Матеріали засідання №3 методичного об`єднання вчителів 3,4 класів
Підготувала
Ярошенко Валентина Петрівна
вчитель початкових класів
Уїздецького ліцею
Використання ігрових технологій
на уроках математики в початковій школі
В даний час школа потребує такої організації своєї діяльності, яка забезпечила б розвиток індивідуальних здібностей і творчого ставлення до життя кожного учня, впровадження різних інноваційних навчальних програм, реалізацію принципу гуманного підходу до дітей. В сучасній школі виникає насущна потреба у розширенні методичного потенціалу в активних формах навчання, до яких відносяться ігрові технології.
Ігрові технології є однією з унікальних форм навчання, яка дозволяє зробити процес навчання цікавими і захоплюючими. У проєкті концепції «Нова школа. Простір освітніх можливостей» читаємо: «…навчання буде організовано через діяльність, ігровими методами як у класі, так і поза його межами…». Видатний педагог Василь Олександрович Сухомлинський промовив фразу, яка стала основою всього того, що містить у собі гра. Він ніби закликав: «Навчайте граючись, а граючись навчайте».
Цікавість умовного світу гри робить позитивною, емоційно забарвленою монотонну діяльність із запам'ятовування, повторення, закріплення чи засвоєння інформації, а емоційність ігрового дійства активізує всі психічні процеси і функції дитини. Іншою позитивною стороною гри є те, що вона сприяє використанню знань у новій ситуації, таким чином, вивчений учнями матеріал проходить через своєрідну практику, вносить різноманітність і інтерес у навчальний процес.
Гра належить до традиційних і визнаних методів навчання і виховання дошкільників, молодших школярів і підлітків. В ігровій діяльності освітня, розвиваюча й виховні функції діють у тісному взаємозв’язку. Гра як метод навчання організовує, розвиває учнів, розширює їхні пізнавальні можливості, виховує особисті. Дидактичне значення гри доводив К.Ушинський. Педагогічний феномен гри розкрили у своїх працях А.Макаренко та В.Сухомлинський.
Мета роботи: розкрити значення використання ігрової технології на уроках математики в початковій школі.
Завдання:
- проаналізувати науково-методичну літературу з обраної теми;
- висвітлити психолого-педагогічний аспект використання ігрової технології на уроках математики;
- розкрити особливості застосування дидактичних ігор на уроках в початковій школі;
- розглянути методику організації і проведення дидактичної гри;
- надати методичні рекомендації щодо використання дидактичних ігор на уроках математики.
В сучасній школі виникає насущна потреба у розширенні методичного потенціалу в активних формах навчання, до яких відносяться ігрові технології. Застосування ігрових технологій на уроках в початкових класах є необхідним, так як цінність гри в психолого–педагогічному контексті очевидна.
Гра багатогранна, вона розвиває, виховує, розважає. Але історично одна із головних її задач - навчання. Гра - це складне, багатогранне явище. Навчальна гра може тривати від кількох хвилин до цілого уроку і може використовуватися на різних етапах, а також у позакласній роботі.
Сьогодні важлива роль відводиться ігровим навчальним технологіям на
уроках математики – сучасному та загально-признаному засобу активізації навчально-пізнавальної діяльності учнів.
У грі зусилля дитини завжди обмежуються і регулюється безліччю зусиль інших гравців. У завдання будь-якої гри входить як неодмінна умова, вміння якої координувати свою поведінку з поведінкою інших, ставати в активне ставлення до інших, розраховувати наперед результат свого ходу в загальній сукупності всіх граючих. Така гра є живий, соціальний, колективний досвід дитини, і в цьому відношенні вона являє собою абсолютно незамінне знаряддя виховання соціальних навичок і вмінь.
Особливістю гри є те, що підпорядковуючись певним умовним правилами, у дитини з’являється свідоме мислення дій. Саме гра - є першою школою думки для дитини. Гра є розумна і доцільна, планомірна, соціально-координована, підпорядкована відомими правилами система поведінки або витрата енергії. Цим вона виявляє свою повну аналогію з трудовою витратою енергії дорослою людиною, ознаки якої цілковито збігаються з ознаками гри, за винятком тільки результатів.
У навчальних іграх немає тих, хто програв або виграв, тут виграють усі. Їх можна проводити на будь-якому етапі уроку. Це дасть змогу виявити знання учня і вміння користуватися ними. Гру можна пропонувати на початку уроку. Такі ігри мають збудити думку учня, допомогти йому зосередитись і виділити основне, найважливіше, спрямовувати увагу на самостійну діяльність. Інколи гра може бути ніби фоном для побудови всього уроку. Коли учні стомлені, їм доцільно запропонувати рухливу гру.
Ігри важливо проводити систематично і цілеспрямовано на кожному уроці, починаючи з елементарних ігрових ситуацій, поступово ускладнюючи і урізноманітнюючи їх у міру накопичення в учнів знань, вироблення вмінь і навичок, засвоєння правил гри, розвитку пам'яті, виховання кмітливості, самостійності, наполегливості тощо.
У початкових класах тільки гра дає змогу легко привернути увагу і тривалий час підтримувати в учнів інтерес до важливих та складних предметів, властивостей і явищ, на яких у звичайних умовах не завжди вдається зосередити увагу всіх учнів.
