрані твори:– Київ: Радянська школа, 1976. Т. 4. — С. 567- 578.
- Дмитренко К.А., Коновалова М.В., Семиволос О.П. Працюємо з "особливою" дитиною у "звичайній" школі.- Харків:Основа, 2018. - С.93-95
