Матеріали засідання №4 методичного об'єднання вчителів української мови і літератури та зарубіжної літератури

Дата: 03.04.2024 09:17

Кількість переглядів: 201

Методичне моделювання фрагментів уроків (української мови та літератури, зарубіжної літератури) з елементами застосування проектних технологій.

Птушинська Людмила Григорівна,

вчитель української мови та літератури

Борбинського ліцею

Використання методу проєктів на уроках української літератури спрямоване на активізацію пізнавальних інтересів учнів; розвиток творчих здібностей, умінь застосовувати знання на практиці; формування критичного мислення школярів. Ефективність застосування методу проектів на уроках української літератури залежить від багатьох факторів: опанування учнями тексту літературного твору, місце уроку в темі, загальний рівень підготовки учнів, їхнє ставлення до творчих завдань, психологічний клімат у класі, майстерність учителя, чіткість питань, мети, інструкції.

Завдання, яке стоїть перед вчителем: навчити дитину жити, думати, аналізувати, логічно будувати усні та письмові висловлювання, а головне – навчити вчитися протягом усього життя. Потрібно, щоб кожен учень усвідомив: мова не просто засіб спілкування, а генетичний код, і порушення цього коду породжує хаос у душі, розриває генетичний зв’язок між поколіннями. Відомі слова Ліни Костенко наголошують: «Нації вмирають не від інфаркту, спочатку в них відбирають мову». Тому сьогодні звичайна середня школа повинна піклуватися про розвиток кожної особистості, створювати сприятливі умови для реалізації творчих задумів учнів. Чи не тому ми часто бачимо світ у сірих кольорах, що в ньому так мало людей, які мають свої думки, переконання?

Справді, вчитель творить людську душу, розвиває почуття, веде за собою вперед, вчить критично оцінювати не лише художній твір, а й події, які передували написанню. Ще Аристотель вважав: якщо ми піклуємося лише про розумовий розвиток молодої людини, забуваючи про необхідність розвитку її почуттів, ми йдемо назад, а не вперед.

Класно-урочна система навчання, на жаль, неспроможна забезпечити реалізацію цих завдань. Натомість особистісно орієнтовані технології, зокрема проектна, у гармонійному поєднанні з класно-урочною здатна продемонструвати позитивні результати.

І саме метод проектів стає одним із пріоритетних засобів вирішення проблеми створення школи мислення замість школи навчання, адже характерними ознаками цього методу є те, що

– процес набуття знань будується на принципі диференціації навчання в залежності від особистісних рис учнів;

– діти в процесі створення освітнього продукту – проекту – навчаються співпрацювати, виховують в собі толерантність, здатність до взаєморозуміння, вчаться уникати конфліктних ситуацій;

– процес навчання будується на засвоєнні учнем досвіду інших під час створення власного освітнього продукту;

– проектна діяльність стимулює соціальну активність, надає можливість відчути радість творчості;

– учнівське проектування «можна вписати» в традиційну класно-урочну систему навчання, воно допомагає вирішити проблеми виховної роботи і дозвілля;

– проектна діяльність надає можливості дитині самовдосконалюватися і самоутверджуватися.

Свої творчі здібності учень може розвивати і просто набираючи текст, добираючи ілюстрації, вставляючи в презентацію власні малюнки, створюючи оригінальні колажі, власні вірші, добираючи музичний супровід. До презентації можна залучити власний відеофільм, тести, питання з теми. Багато можливостей виявити творчі здібності надає робота з дизайном слайда – вдало підібрати шаблон, шрифт, анімацію, створити навігацію. Таку роботу можна вважати підготовкою до виконання «серйозних» проектів у майбутньому.

Отже, слід по можливості більше впроваджувати проектну технологію на уроках у 5-9 класах, що забезпечить цілісність сприйняття учнів, мотивацію навчальної діяльності, практичне спрямування роботи на конкретний результат, створить умови для профільного навчання в старшій школі.

Для учнів 10-11-х класів необхідно наближати завдання навчальних проектів максимально до життєвих ситуацій, щоб школярі могли себе випробувати в певній професії.

Урок літератури — не стільки навчальний предмет, скільки вид мистецтва, який вимагає не лише напруженої роботи розуму, але й постійної творчої роботи серця, натхнення й невтомного пошуку відповідей на вічні питання про сенс людського життя. Проектні технології спрямовую на те, щоб продемонструвати дитині її особисту зацікавленість у здобутті знань та практичну доцільність вивченого. В основі проекту ставиться конкретна життєва проблема, яку потрібно вирішити найефективнішими методами, щоб у результаті застосувати набутий досвід у конкретній життєвій ситуації.

Наприклад, під час опрацювання біографічної теми учні залучаються до участі у творчому проекті "Віртуальний музей письменника". Для цього школярі об’єднуються у групи; кожна група отримує завдання опрацювати певний біографічний матеріал (за підручником або додатковою літературою), скласти перелік можливих експонатів для окремої музейної кімнати. Так, під час вивчення теми "Марко Вовчок" (9 клас) учні підбирають експонати до таких "музейних залів": "Марія Вілінська: становлення письменниці. Орловський край. Опанас Маркович"; "Життя в Україні. "Народні оповідання" – літературний дебют Марка Вовчка"; "Марко Вовчок у Петербурзі. Дружба з Т. Г. Шевченком"; "Марко Вовчок за кордоном (у Франції, Німеччині, Швейцарії, Англії, Італії). Перекладацька діяльність. Літературна спадщина Марка Вовчка"; "Марко Вовчок – фатальна жінка української літератури. Останні роки життя". Кожна група презентує свою роботу, проводячи "екскурсію" певним залом віртуального музею Марка Вовчка.

