Виступ на тему: «ПРОБЛЕМИ ФОРМУВАННЯ ЗДОРОВ’Я ЗБЕРЕЖУВАЛЬНОЇ КОМПЕТЕНТНОСТІ  УЧНІВ»

Гопанчук П.М.

Вчитель основ здоров’я

Малинської філії

Острожецького ліцею імені І. Єремеєва

Здоров’я кожної окремої людини – це є в цілому здоров’я української нації. На сьогоднішній день, проблема формування і забезпечення здоров’я всіх верств населення, і особливо дітей, є однією з найбільш важливих і актуальних. Особливості сучасних умов життя, екологічні та соціальні проблеми, зростання обсягів інформації, стрімкий розвиток технічного прогресу, перевага шкідливих звичок над здоровим способом життя, недостатня кількість рухової активності тощо – все це негативно впливає на стан здоров’я дітей.

Спеціальні дослідження виявили несприятливу тенденцію щодо показників стану здоров’я школярів. Так, 30% сучасних учнів початкових класів мають слабке здоров’я, яке часто втрачається ще до закінчення школи. Більш ніж 90% випускників шкіл мають різні відхилення в стані здоров’я, 80% – порушення постави, у 45% – короткозорість, у 40% випускників зареєстровано порушення діяльності серцево-судинної системи, 17% страждають на захворювання органів травлення, 10,2% – ендокринної системи.

Зростання захворюваності пояснюється не лише впливом різних негативних чинників, а й недостатньою увагою до валеологічних питань в освіті дітей і дорослих, що є однією з причин пасивного ставлення дитини до свого здоров’я.

Людина, її життя і здоров’я, честь і гідність є в Україні найвищою соціальною цінністю, невід’ємною складовою суспільного багатства. Головне завдання школи – виховання фізично, психічно і морально здорового покоління, формування нової особистості, здатної удосконалювати себе в різних напрямах, готової до активного творчого життя в незалежній державі.

В умовах творення Української держави розробляється принципово інший підхід до проблеми розвитку особистості на ідеях гуманізації та демократизації освіти. Особливої актуальності набуває розробка таких психолого-педагогічних

систем навчання і виховання які б створювали умови для самореалізації особистості, її духовного становлення та саморозвитку.

Сучасна школа вимагає докорінних змін та переосмислення навчально- виховного процесу. Мова йде про принципово нову парадигму навчання, у центрі якої – особистість дитини з її проблемами, інтересами та потребами. Сутнісними ознаками цієї зміни є навчання і виховання особистості на засадах індивідуалізації, створення умов для саморозвитку і самонавчання, осмисленого визначення своїх можливостей і життєвих цілей.

Учитель має підготувати учнів до життя у сучасному суспільстві. Школа має забезпечити умови для засвоєння учнями соціального досвіду, оволодіння накопиченими в суспільстві способами діяльності, інтелектуального, духовного, фізичного та психічного розвитку школярів, збереження і зміцнення їхнього здоров’я .

Згідно Державного стандарту загальної освіти найважливішим завданням педагогів є формування компетентностей в учнів, зокрема здоров’язбережувальної, яка розглядається як здатність учня застосовувати здоров’язбережувальні компетенції в умовах конкретної життєвої або навчальної ситуації на користь збереження, зміцнення і формування здоров’я. Власне, це здатність учня самостійно застосувати знання (факти, уявлення, поняття), способи і досвід навчальної й здоров’язбережувальної діяльності, ціннісне ставлення до власного життя і здоров’я. Здоров’язбережувальні компетенції – це суспільно визнаний рівень знань, умінь, навичок, ставлень, які сприяють здоров’ю у всіх сферах життєдіяльності людини .

Одним із напрямків роботи з формування здоров’язбережувальної компетентності учнів є проведення уроків з «Основ здоров’я». Предмет «Основи здоров’я» відіграє важливу роль у системі навчання і виховання учнів, метою якого є – формування здоров’язбережувальної компетентності учнів на основі оволодіння ними знань про здоров’я та безпеку, практичними навичками здорового способу життя і безпечної поведінки, формування в них ціннісного ставлення до життя і здоров’я, сприяння їх всебічному розвитку.

