Матеріали засідання №4 методичного об’єднання вчителів художньо-естетичного та технологічного циклів
«Формування здоров’язбережувальних компетентностей
школярів через взаємодію вчителя та учнів»
підготував
Баняс Роман Олександрович
вчитель музичного мистецтва
Острожецького ліцею імені І.Єремеєва.
Здоров’я – це найбільше благо, дароване людині Природою. Без нього життя не може бути повноцінним і щасливим.
Всі добре знають, що сучасний погляд розуміє під здоров’ям людини феномен, що інтегрує п’ять основних складових здоров’я.
Конституція України визнає життя й здоров'я людини найвищими соціальними цінностями. Відповідно до Основного Закону держава несе відповідальність перед людиною за свою діяльність і зобов'язана ефективно вирішувати завдання виховання здорового покоління, від чого значною мірою залежить соціально-економічнийрозвиток суспільствата країни в цілому.
Збереження й зміцнення здоров’я молодого покоління – найважливіша функція шкільної освіти. Пріоритетними напрямками реформування виховання учнів, як зазначено в Державній національній програмі «Освіта», є:
- життя і здоров’я людини – найвищі людські цінності;
- збереження та зміцнення здоров’я дітей;
- створення сприятливого мікроклімату;
- пропаганда здорового способу життя;
- формування культури здоров’я, позитивної мотивації щодо навичок здорового способу життя.
Отже, школа та вчитель, несучи правову та моральну відповідальність за здоров’я школярів, повинні створювати позитивну ауру, культ здоров’я в класі, у школі та сім’ї.
Учням потрібні не лише знання, а й життєві навички, що допомагають робити життєвий вибір, досягати цілі, коригувати поведінку, оцінювати ризики, зберігати і покращувати здоров'я та якість життя. Проблема формування здорового способу життя охоплює широкий спектр питань. Але необхідність збереження здоров'я і запобігання його руйнації потребує всебічного і комплексного вивчення всіх можливих форм упровадження в систему освіти формування здорового способу життя.
Особливо важлива роль в організації збереження й зміцнення здоров’я дітей належить учителю.
У сучасній освіті формування здоров’я учнів здійснюється на основі різних підходів. Одним із головних підходів є компетентнісний, згідно з яким результатом освіти має бути набуття учнем здоров’язберігаючої компетентності, тобто властивостей, спрямованих на збереження здоров’я свого та оточуючих.
Ця компетентність включає в себе:
- уявлення і поняття про здоров’я, здоровий спосіб життя та безпечну поведінку;
- усвідомлення здоров’я як вищої життєвої цінності;
- взаємозв’язок організму людини з природним і соціальним оточенням;
- удосконалення фізичної, соціальної, психічної та духовної складових здоров’я;
- дбайливе ставлення до свого здоров’я.
Отже, основне призначення класного керівника зумовлене сучасним завданням, яке ставить перед собою суспільство, - максимальний розвиток кожної дитини, збереження її неповторності, розкриття її потенційних талантів та створення умов для духовного, розумового та фізичного вдосконалення.
Найважливішими завданнями сучасної освіти є використання здоров’язбережувальних технологій у навчально-виховному процесі, створення емоційно сприятливої атмосфери як для учня, так і для вчителя, формування в школярів усвідомлення цінності здоров’я та життя, навичок безпечної поведінки, культивування здоров’я.
Хочу зупинитися саме на питанні формування основ безпеки життєдіяльності учнів. Для початку встановимо, а що ми називаємо здоров’ям?
Здоров’я – це стан повного фізичного, духовного та соціального благополуччя, а не лише відсутність хвороби чи фізичних вад. Поняття «здоров’я» нерозривно пов’язане із поняттям «здоровий спосіб життя» як сценарій життєдіяльності, спрямований на збереження та покращення здоров’я школярів.
У формуванні позитивної мотивації на здоровий спосіб життя в учнів свого класу я керуюся такими критеріями:
- на рівні фізичного здоров’я: прагнення до фізичної досконалості, ставлення до власного здоров’я як до найвищої соціальної цінності, фізична розвиненість, загальна фізична працездатність, загартованість організму, дотримання раціонального режиму дня, виконання вимог особистої гігієни, правильне харчування;
- на рівні психічного здоров’я: відповідність пізнавальної діяльності віку учнів, розвиненість довільних психічних процесів, наявність саморегуляції, адекватної самооцінки, відсутність шкідливих поведінкових звичок;
- на рівні духовного здоров’я: узгодженість загальнолюдських та національних морально-духовних цінностей, наявність позитивного ідеалу, працелюбність, відчуття прекрасного в житті, природі, у мистецтві;
- на рівні соціального здоров’я: сформована громадянська відповідальність за наслідки нездорового способу життя, позитивно спрямована комунікативність, доброзичливість у ставленні до людини, здатність до самоактуалізації, саморегуляції, самовиховання.