Під час опрацювання художнього твору учні можуть бути залучені до участі в творчих особистісно орієнтованих проектах: "Моє слово на захист героя" (кінцевий продукт – публічний виступ на захист героя), "Мої поради герою" (кінцевий продукт – лист героєві з дружніми порадами), "Дискутую з героєм" (кінцевий продукт – перелік учинків або життєвих позицій героя, з якими юний читач не згоден), "Я – герой художнього твору" (кінцевий продукт – фрагмент твору з описом події, учасником якої є школяр). "Переписана" сторінка художнього твору" (кінцевий продукт – фрагмент твору, "переписаний" відповідно до учнівського бачення розвитку подій) тощо.

Осмислити особливості характерів літературних героїв учням допомагає участь у рольовому проекті "Прес-конференція літературних героїв". Учні за бажанням обирають ролі (частина – літературні герої, решта – кореспонденти різних газет і журналів). Учитель пропонує тему для обговорення. Це може бути дружба, права й обов’язки, сім’я, ставлення до природи, моральні принципи тощо. "Кореспонденти" мають сформулювати запитання до героїв, а ті дати відповіді на них відповідно до теми та змісту твору.

Найбільш доцільно використовувати метод проекту на етапі закріплення знань, умінь, навичок, коли текст прочитано та проаналізовано. Метод проектів дозволяє ефективно систематизувати та узагальнити знання учнів з певної теми (розділу).

Специфіка предмету "українська література" дозволяє пропонувати учням різноманітні проекти, які відповідають уподобанням дітей та спрямовані на розвиток їхніх здібностей. Наприклад: "Я – художник", "Я – мистецтвознавець", "Я – літературний критик", "Я – актор", "Я – поет, "Я – дослідник", "Я – перекладач", "Я – лінгвіст", "Я – дизайнер", "Я – сценарист", "Я – музикант", "Я – модельєр", "Я – маркетолог", "Я – скульптор", "Я – знавець техніки", "Я – режисер", "Я – науковець" тощо.

Організовуючи проектну діяльність учнів на підсумковому етапі уроку літератури, вчитель повинен дотримуватися певного алгоритму дій. Назви всіх проектів (п’ять-шість залежно від кількості учнів у класі) написані на дошці. Учитель знайомить учнів з кожним проектом, коротко пояснює завдання (як варіант його можна розписати в інструкціях), яке разом з трафаретами – назвами проектів та матеріалами для виконання завдань (папір, словники, фломастери, маркери, олівці, пластилін тощо), він розкладає на столах.

Коли учні познайомилися з проектами, вони повинні обрати один і за 20 секунд зайняти місце у групах. На виконання роботи дається 10-20 хвилин залежно від кількості груп і складності завдань. У ході публічної презентації результатів роботи у проекті влаштовується колективне обговорення.

Наприклад. На підсумковому уроці з вивчення повісті Всеволода Нестайка "Тореадори з Васюківки" шестикласникам можна запропонувати участь у творчих проектах: "Я – художник" (завдання – проілюструвати певний розділ книги); "Я – бібліотекар" (завдання – переконливо порадити юним читачам прочитати книгу); "Я – актор" (завдання – інсценізувати уривок із твору); "Я – реквізитор" (завдання – скласти перелік необхідних реквізитів для інсценування уривку твору); "Я – літературний критик" (завдання – написати статтю в шкільну літературну газету "Як отримати задоволення від прочитання повісті "Тореадори з Васюківки"; "Я – музикант" (завдання – обрати із запропонованих мелодій ті, які відповідають характеру твору); "Я – мовознавець" (завдання – проаналізувати мовні засоби, характерні для різних героїв).

Отже, якщо вчитель творчо підійде до організації роботи за методом проектів – запропонує як універсальні, так і ситуативні проекти, чітко складе інструкції для кожної групи з урахуванням вікових можливостей дітей, знайде потрібні слова, щоб підбадьорити учнів, створити творчу атмосферу, ситуацію успіху, – то результатом стане краще розуміння художнього твору, його аналіз, побудова власних інтерпретацій, розвиток творчих здібностей учнів.

Використана література

1. Бібік Н.М., Ващенко Л.С., Локшина О.І., Овчарук О.В. Компетентнісний підхід у сучасній освіті: світовий досвід та українські перспективи (бібліотека з освітньої політики) : колективна монографія / заг. ред. О.В. Овчарук. Київ, 2004. 112 с.

2. Ісаєва Г.М. Метод проектів – ефективна технологія навчання учнів сучасної школи. Метод проектів: традиції, перспективи, життєві результати: практико-зорієнтований збірник / керів. авт. кол. С.М. Шевцова, наук. керів. і ред. І.Г. Єрмаков. Київ, 2003. С. 207–211.

3. Коберник О.М. Проективна технологія: можливості застосування в освіті. Педагогіка вищої та середньої школи. Кривий Ріг, 2012. Вип. 36. С. 15–18.