Досягнення   цієї    мети    можливе    за    умов    використання    підходів

здоров’язбережувальної педагогіки, які розглядаються як сукупність прийомів і методів організації навчально-виховного процесу без шкоди для здоров’я школярів, а саме:

• забезпечення   школяреві   можливості   збереження   здоров’я  за   період навчання в школі,
• формування у нього необхідних знань, умінь і навичок зі збереження й зміцнення здоров’я,
• навчання використовувати отримані знання у повсякденному житті,
• формування валеологічного мислення.

Важливим  є   впровадження  до   системи   освіти   здоров’язбережувальних методик, які базуються на таких принципах:

• організація особистісно орієнтованого та діяльнісного підходів у навчанні з урахуванням психологічних особливостей та індивідуальних можливостей особистості;
• вибір ефективних педагогічних технологій та навчальних програм з урахуванням вікових та індивідуальних особливостей школярів;
• діагностика рівня індивідуального здоров’я учнів;
• оволодіння методами самодіагностики, самооцінки, самоконтролю й самокорекції психосоматичного стану організму на різних етапах життя;
• оптимізація соціально-гігієнічних умов життєдіяльності дітей.

Мета здоров’язбережувальних технологій навчання – забезпечити школяреві можливість збереження здоров’я за період навчання в школі, сформувати у нього необхідні знання, вміння і навички зі збереження й зміцнення здоров’я, навчити використовувати отримані знання у повсякденному житті, сформувати валеологічне мислення. Формування основ валеологічного мислення полягає в тому, щоб школяр, знаючи необхідні шляхи й засоби у повсякденному житті, прагнув до попередження хвороби. Воно виявляється також і в умінні ефективно використовувати валеологічні знання й різні оздоровчі технології при розробці й виконанні індивідуальної системи оздоровлення.

У процесі навчання основ здоров’я пропонується використовувати модифіковану структуру уроку, яка є оптимальною саме для уроків з «Основ

здоров’я», що дозволяє органічно поєднувати навчально-пізнавальну та оздоровчо-рухову діяльність школярів, а також різноманітні види співпраці учнів і вчителя. У ході опанування основ здоров’я учні вчаться працювати в режимі

«вчитель-учні», «вчитель-учень», «учень-учень»; самостійно, в парах та групах; виконувати навчальні дії тощо .

Особливістю проведення уроків з основ здоров’я є те, що оволодіння здоров’язбережувальними компетенціями потребує багаторазового вправляння. Навчання учнів має практичну спрямованість, бо головним у підготовці школярів до життя є набуття ними практичних навичок. При цьому обов’язковою умовою є багаторазове (в різних формах) повторення дій, які імітують поведінку на вулиці, у дворі, вдома, в школі, щоб виробити у дітей звичку дотримуватись вивчених правил.

Тому важливим при проведенні уроків є використання різних методів і прийомів інтерактивного навчання, що базуються на принципі активної участі самих учнів: моделювання, програвання та обговорення різних життєвих ситуацій, робота у парах і групах, виконання вправ, рольові ігри, інсценування, екскурсії, спільне виготовлення наочності (в т. ч. презентації, виготовлення плакатів тощо), проведення конкурсів, змагань та ін. Обов’язковим є зв’язок із життєвим досвідом дітей.

Особливого значення для формування в учнів здорового способу життя та безпечної поведінки має емоційність і доступність навчального матеріалу, його унаочнення. Щоб забезпечити мотивацію учіння школярам слід пропонувати різного виду завдання - проблемного і творчого характеру, завдання різного рівня складності, практичні вправи. У роботі необхідно використовувати сучасну техніку і наочність - малюнки, ілюстрації, фотографії, слайди, комп’ютерні презентації, а також цікавий пізнавальний матеріал – казки, вірші, ігри, ребуси, загадки, прислів’я тощо. Практичні роботи виконувати з учнями в практично- дієвій формі під час опрацювання відповідної теми для досягнення мети уроку або вдома з батьками.

Важливим моментом уроків є використання різних методів навчання

(практичних,    ігрових,    пізнавальних,    ситуаційних,    змагальних;    тренінгів,