Сучасні виховні заходи мають бути здоров’язберігаючими, здоров’яформуючими, здоров’язміцнюючими, спрямованими на формування позитивної мотивації на здоровий спосіб життя, учити культури здоров’я на засадах розвитку життєвих навичок. Такий підхід зобов’язує педагога бути взірцем здорової людини.
Намагаюся організувати навчання здоровому способу життя так, щоб воно було системним і сприяло гармонійному розвитку психофізичних здібностей учнів. Така робота передбачає:
- по-перше, вивчення уявлень дітей про здоровий спосіб життя і розробки методів оцінювання здоров'я індивіда;
- по-друге, формування свідомості і культури здорового способу життя;
- по-третє, розробку методик виховання в учнів здорового способу життя.
Націлюю своїх вихованців на усвідомлення того, що майбутнє кожного – за здоровим поколінням, бо фізично й морально здорова людина здатна творити та приносити користь іншим людям. Вони повинні чітко розуміти, що для того, щоб сформувати здоров'я, треба знати, як воно закладається, зберігається й руйнується, від чого залежить.
Результатом сформованості здорового способу життя є культура здоров’я як показник вихованості, що забезпечує певний рівень знань, умінь і навичок формування, відтворення та зміцнення здоров’я і характеризується високим рівнем культури, поведінки учнів стосовно власного здоров’я та здоров’я оточуючих
Формування засад здорового способу життя, культури здоров’я, підвищення їх виховних можливостей потребує від мене, як класного керівника, максимальної уваги до формування мотиваційної сфери підростаючого покоління в прагненні бути здоровими.
Працюючи над проблемою «Формування здоров’язбережувальних компетентностей школярів», я поставила перед собою мету:
- cтворити й забезпечити такі умови, що сприяють збереженню та зміцненню фізичного та психічного здоров’я учнів;
- формувати ключові компетенції, урізноманітнюючи прийоми, форми, методи виховання;
- здійснювати перехід від іформаційного підходу до діяльнісного з використанням здоров’язберігаючих та інтерактивних технологій;
- використовувати групову, індивідуальну роботи, педагогічні програмні засоби;
- виховувати особистість, здатну вести здоровий спосіб життя, жити в гармонії зі світом і з собою.
Реалізація поставленої мети можлива за умов розв’язання таких завдань:
- проводити систематичну роботу з питання самоосвіти;
- здійснювати діагностику психологічних, фізичних, вікових особливостей учнів;
- створювати атмосферу співтворчості «учитель-учень»;
- виховання в учнів культури здоров'я — комплексу особистісних якостей, які спрямовані на збереження й зміцнення здоров'я, посилення мотивації щодо ведення здорового способу життя, підвищення відповідальності за особисте здоров'я.
Отже, тільки в тісному взаємозв’язку з учнями, батьками, медичними працівниками, практичними психологами, соціальними педагогами, усіма тими, хто зацікавлений у збереженні й зміцненні здоров’я дітей, учитель спроможний створити здоров’язберігаюче освітнє середовище.
Одне з найважливіших завдань сучасної школи – навчити дітей берегти й зміцнювати своє здоров’я.
У своїй роботі використовую найрізноманітніші форми та методи навчання, направлені на формування здоров’язбережувальних компетентностей школярів.
Намагаюся створити середовище, яке формує здоров’я всіх учасників навчально – виховного процесу за такою моделлю
Своїм головним завданням вважаю використовувати здоров’язберігаючі технології, в яких поєднуються розумова діяльність із фізичною активністю, що дає можливість не тільки зберігати та зміцнювати здоров’я учнів, але й активізувати їх пізнавальний інтерес, стимулювати до активної участі в суспільному житті.
Як класний керівник, прагну створити таке виховне середовище, яке буде сприяти формуванню ціннісного ставлення учнів насамперед до самих себе. Адже, щоб полюбити інших людей, потрібно спочатку полюбити себе. Тому навчаю учнів цінувати себе як носія фізичних, духовних та соціальних сил.
Проблему формування здорового способу життя вирішую за допомогою бесід «Виконуй правила особистої гігієни», «Загартовуй свій організм», «Елементи оздоровчих технологій», зустрічей з медичними працівниками, тренінгів «Я і моє здоров’я». Організовую пізнавальні години «Здоров’я потрібно цінувати», засідання клубу «Шкідливі звички», диспут «Харчування. Корисні поради істини здоров’я», годину духовності «Усмішка моя, де ти?», театралізовано-музичний захід «Чистота і здоров’я взаємопов’язані між собою». Учні класу активно займаються спортом. Вони є учасниками різноманітних спортивних змагань.