4. Тищенко Н. Проектна технологія як засіб розвитку мотивації учнів у процесі навчання української мови. Українська література в загальноосвітній школі. Київ, 2015. № 2. С. 42–48.

5. Чеховська, Л.Й. Проектне навчання на уроках української літератури у середній школі : наук.-метод. посіб. Запоріжжя, 2010. 263

Ващук Надія Валентинівна,

вчитель української мови та літератури

Борбинського ліцею

Проектна технологія – це технологія навчання, реалізація якої розширює можливості традиційного опрацювання певної теми (розділу), оскільки спрямована на створення під час виконання завдань навчального проекту певного матеріального або інтелектуального продукту, котрий безпосередньо стосується теми (розділу).

Проектна технологія розробляється під конкретний педагогічний задум і має чітко окреслений результат, здійснення процесу навчання на основі її реалізації можна розглядати як фактор впливу на формування знаннєво-вміннєвої сфери учнів, оскільки «оброблена» навчально- пізнавальна інформація набуває форми конкретного об’єкта, що за своєю суттю характеризується як інтелектуальний чи матеріальний продукт, створений самими учнями. Визначаючи цінність залучення дітей до проектної діяльності, Н. Є. Мойсеюк вказує на наявне орієнтування щодо створення певного матеріального або інтелектуального продукту.

Передбачені проектною технологією види навчально-пізнавальної діяльності виконуються учнями індивідуально або в групі, дозволяється спілкування школярів між собою та консультування з дорослими (учителем, батьками, спеціалістами різних галузей виробництва). Пригадування необхідних знань і набуття нових здійснюється під час індивідуальної, парної або групової пізнавальної діяльність, котра відбувається в урочний або позаурочний час і завжди орієнтована на самостійну роботу учнів.

Проектна технологія не є замінником класно-урочної системи навчання, а розглядається як компонент процесу навчання в системі компетентнісно спрямованої освіти, оскільки проектна технологія являє собою цілеспрямовану, соціально значущу, педагогічно доцільну, практично реалізовану інноваційну діяльність педагога.

Особливості організації і управління проектною діяльністю учнів

На думку Н. В. Морзе, за умови реалізації проектної діяльності акцент переноситься на самостійну активну навчальну діяльність учнів. При цьому вчитель здійснює лише «підтримку» цієї діяльності, тобто організовує її, забезпечує матеріалами й опосередковано управляє, ставлячи перед учнями проблеми. Така модель процесу навчання має назву «навчання, в центрі якого знаходиться учень», оскільки вчитель перестає бути виключним центром навчання, джерелом знань та інформації, а процес навчання базується на співробітництві й продуктивному спілкуванні школярів, спрямованому на спільне розв’язання чітко окреслених проблем

Залучення учнів до проектної діяльності в першу чергу спрямоване на досягнення конкретних цілей (розвиток аналітичного,критичного, логічного, креативного мислення, стимулювання розвитку емоційно-вольової та мотиваційної сфер, включення учнів у режим самостійної роботи, опрацювання різних джерел інформації з метою оволодіння новими знаннями, формування вмінь використовувати знання для вирішення нових пізнавально-практичних завдань або життєвих ситуацій тощо);

формування ключових компетентностей (вміння вчитися – добирати відповідні знання й способи діяльності для виконання завдання; здійснювати самоконтроль й самооцінювання; інформаційно- комунікативна – осмислювати й використовувати інформацію з різних джерел; вільно висловлюватися, оптимально використовувати власні знання й сприйняту інформацію для результативної комунікації; соціально-трудова – продуктивно співпрацювати, проявляти ініціативу, застосовувати ефективні стратегії спілкування залежно від ситуації з метою взаємодії з іншими учнями, учителем, виконувати певну роль у процесі виконання завдань проектної діяльності);
формування предметних та дослідницьких умінь (виявлення та формулювання проблеми, висунення гіпотези, збір необхідної інформації, здійснення різних видів дослідницької роботи, аналіз та узагальнення отриманих результатів тощо).

Організація проектної діяльності може бути реалізована з використанням різних підходів:

виконання завдань навчального проекту на уроці або під час проведення серії уроків з певної теми;
проведення проектної діяльності в позаурочний час;
презентація кінцевих результатів безпосередньо на уроці;
презентація кінцевого інтелектуального (матеріального) продукту під час проведення виховного заходу.

Організація роботи над навчальним проектом має відповідати таким вимогам:

проектуватися заздалегідь;
розроблятися з урахуванням навчально-пізнавальних потреб учнів, конкретних умов, можливостей та зусиль усіх суб’єктів майбутньої проектної діяльності;
мати значущість для учнів та їх соціального оточення;
містити апарат дослідження та його обґрунтування;
забезпечувати оволодіння учнями новими знаннями, вміннями, компетентностями;
мати практичну спрямованість;
бути публічно представленим до початку проведення, у процесі реалізації та по завершенню проектної діяльності;реалізовуватися варіативно (учні класу можуть залучатися до виконання одного проекту або, об’єднавшись у декілька груп, виконувати одночасно один із декількох проектів тощо).

Ефективність організації навчального проекту визначається з огляду на дотримання сукупності особистісних та змістово- процесуальних факторів. Перелік особистісних факторів включає в себе особистісно-педагогічний та особистісно-учнівський аспекти.

