Матеріали засідання №4 методичного об'єднання асистентів вчителів
Виступ на тему: «Методи індивідуального підходу до дітей з особливими потребами»
Підготувала Савчук О. Д.
асистент вчителя
Уїздецького ліцею
Проблема індивідуалізації не нова. Але сьогодні вона набуває особливої актуальності, оскільки нові орієнтації і цінності сучасної освіти обумовили необхідність розуміти учня як індивідуальну дійсність і як індивідуальну можливість.
З розвитком педагогічної теорії та накопиченням практичного досвіду розвивалася й проблема індивідуалізації навчання. Так, автор «Великої Дидактики» Я.А.Коменський, виходячи з поняття природовідповідності, виступав за ідею індивідуалізації у навчанні. Він писав: «Якими діти народжуються, це не від кого не залежить, але щоб вони шляхом правильного виховання зробилися хорошими - це у нашій владі».
Проблема індивідуальних особливостей учнів, необхідність їх врахування і подальшого розвитку у навчально-виховному процесі була предметом уваги І.Г.Песталоцці, А.Дистервега, І.Гербарта, К.Д.Ушинського. Саме в їх працях знаходимо ідею про те, що «без урахування природи дитини» не можна досягнути успіхів у педагогічній діяльності.
Найважливіше завдання системи спеціальної освіти - це підготовка дитини з особливими потребами до повноцінного життя в сучасних соціально-економічних умовах. Корекція дефектів психофізичного розвитку учнів, розвиток їхньої особистості здійснюється у процесі всієї роботи спеціальної школи. Окремої програми корекції, як відомо, не існує, вона проводиться на навчальному матеріалі всіх предметів , у повсякденному житті. Здійснювати індивідуальний підхід у навчально-виховному процесі - означає: працюючи з цілим класом, орієнтуватись на кожну дитину окремо, на її індивідуальні якості.
Один з методів індивідуального підходу - це диференційоване навчання. Цей підхід передбачає адаптацію змісту, методик, завдань та організації навчального процесу відповідно до особливостей та потреб кожного учня. Вчителі, які застосовують диференційоване навчання, створюють різні рівні складності завдань, використовують різні варіанти роботи в групах з різним рівнем підтримки, надають індивідуальну підтримку тим учням, які цього потребують.
Ще одним методом індивідуального підходу є урахування індивідуальних різниць між дітьми і використання різних типів навчання. Це може включати в себе використання візуальних засобів, мультимедійних матеріалів, рухливі ігри, практичні завдання тощо. Такий підхід дозволяє залучити увагу учнів, зробити навчання цікавим та ефективним.
Також, індивідуальний підхід передбачає співпрацю з батьками та фахівцями, що допомагають дітям з особливими освітніми потребами. Важливо створити партнерські відносини з батьками, почути їхні побажання та зауваження, і спільно працювати над розвитком і навчанням дитини.
Загалом, методи індивідуального підходу дозволяють створити оптимальне навчальне середовище для дітей з особливими освітніми потребами, працюючи з ними на основі їхніх потреб, можливостей та інтересів. Це допомагає дітям розвиватися та досягати успіху в навчанні.
Звернення до індивідуальних сходжень та потреб учнів з особливими освітніми потребами є широким поняттям, яке включає багато різних методів та підходів. Ось кілька інших методів індивідуального підходу:
1. Індивідуальні навчальні плани (ІНП): ІНП - це індивідуальні плани, які розробляються для учнів з особливими освітніми потребами. Ці плани враховують потреби та можливості кожного учня та надають індивідуальні завдання та підходи до навчання. ІНП можуть містити адаптацію змісту навчання, спеціальні матеріали, індивідуальну підтримку та оцінювання.
2. Кооперативне навчання: Цей метод передбачає роботу учнів у групах, де вони співпрацюють, обмінюються ідеями та допомагають один одному. Це дозволяє учням взаємодіяти, вчитися один від одного та розвивати соціальні навички разом з академічними.
3. Варіативне навчання: Варіативне навчання передбачає надання учням можливості обирати завдання або проекти, які вони хочуть виконати в рамках навчального матеріалу. Це дозволяє кожному учневі зосередитися на своїх інтересах та потребах, реалізовувати свої навички та розвивати творчий потенціал.
4. Використання технологій: Застосування різних технологій, таких як комп'ютерні програми, планшети, інтерактивні дошки тощо, може допомагати учням з особливими освітніми потребами отримати доступ до навчального матеріалу у зручній для них формі. Технології можуть підтримувати різні стилі навчання та сприяти зрозумілості та доступності матеріалу для всіх учнів.