Виховуючи шанобливе ставлення до сім'ї, родини, людей, практикую тренінги, інтерактивні бесіди, години спілкування: «Підлітки та їх батьки. Грані взаєморозуміння», «Сім батьківських заповідей», «Один день без нотацій», години спілкування: «Як стати товариською людиною», «Як критикувати, не ображаючи», турнір лицарів, бал Ввічливості. Такі заходи сприяють формуванню в учнів необхідних комунікативних та соціальних компетентностей, вихованню моральної культури. Разом із батьками організовую родині свята: «Мамі честь віддати», «Рушник, рушничок – вишивана доріжка», свято картоплі «Другий хліб».
Враховуючи екологічні проблеми сьогодення, задля виховання ціннісного ставлення до природи організовую екскурсії, проводжу екологічні тренінги, акції: «Природа – наш дім», «Екологічна мозаїка», «Себе я бачу в дзеркалі природи», виступи агітбригади «Здоровані».
Ціннісне ставлення школярів до культури й мистецтва формую через знайомство із досягненнями світової та вітчизняної культури (під час екскурсій, у ході пізнавальних годин), організацію класних виставок, участь у шкільних заходах естетичного спрямування. Ефективними формами роботи в цьому напрямку вважаю відвідування краєзнавчого музею, кінотеатру, індивідуальні бесіди «Культура поведінки: ідемо до театру, музею», години спілкування «Вплив мистецтва на наше самопочуття», «Дзеркало нашої душі».
На мою думку, кожна дитина змалку повинна жити в оточенні прекрасного. Тому намагаюся створити в класному приміщенні затишок, комфорт, чистоту. Велику увагу приділяю естетичному оформленню будь-якого заходу, зовнішньому вигляду учнів. Прагну створити таке виховне середовище, у якому кожен з моїх вихованців зміг би проявити й розвинути свої індивідуальні здібності, у тому числі художньо-естетичні.
Важливою складовою змісту виховання особистості є ціннісне ставлення до праці. Воно передбачає усвідомлення дітьми соціальної значущості праці, розвинену потребу в трудовій активності, ініціативність, сформованість працелюбності як базової якості особистості. Вважаю, що важливим завданням сучасної школи є виховання творчої конкурентноздатної особистості, яка усвідомлює суспільну значимість праці. З цією метою у своїй роботі використовую тести, години спілкування, зустрічі, екскурсії на місця роботи батьків учнів. Ушколі щомісяця проводяться декади по пропаганді збереження і зміцнення здоровя; конкурси на кращий урок з використанням валеологічних елементів.
Ставлення вихованців до свого здоров’я можна побачити під час місячника благоустрою, виступу агітбригади, самообслуговування, чергувань у класі, школі, волонтерського руху. Таким чином, учні набувають досвіду суспільної поведінки, розвивають у собі соціальні почуття.
Усю свою роботу організовую так, щоб виховати національно свідомих громадян, патріотів, які б щиро любили свою Вітчизну, шанобливо ставилися до історії та духовної спадщини свого народу. З метою формування ціннісного ставлення учнів до суспільства й держави застосовую такі форми роботи, як круглий стіл «Україна – держава європейська», урок-мужності «Бій під Крутами в площині сьогодення», усний журнал «Державна символіка України, її історичне походження», бесіди «Україна – це наша доля», «Знаємо свої права, виконуємо обов’язки», конкурси «Я люблю Україну!», «Я пишаюся своїм селом». Мої вихованці були активними учасниками по підготовці у святкуванні дня села.
Важливу роль відводжу роботі щодо створення згуртованого, дієвого, активного та здорового класного колективу. Вважаю, що колектив має важливе значення у процесі виховання особистості, а значить високоморальна соціально активна особистість може сформуватися лише в колективі з високим рівнем розвитку.
Учні мого класу втілюють ідеї здорового способу життя серед шкільного колективу. Вони є активними організаторами перерв здоров’я для малюків та випуску стіннівок «Здоров’я – крок до успіху!»
З метою згуртування колективу та формування психологічної культури учнів як важливої складової життєвих компетентностей організовую в класі психологічні тренінги на різноманітну тематику: «Як перемогти конфлікт?», «Що таке дружба», «Хлопчики і дівчатка» та ін. До проведення тренігових занять залучаю медсестру, соціального педагога школи, з яким налагоджена співпраця. Такі тренінги допомагають з’ясувати міжособистісні, комунікативні проблеми у класі та вчать учнів їх вирішувати, таким чином сприяють формуванню моральної та соціальної компетентності учнів.