Сукупність особистісних факторів особистісно-педагогічного аспекту складають:

поінформованість про концептуальні особливості реалізації проектної технології, розуміння сутності поетапного структурування проектної діяльності та змістово-процесуальних складових методу проектів;
сформованість дієво-практичних (проектування змісту й визначення наповнення основних етапів реалізації навчального проекту) та організаторсько-управлінських (координування процесом здійснення учнями проектної діяльності) умінь;
наявність індивідуальних якостей, що підсилюють дієвий вияв професійних умінь та забезпечують оптимізацію проектної діяльності вихованців шляхом доцільного вибору та реалізації найкращого варіанта організації самостійної навчально-пізнавальної діяльності учнів з урахуванням конкретних умов, необхідних зусиль педагогів та учнів, їх реальних можливостей для здобуття максимально можливих результатів за мінімально необхідних затрат часу.

Управління проектною діяльністю передбачає цілеспрямоване підтримання в учнів пізнавального інтересу до процесу і його результатів, забезпечення умов для набуття учнями нових знань,

інтегрування їх з попередньо набутим життєвим та навчальним досвідом; здійснення конкретних дослідницьких дій, аналізу отриманих результатів, формулювання висновків; творчої самореалізації школярів під час розв’язання певних проблем шляхом раціонального поєднання теоретичних знань з їх практичним застосуванням; розвитку інтелектуальних можливостей, вольових якостей, творчих здібностей тощо.

Робота над проєктом – практика особистісно зорієнтованого навчання в процесі конкретної праці здобувача освіти на основі вільного вибору, з урахуванням його інтересів. У свідомості школяра це має такий вигляд:

«Усе, що я пізнаю, я знаю, для чого це мені треба і де я можу ці знання застосувати». Для педагога – це прагнення знайти розумний баланс між академічними та прагматичними знаннями, уміннями та навичками.

Проєктна діяльність допомагає усвідомити відповідальність кожного за спільну справу, підвищити рівень особистої участі, якомога ефективніше виконати роботу та представити її результат .

Проєкт як форма роботи передбачає оформлення результатів (продукту) для пред’явлення його в колективі. Відповідно, виникає необхідність використовувати предметні навички як засіб реалізації проєкту. Отже, проєктна діяльність сприяє:

інтеграції навчального змісту;
розвитку навичок користувача інформаційними технологіями;
формування комунікативних та соціальних компетентностей

Проєктувальна діяльність засобами казкотворчості

У народній казці відбито весь життєвий досвід, мудрість народу, що складалися протягом століть. Із дитячих років, поринаючи в чарівний світ фольклорного епосу, людина бачила, що є добро і зло, і перемога завжди чекає на того, хто не чинить іншому лихого. Зрозумілим є великий інтерес до казки в молодого покоління, оскільки саме на зорі свого життя дитина прагне фантазувати, мріяти. Тому ми пропонуємо Вам низку проєктувальних завдань, які проводяться засобами казкотворчості. Замелюк М. пропонує такі види робіт із казкою: читання, розповідь (із відповідними інтонаціями), бесіда, драматизація, інсценування, переплутування сюжетів, зміна характеру героя, зміна місця, часу, події, зміна кінцівки казки, складання казки за схемою [3].

Гру «Хто і що зробив?» радимо проводити під час уроків розвитку зв’язного мовлення. Із чарівної торбинки дістаємо предмет чи малюнок, який пропонуємо вихованцям оживити (книжка, олівець, планшет тощо), бо він буде головним персонажем. Таким чином розвиваємо образне мислення, уміння логічно укладати всі частини тексту в один загальний. Об’єднуємо всіх здобувачів освіти у 2 команди, роздаємо їм 2 аркуші паперу із записаними питаннями, на які слід дати відповідь. Кожен член/членкиня команди складає свою частину розповіді, розкриваючи зміст запитання:
- коли це було?
- де це було?
- хто там жив?
- який він був?
- що там робив?
- що він після цього казав?
- що йому відповіли?
- чим усе закінчилося?

Орієнтуємо вихованців на те, що цей предмет-образ має бути чарівним, його слід наділити надзвичайними властивостями, він має перемогти сили зла. Пізніше групи обмінюються інформацією, узгоджують усі частини сюжету, створюють одну спільну казку й презентують її. Підбиваючи підсумок, визначаємо виховне значення складеного твору .

Оптимальним є й такий вид роботи, як складання власної казки. Пропонуємо виконати цей вид роботи за алгоритмом:

а) ім’я → портрет → зовнішність → одяг → рід зайнятості → обов’язки

→ інтер’єр → вчинки → поведінка тощо.

б) природа → її роль → автор →його роль → герої, їх поведінка → злі сили → композиція казки .

«Казка за ланцюжком» (колективне складання казки). Жив-був…→ Яким він був зовні… → З ким він товаришував…→ Якими рисами характеру він вирізнявся…→ Він пішов ….(гуляти, мандрувати, дивитися – куди?) →…Він зустрів злого…(кого?) →Яким він був?→У героя був друг. Хто?→ Яке зло негативний персонаж вчинив? Як він допоміг головному героєві? → Що сталося зі злим персонажем? → Де стали жити головні герої? → Що вони робили?
«Казка навиворіт». Робота в групах:

а) складіть казку, у якій розповідається про доброго пана й вередливу неслухняну Марусю «Мудра дівчина»;

б) Розкажіть казку «Яйце-райце», у якій зміниться характер її персонажів.