Використання сучасних навчальних технологій на заняттях з дітьми з особливими потребами:
- Ігрові методи, навчання в співпраці;
- Нестандартні форми проведення індивідуальних занять;
- Індивідуальні навчальні заняття на свіжому повітрі;
- Мультимедійні презентації на індивідуальних заняттях;
- Розвивальні та навчачальні комп’ютені програми;
- Елементи британської методики «Нумікон», яка дозволяє вчити дітей математики без цифр — за допомогою різнокольорових фігур;
- Методики збереження здоров'я пальчиковими вправами;
- Методики “Незакінчені речення” у роботі з аутичними дітьми;
- Піщана терапія, ароматерапія, глинотерапія;
- Арт-терапія, кольоротерапія;
- Фітотерапія;
- Ігри з водою;
- Ігровий масаж на уроках письма.
Методи індивідуального підходу до дітей з особливими освітніми потребами включають різноманітні підходи та стратегії, що допомагають забезпечити оптимальну освітню підтримку для кожного учня. Наприклад:
1. Захоплення інтересів: Даний метод передбачає індивідуалізацію навчального процесу, враховуючи інтереси та потреби кожної дитини. Вчителі створюють стимулююче навчальне середовище, де дитина може відчути зацікавленість та мотивацію для навчання.
2. Різноманітність підходів до навчання: Використовуючи різні методи та стратегії, вчителі створюють умови для розуміння інформації різними способами. Наприклад, включення візуальних матеріалів, аудіозаписів, гри, рухових активностей та інших методів може допомогти дітям з особливими потребами краще засвоювати матеріал.
3. Індивідуальні навчальні плани: Вчителі можуть спільно з батьками і колегами розробляти індивідуальні навчальні плани, що враховують потреби та можливості кожної дитини. Це допомагає забезпечити цілеспрямовану та ефективну освітню підтримку.
4. Розуміння специфіки потреб: Вчителі повинні мати глибоке розуміння особливих освітніх потреб кожної дитини. Це включає вивчення їхнього індивідуального фону, важливих факторів, що впливають на їх навчання та розвиток, а також завдань і стратегій для їхнього прогресу.
5. Співпраця та комунікація: Співпраця з батьками, спеціалістами та іншими учасниками освітнього процесу є важливим аспектом індивідуального підходу. Відкрита комунікація та співпраця допомагають забезпечити цілісну навчальну підтримку для дитини.
Ці методи відображають основні принципи, на яких ґрунтується індивідуальний підхід до дітей з особливими освітніми потребами.
Отже, особливі освітні потреби дітей є великим викликом для освітньої системи. Щоб забезпечити їхній успішний розвиток і досягнення, важливо використовувати методи індивідуального підходу.
Методи індивідуального підходу до дітей з особливими освітніми потребами допомагають створити сприятливе навчальне середовище, де кожна дитина може розвиватись у власному темпі. Ці методи передбачають адаптацію навчального матеріалу, завдань та методик до потреб і можливостей кожної дитини.
Проблема індивідуальному підходу до учнів у навчально-виховному процесі залишається актуальною та потребує більш ґрунтовного розгляду сучасною педагогічною наукою. Важливе значення при цьому має аналіз теоретичного та практичного досвіду авторитетних українських педагогів минулих періодів. Методи індивідуального підходу є важливими і ефективними засобами забезпечення розвитку дітей з особливими освітніми потребами. Вони допомагають підтримати дітей у їхньому розвитку та досягненнях.
Список використаних джерел
- Бочковський В. Робота з дітьми з особливими освітніми потребами. Психологічна компетентність педагогів: шляхи розвитку / В. Бочковський, О. Казмірук // Психолог. – 2011. – №25.
- В. Й. Бочелюк, А. В. Турубарова. – К.: Центр учбової літератури. 2011. – 360 с.
- Гаяш О.В. Співпраця фахівців у інклюзивному навчанні як необхідна передумова забезпечення корекційної спрямованості педагогічної роботи / О.В. Гаяш // Актуальні проблеми навчання та виховання людей з особливими потребами. – 2015. – № 12. – С. 99-113.
- Колупаєва А.А. Діти з особливими освітніми потребами та організація їх навчання. Видання доповнене та перероблене: наук.-метод. посіб. / А.А. Колупаєва, Л.О. Савчук. – К.: Видавнича група «АТОПОЛ», 2011. – 273 с.
- Корнієнко С. Інклюзивна освіта як пріоритетний напрям державної політики України у сфері освіти дітей з інвалідністю / С. Корнієнко // Вісник Національної академії державного управління при Президентові України. – 2011. – № 2. – С. 275-283.
- Інтернет сайти : « Всеосвіта» , « На урок»