Я вважаю, що головним у процесі формування дружного й активного класного колективу є організація спільного дозвілля.
Одним із найактуальніших напрямів роботи класного керівника сучасної школи є, на мою думку, налагодження дієвого взаємозв’язку й ефективної співпраці з батьківською громадськістю.
Моя система роботи з батьками включає в себе такі напрямки:
- вивчення виховного потенціалу сімей;
- підвищення рівня педагогічної культури батьків;
- безпосереднє залучення батьків до навчально-виховного процесу;
- вироблення єдиного виховного впливу на дитину з боку батьків і школи.
Виховання дітей в сім’ї має, безперечно, суб’єктивний характер і залежить від рівня моральності й загальної культури батьків, їх життєвих планів, ідеалів, вчинків, родинних традицій тощо. Значну роль у цьому відіграє виховний потенціал сім’ї, який визначається притаманними конкретній сім’ї можливостями. Його важливо враховувати при виробленні стратегії співпраці школи з батьками учнів. Тому завжди розпочинаю свою роботу з новим колективом із вивчення сімей школярів.
При вивченні виховного потенціалу сім’ї використовую комплекс прийомів і методів: відвідування учнів удома, спостереження, бесіди, анкетування, тестування.
Найбільш поширеною формою роботи з батьками, яку я використовую з метою зростання педагогічної обізнаності батьків, є батьківські збори. Причому практикую проведення комбінованих батьківських зборів, на яких обговорюю різні сторони роботи з батьками, у тому числі піднімаю актуальні проблеми виховання та навчання дітей. Зокрема, тематика батьківських зборів включає проблеми адаптації школярів до навчання в школі, психологічні особливості учнів підліткового віку, попередження насилля в сім’ї та дитячих колективах, здоровий спосіб життя, формування пізнавальної активності учнів, прагнення до самоосвіти та інші.
Проводжу батьківські лекторії «Щоб не згасло родинне вогнище», «Здорова родина – здорова дитина», збори-диспут «Щаслива сім’я. Яка вона?», круглий стіл « Союз сім′ї та школи», відверту розмову «Підліток і шкідливі звички».
Визначити тему зборів, яка буде цікавою і корисною для всіх батьків, не так просто. У цьому мені допомагає анкетування батьків, проведене заздалегідь. В анкеті передбачаю питання, які проблеми виховання хвилюють батьків, яка інформація їм потрібна та яку допомогу у вихованні дітей вони можуть надати школі.
Крім того, організовую відкриті уроки для батьків, дні добрих справ, залучаю батьків до організації екскурсій та проведення позакласних заходів. Індивідуальна робота дозволяє встановити безпосередній контакт з кожним членом сім’ї школяра. Батьки учнів мого класу беруть участь у життєдіяльності класного колективу. Найактивніших відзначаю індивідуальними подяками, які вручаю на батьківських зборах.
Упевнена – без здоров'я не може бути щаслива родина.
За допомогою якісного впровадження здоров’язберігаючих технологій у навчально-виховний процес, застосування під час позакласних заходів оздоровчих технологій, переважно спрямованих на всебічне оздоровлення школярів маю можливість повною мірою сприяти вихованню повноцінної здорової молоді, формувати в неї високий рівень культури здоров’я.
Для впровадження науково-методичної проблеми розробила цикл виховних годин «Здоровим бути модно!». До свого портфоліо класного керівника додала науково-методичне забезпечення проведення виховної роботи за такими темами: «Типові помилки сімейного виховання», «Якщо ваша дитина – хуліган», «Що ви можете зробити, якщо вашу дитину кривдять в школі?», «Конфлікти з однокласниками - як поводитися батькам?», «Що робити, якщо дитина отримує погані оцінки», «Родинне виховання та його вплив на особистісний розвиток дитини» , «Що необхідно контролювати батькам при виконанні дитиною домашнього завдання», «Важкі діти в сім’ї», «Почуйте серцем голос Вашої дитини».
Отже, рівень актуальності висвітленого досвіду підтверджується культурою поведінки моїх вихованців, умінням знайти своє вагоме місце в учнівському колективі, інтелігентно відстоювати свої позиції, шукати шляхи компромісу під час вирішення важливих питаннях, брати участь у житті громади, суспільства, допомагати тим, хто поряд та вміння дбати про своє здоровֹ’я та оточуючих. Ці вироблені уміння, навички та моральні принципи, на мою думку, стануть хорошим дороговказом у підготовці до самостійного життя моїх вихованців.
Список використаних джерел: матеріали взято з сайту «На урок» https://naurok.com.ua