в) Складіть казку про двох дурників і одного мудрого сина («Летючий корабель»).

Переказати улюблену казку від імені улюбленого героя. Перекажіть свою улюблену казку використовуючи ілюстрації до неї від імені свого улюбленого героя.
Завершення казки. У вас є початок казки, придумайте для неї продовження.
Схема складання чарівної казки Зачин («Десь у тридесятому царстві…», «Жили-були…», «У давні часи…») → Підготовча частина → Зав’язка (герой іде з дому) → Основна частина → Кінцівка (із улюбленої казки).
Схема складання кольорової казки

1. Колір. Герой, його ім’я → 2.. Місце, де живе герой → 3. Його друзі, знайомі → 4. (не) Улюблені справи, речі, ігри… → 5. Заповітна мрія героя

→ 6. Які труднощі, перешкоди доводилося долати? → 7. Чи справдилася мрія? Хто переміг .

ТВОРЧІ ВПРАВИ

«Образ предмета»

Розвиток образного мислення, створення власного емоційного ставлення до предметів. Створити незвичайний образ стандартних предметів, наділити їх рисами, що властиві істотам, мають виховний вплив на дітей: стілець, книжка, олівець, лялька, м’яч, комп’ютер.

Наприклад, домашні капці завітали до інтернету й нагадали, що в мережі можна перебувати протягом 15 хвилин, інакше..; щоденник, що розмовляє. Ідучи додому, я натиснув на червону кнопку, яка була в щоденника – і він заговорив, нагадав мені про події, що трапилися зі мною на уроках, і нагадав, які домашні завдання маю виконати на завтра…

Вправа «Фантазуймо…»

Існує спосіб спрямовувати свої думки в певне русло, поставивши собі запитання: «А що було б, якби…»

«А що було б, якби небо було завжди чорним?»

«А що було б, якби люди почали відчувати біль, якого вони завдають іншим людям чи тваринам?»

«А що було б, якби час ішов у зворотному напрямку?»

Поради: Записуйте ідеї, які змінюють ваше стереотипне звичне мислення: жарти, крилаті висловлювання, парадокси, нісенітниці, примхливі заяви, що приходить до вас із різних джерел… Колекціонуйте думки із прихованим змістом. Ваша колекція даруватиме вам натхнення, оригінальне мислення, упевненість.

Уроки позакласного читання будуть найбільш оптимальним, якщо їх підготувати й провести із застосуванням технології проєкту. П’ятикласників можна залучати до дослідницької, творчої діяльності. Із цією метою радимо вчителям допомогти здобувачам освіти зібрати необхідний матеріал, здійснити їх аналіз і синтез, оформити результати, сприяти в підготовці виступів із презентаціями, визначенні проблем для подальшого дослідження.

Наприклад, ознайомившись із міфами, переказами, легендами, зокрема про походження назв: озеро Синевир, гори Карпати, радимо дослідити походження топонімічних назв, пов’язаних з історією Донеччини. Зокрема, з переказами, легендами про рідні місця здобувачів освіти, про походження назв Азовське море, Савур-могила тощо. П’ятикласникам можна запропонувати скласти міфи, легенди, перекази, у яких головними персонажами є сучасні люди. Зокрема, варто, зіставивши кілька творів («Дві сестри», «Помста», «Дарунок милого»; «Єретик і душогуб», «Савур- могила», «Де бере чумаків біс», «Гора над Кінською») дослідити різні варіанти виникнення топонімів, запропонувати свої версії, склавши міф, легенду чи переказ; створити журнал мандрівки разом з улюбленими героями.

Після текстуального вивчення народних казок, рекомендованих програмою, варто провести урок із позакласного читання «Дивосвіт української казки», який може стати підсумком кількарічного занурення дитини в чарівний світ фольклорного епосу. Радимо об’єднати здобувачів освіти в групи й запропонувати їм дослідити такі орієнтовні питання:

У яких казках розповідається про велику життєву силу пращурів, що своєю волею та енергією оживили дерев’яні, солом’яні чи інші предмети? Чому саме старі люди здатні дати життя навіть речам?
Назвіть казки, у яких розповідається про випробування героїв на доброту, чуйність, яке влаштовують їм дідусь або бабуся.

Яку винагороду отримували герої за надану вчасно допомогу старим, немічним людям? Яким персонажам пращури відмовлялися допомогти?

Назвіть казки, у яких розповідається про те, як герої відмовляються від своєї мети вбити зайця, вовка, ведмедя чи іншу тварину (або купують їх). Яку винагороду мали люди від врятованих ними звірів?
Складіть свою казку, у якій можуть стати істотами сучасні предмети побуту (літак, комп’ютер, ракета, сканер тощо) .

Отже, залучення здобувачів освіти до проєктної діяльності сприяє формуванню компетентнісного підходу до навчання.

Пропоную поповнити методичну скарбничку різноманітними прийомами, які допоможуть осучаснити урок, зробити його цікавим і продуктивним.

Запорука успіху, його початкова ланка – це вміння користуватися здобутими знаннями, адже невипадково один із етапів уроку присвячений актуалізації знань. Опитування, що проводиться на початку уроку, дозволяє пригадати пройдені теми, а також підготувати учнів та учениць до сприйняття нового матеріалу. Це може бути розминка, що містить базові запитання, які потребують лаконічних відповідей, що є логічно взаємопов’язаними й охоплюють усю тему.

При цьому варто пам’ятати, що розминка повинна сприяти усвідомленню значимості здобутих раніше знань, тому запитання мають бути спрямовані не на репродуктивність знань, а на розуміння, застосування їх та аналіз. Вони повинні вимагати від учнів так званих «процесуальних знань» або носити пошуковий характер, тобто повинні починатися словами «Чому?..», «Яким чином?..», «У чому особливості?..».

Вивчаючи написання слів іншомовного походження, можна запропонувати виконати завдання «Мій вибір», у процесі виконання якого потрібно вставити пропущені букви, апостроф, обґрунтувати написання слів за допомогою вивчених правил.

Такс..ст – такс.. .

Бод..білдінг – бод..арт. Д..ректор – д..єта – под..ум. Поз..ція – дез..нфекція.

Д..ктатура – Од..ссей. Комп..ютер – п..юре.

Кур..єр – кур..йоз. Ват.. – ват… Ін..овація – ан..отація. Кор..ектор – мір..а.

Можна урізноманітнити завдання й перевірити знання з різних тем. Наприклад, знайти в кожному рядку «зайве» слово, поділити на склади, виписати перший склад кожного «зайвого» й пояснити орфограму в новоутвореному слові.

А ц..стерна, акц..я, Лейпц..г

Б с..єста, с..стема, чипс..

В симпоз..ум, оаз..з, ероз..я

Г Мадр..д, р..туал, матер..алізм

Можна запропонувати провокаційні завдання, у процесі вирішення яких учні й учениці формулюють правило, використовуючи метод спостереження.

Андорра - андоррець

Ватт - ват

Ефективною орфографічною розминкою є дубль-диктанти, під час виконання яких відбувається не тільки пояснення орфограм, а й добирання прикладів на такі ж правила. Виконуючи подібні завдання, учні й учениці мають можливість уникнути певних ризиків, адже, знаючи правило, доберуть той приклад, у якому впевнені. Наприклад, до слова Мін’юст необхідно дібрати слова, які б ілюстрували не лише правило написання апострофа, а такі, щоб за будовою вони були складними (дит’ясла, двох’ярусний, пан’європейський та ін.).

Для більш успішного й ефективного опитування під час розминки можна використовувати слайди або відеоряд.

Так, зокрема, під час вивчення правил про написання прикметників із н та нн можна запропонувати розглянути малюнки, на яких зображено, наприклад, лимон, осінь, весну, журавлину, журавля, орла, вогонь. Від слів, що називають зображені предмети, учні й учениці мають утворити прикметники й пояснити, чому в одних випадках подвоєння приголосних відбувається, а в інших – ні.

Щоб зробити уроки більш привабливими, необхідно використовувати ігрові форми роботи, зокрема дидактичні ігри.

У процесі вивчення частин мови актуальними є такі завдання:

опишіть свій настрій прикметниками чи прислівниками;
розкажіть про канікули, вихідний день, не вживаючи дієслів;
подивіться навколо, запишіть слова, що є назвами предметів і римуються зі словом …;
уявіть, що ви зараз у лісі (у парку, біля моря), відтворіть звуки, що ви почули, за допомогою вигуків;
«Частини мови в зоопарку»: уявивши частини мови тваринами, поміркуйте, якою була б кожна з них і чому;
розгляньте ряд чисел, визначте наступне (або заповніть пропуски), ураховуючи те, що йдеться про числа Фібоначчі (кожне наступне число дорівнює сумі двох попередніх): 0, 1, 1, 2, 3, 5, 8, 13, 21, 34, … . Тут – широке поле для діяльності: перевіряємо відмінювання числівників, учимося граматично правильно складати речення, аналізуємо орфограми в числівниках.

Перевірити знання про частини мови можна за допомогою прийому

«Чарівний квадрат / прямокутник».

Розгляньте таблицю й запишіть слова з неї в зазначеній послідовності.

Прочитайте речення, авторкою якого є Дзвінка Матіяш.

Іменник чоловічого роду в називному відмінку.
Відносний займенник.
Дієслово 2-ої особи однини.
Означальний займенник.
Іменник жіночого роду в давальному відмінку.
Дієслово 3-ої особи однини.
Дієслово в неозначеній формі з постфіксом.
Якісний прикметник.
Іменник чоловічого роду в орудному відмінку.

людині

повинність

який

всерйоз

виявитися

світ

іншій

твоя

найкращим

дарунком

може

це

віддаєш

сприймати

час

Складіть і запишіть речення зі слів, що залишилися. Укажіть частину мови кожного слова.

Як ще можна урізноманітнити урок? Необхідно створювати завдання, ураховуючи захоплення вихованців! Як ви ставитеся до коміксів, які вже стали невід’ємною частиною культури? Діти із захопленням стежать за цілими «віртуальними всесвітами», через картинки «фотографують» реальність очима. Уроки з використанням коміксів – освітній тренд, комікси – дієвий навчальний інструмент, який точно сподобається учням і ученицям.

Пропоную розглянути приклади завдань за коміксами Тетяни Бутурлим.

Тема. «Слова іншомовного походження».

1. Розгляньте комікси. Розташуйте зображення у правильній послідовності, щоб вийшла логічно побудована історія. Назвіть іншомовні слова, поясніть їх написання.

1. Складіть і запишіть твір, скориставшись сюжетом коміксів.
Запишіть речення,

додавши слова автора. Поясніть розділові знаки при прямій мові.

Можна створити комікси з пропущеними словами чи реченнями, які учні та учениці мають відновити.

У вигляді коміксів можна візуалізувати крилаті вирази та фразеологізми, навіть синтаксичні правила, правопис префіксів чи складних слів! Можна показати історію героя, який

допомагає іншим позбутися вживання калькованих слів

Цікавим є прийом опитування «Капелюх запитань», суть якого полягає в тому, що учні вчаться самі складати запитання. Учитель пропонує три капелюхи. У перший складаються запитання за текстом підручника. Наприклад, якщо це урок літератури, то питання за текстом твору. У другий капелюх ідуть питання оціночні, що починаються зі слів «Я вважаю, що ..., а ти як думаєш?» Цей капелюх теж важливий, оскільки вчить формулювати власну думку. Сюди потраплять питання, що стосуються оцінки тієї чи іншої події, вчинку літературного героя. У третій капелюх збираються питання, на які учень і сам не може відповісти або зовсім не знає відповіді. Це дозволяє учням самостійно оцінити рівень власної підготовки і стимулює до розширення кругозору. Питання з капелюхів можна використовувати як при взаємних опитуваннях, так і під час фронтальних перевірках.

Із метою розвитку читацьких компетентностей та уміння критично мислити чудово спрацьовує прийом «Щоденні три» – читання для розвитку вертикального розвитку особистості. Ознайомившись із текстом твору, учні й учениці мають записати

три випадки / епізоди з життя героїв, що зацікавили найбільше;
два випадки / епізоди, які спонукали до певних роздумів;
один випадок / епізод, який би хотіли обговорити з іншими.

Цей доволі складний ментальний процес, який починається із відбору інформації й закінчується прийняттям рішення, сприяє взаємодії, об’єднанню, взаємовпливу, взаємопроникненню, взаємозближенню учасників навчальної діяльності, адже передбачає перманентний сумнів «Я не впевнений / не впевнена, що маю рацію, бо можу помилятися, тому мені варто перевірити цю інформацію». Крім уміння виділяти необхідну інформацію, учні та учениці вчаться аналізувати та оцінювати власні й чужі припущення, аргументи, висновки; розглядають проблеми з різних точок зору, порівнюючи різні позиції; ставлять запитання з метою одержання більш точної інформації; приймають обґрунтовані рішення. Результат – прагнення розвиватися, змінюватися, покращувати себе, своє середовище.

Щоб заохотити учнів та учениць бути активними, навчити їх мислити самостійно, розвивати системне й креативне мислення, варто скористатися цікавим прийомом «Дошки запитань». Це спеціально відведене місце, де учні й учениці можуть розмістити запитання, які виникли в них з приводу прочитаного твору, під час обговорення певної проблеми, вивчення творчості письменника чи письменниці. При цьому важливо встановити час, протягом якого збираються питання (день – два – тиждень). Запитання, уміщені на «Дошці», учні й учениці обговорюють між собою. Запитання, на яке знайдено відповідь, знімається, а з тих, що залишилися, укладається список, за яким учитель планує свою подальшу діяльність: на які питання відповідь буде дана на уроці й коли саме. Важливо обговорити з учнями й ученицями, які запитання можна використати для пошукової діяльності, унаслідок чого обирається відповідна форма проєкту – індивідуальна, робота в парі, групі тощо.

Методика роботи аналогічна, якщо замість дошки використати

«Скриньку запитань».

Корисно робити різноманітні «сюрпризи» й «несподіванки» для своїх учнів та учениць. Звісно, місія вчителя не повинна зводитися до розваг, але всі погодяться, що в сучасному світі змусити дитину вчитися не так просто, тому важливо знайти межу між суворим уроком та розважальною частиною проєктної діяльності.

Педагог Анатолій Гін пропонує вчителеві іноді виконувати разом із учнями запропоноване класові завдання, а потім продемонструвати результат виконання, наприклад, скласти речення або написати мінітвір. Прослухавши відповіді, учитель / учителька може повідомити: «Я теж виконав/ виконала завдання. Послухайте». Учні й учениці повинні оцінити роботу й визначити, у чому ж секрет її довершеності. Можна попередити про виконання завдання вчителем / учителькою й запропонувати учням і ученицям позмагатися. Варто зауважити, що вчитель може зумисне припуститися помилки, скажімо, у наголошенні того чи іншого слова, а учні цю помилку «упіймають». Цінність прийому в усвідомленні того, що не страшно помилятися – важливо вміти помилки визнавати: ідеться про ефективну взаємодію з учнями в процесі педагогічної співпраці.

Учитель / учителька має мотивувати учня / ученицю до розвитку, до знання предмета, до пізнання світу, тобто має вміти створювати умови для експериментів і спостереження. Для цього можна активно використовувати відео з інтернет-сервісів, наприклад, із ютубу: подивитися ролик з опитуванням, знайти мовні огріхи чи найбільш уживані мовні конструкції. Досвід роботи показує, що учні й учениці із цікавістю ставляться до завдання знайти помилки в рекламі – у транспорті, на телебаченні, в інтернеті. Це виховує спостережливість, стимулює процес мислення, сприяє плеканню культури мовлення.

Якщо добре подумати, з появою Інтернету можна побувати де завгодно і побачити що завгодно, навіть не виходячи з приміщення. Для освіти учнів це є дуже важливим. Не всі вчителі можуть скористатися цим на уроці, але проєктна робота може дати гарні результати. У таку роботу зазвичай включаються навіть ті учні, які неохоче працюють на звичайному уроці. До того ж це дає змогу отримати найвищий бал із задоволенням.

Під час навчання учнів 9-11 класів можуть бути використані навіть соціальні мережі. Цей незвичний спосіб діяльності є дуже дієвим. Загальновідомо, що більшість часу підлітки проводять у віртуальному спілкуванні. Чому б не стати частиною їхнього світу у кіберпросторі? Сьогодні підлітки переконують: «Якщо тебе не існує в Інтернеті, тебе не існує взагалі». Це реалії нашого життя. Хочеш бути почутим підлітками – спілкуйся з ними їхньою мовою. Тому так важливо мати свій сайт, блог, сторінки в соціальних мережах, електронну пошту. Створивши спільноту зі своїми учнями, учитель присутній у їхньому житті, легко доносить потрібну інформацію, може побачити мрії та сподівання своїх дітей.

Фото без опису

Зростання зацікавленості до проблеми розвитку критичного мислення – як в освіті загалом, так і в медіапедагогіці зокрема – зумовлений одним із напрямів реалізації компетентнісного підходу в освіті, а саме становленням ключових компетентностей надпредметного характеру, до яких належать педагогічні техніки і технології формування умінь розуміння текстів, обробки різної інформації. Критичне мислення – складний феномен, пов’язаний зі світоглядом, ціннісними орієнтаціями, менталітетом як учня, так і вчителя. Розвинуте критичне мислення дозволяє людині сприймати, оцінювати, інтерпретувати медіаінформацію на рівні особистісного знання. Досягнення високого рівня аналізу медіатекстів здійснюється шляхом застосування різноманітних форм творчих занять з учнями: створення колажів, фотомонтажу, слайд-фільмів, кіно і відеострічок, радіопередач шкільної мережі тощо; проблемних, проєктних, інтерактивних і евристичних завдань: обговорення, дискусії, презентації власних медійних проєктів, тренінгових форм роботи тощо. Безперечно, вивчення технологічних прийомів розвитку критичного мислення саме по собі не може дати відчутних результатів. Набагато важливішим є творче використання цих прийомів для надання допомоги школярам застосовувати ці знання у конкретній ситуації, скажімо, при перегляді медіатексту, виконанні творчого завдання, осмисленні проблеми тощо. В основу організації медіаосвітнього процесу, зокрема з метою розвитку критичного мислення, повинні бути покладені принципи проблемного, проектного та інтерактивного навчання. Різноманітні методичні прийоми ґрунтуються на циклах (блоках, модулях) творчих та ігрових занять, що здійснюються в навчальній або позанавчальній діяльності.

Отже, використання елементів медіа в освіті та вихованні учнів є дуже важливим. Щоб збільшити цікавість учнів та допомогти їм пристосуватися до реалій життя, учитель повинен користуватися усіма можливими формами та методами викладання. Адже від учителів залежать життя та успіх учнів.

Ідучи на урок, кожен учитель, кожна вчителька має усвідомити, що сучасний урок — це урок демократичного спрямування, тому його слід проводити не так для учнів, як разом з ними, навчати треба не тільки словом, а й організованою справою.

Пам’ятаймо: сучасні діти з великим ентузіазмом сприймають те, про що ще не чули й чого ніколи не бачили, вони не бояться експериментувати, можуть прийняти рішення за хвилину, навіть за секунду, не хочуть витрачати час на щось нецікаве й зайве.

Використані джерела

Буйницька О. Метод проєктів як технологія навчання. URL: https://pidru4niki.com/11570718/informatika/metod_proektiv_tehnologiya_nav channya.
Галіцина Л. Крила для мрії : Літературний практикум. 9 – 11 класи / Л. Галіцина. – К. : Шк. світ, 2008. – 112 с.
Замелюк М. Майстерня казкотворчості. Вебінар. 22. 12. 20р. URL: https://www.youtube.com/watch?v=hDLEPhzWKZs&t=2s.
Новіцька Н. Проєктна діяльність на уроках української мови та літератури. URL: https://www.slideshare.net/natalyanovitska/ss-78662959
Подранєцька Н. Проектна технологія на уроках української літератури - Типологія навчальних проектів. URL: https://ukrlit.net/article1/1757.html
Пометун О. Компетентнісно орієнтована методика навчання історії в основній школі : методичний посібник / О. І. Пометун, Н. М. Гупан, В. С. Власов. – К. : ТОВ «КОНВІ ПРІНТ», 2018. – 208 с.
Савур-могила. Легенди та перекази Нижньої Наддніпрянщини / упоряд., авт. прим. В. А. Чабаненко. – Київ: Дніпро, 1990. – 261 c.
Українська література: Хрестоматія для позакласного читання. 5 клас [Текст] / упоряд. І. Л. Шингоф. – Донецьк : Центр підготовки абітурієнтів, 1998. – 160 с.
Чумарна М. Мандрівка в українську казку. – Львів: Апріорі, 2007. – 112 с.