Дидактичні ігри, які використовуються в початковій школі, виконують різні функції: активізують інтерес та увагу дітей, розвивають пізнавальні здібності, кмітливість, уяву, закріплюють знання, вміння і навички, тренують сенсорні вміння, навички тощо.
Дидактичні ігри відрізняються за навчальним змістом, пізнавальною діяльністю дітей, ігровим діям та правилам, організації та взаємовідносинам дітей, за роллю навчання і виховання: ігри по сенсорному вихованню, словесні ігри, ігри по знайомству з природою, по формуванню математичних уявлень та інші. Іноді ігри співвіднесені з матеріалом: ігри з народними дидактичними іграшками, настільно-печатні ігри. Таке групування ігор підкреслює їх спрямованість на навчання, пізнавальну діяльність дітей, але не розкривають в достатній мірі основу дидактичної гри – особливості ігрової діяльності дітей, ігрових задач, ігрових дій та правил, організацію життя дітей, керування вчителя.
Дидактичні ігри - це спеціально створені ситуації, що моделюють реальність, з якої учням необхідно знайти вихід. Дидактичні ігри бажано широко використовувати як засіб навчання, виховання і розвитку школярів. У будь-якій грі розвивається увага, спостережливість, кмітливість. Одним із видів ігрової діяльності є вікторина.
Кожна гра має три етапи:
1) підготовчий (формулюється мета гри, відбирається навчальний зміст, розробляється сценарій, готується обладнання, розподіляються ролі, проводиться інструктування);
2) безпосереднє проведення гри;
3) узагальнення, аналіз результатів.
Ігрові технології навчання відрізняються від інших технологій тим, що гра:
- добре відома, звична й улюблена форма діяльності для людини будь-якого віку;
- ефективний засіб активізації (у грі легше долаються труднощі);
- мотиваційна за своєю природою;
- дозволяє вирішувати питання передачі знань, умінь, навичок;
- багатофункціональна, її вплив на учня неможливо обмежити одним аспектом;
- переважно колективно, групова форма роботи, в основі якої знаходиться змагання;
- має кінцевий результат - у грі учасник має отримати приз: матеріальний, моральний (грамота), психологічний (самоствердження, самооцінка);
- має чітко поставлену мету й відповідний педагогічний результат.
При умові адекватного відношення вчителя до дидактичної гри і розумного використання її потужного психолого-педагогічного потенціалу, гра стає тим оптимальним інструментом, який комплексно забезпечує:
- успішність адаптації дитини у новій ситуації розвитку;
- розвиток молодшого школяра як суб`єкта власної діяльності та поведінки, його ефективну соціалізацію;
- збереження та закріплення його морального і фізичного здоров`я.
Структура розгорнутої ігрової діяльності включає такі компоненти:
1. Спонукальний (потреби, мотиви. інтереси, прагнення, які визначають бажання брати участь у грі).
2. Орієнтувальний (вибір засобів і способів ігрової діяльності).
3. Виконавчий (дії, які надають можливості реалізувати ігрову мету)
4. Контрольно-оцінювальний (коригування та стимулювання активності в ігровій діяльності).
Постійне збільшення розумового навантаження на уроках майже всіх навчальних дисциплін, а особливо математики змушує замислитись над тим, як підтримати в учнів інтерес до вивчення навчального матеріалу. У зв’язку з цим ведуться пошуки нових ефективних форм і методів навчання, які сприяють активізації пізнавальної діяльності школярів.
Важливим завданням математики в початкових класах є розвиток пізнавальних здібностей у дітей. Необхідно розвинути в учнів уміння спостерігати і порівнювати, виділяти спільні та різні риси у порівнюваних об’єктах, виконувати такі мислительні операції як аналіз, синтез, узагальнення, конкретизація.
Ведучу роль відіграє математика в розвитку логічного і формуванні алгоритмічного мислення, вихованню навичок розумової праці (планування, пошук раціональних шляхів, критичність). Формування у дітей уміння логічно мислити невід’ємно пов’язане з розвитком у них правильного, точного, лаконічного, математичного мовлення. Цього можна досягти, використовуючи на уроках математики в початкових класах ігрові технології навчання.
Досвід вчителя свідчить про те, що які б педагогічні технології не впроваджувались в практику, досягнення та результат діяльності можна отримати, лише зацікавивши учнів на уроці. І саме тут йому допомагають ігрові технології, оскільки молодші школярі постійно відчувають потребу в грі – це перша можливість проявити себе як особистість, самовиразитись і самоствердитись.
Таким чином, при всій об'єктивної різниці, яка існує між грою і працею, яка дозволяла навіть вважати їх полярно-протилежними одне до одного, психологічна природа їх абсолютно збігається. Це вказує на те, що гра є природною формою праці дитини, властивою йому формою діяльності, приготуванням до майбутнього життя. Дитина завжди грає, але гра її має великий сенс. Вона точно відповідає її віку та інтересам і включає в себе такі елементи, які ведуть до вироблення потрібних навичок і вмінь.
Дитина фактично входить в світ дорослих через гру. Гра – це її біологічна потреба, гра – це праця, гра – це навчання. Гра – найприродніша і найпривабливіша діяльність дитини, але гра на уроці – не розвага, а звичайні вправи, замасковані в цікаву форму. Збуджена під час гри думка підводить учня до самостійних пошуків висновків і узагальнень, які, в свою чергу,зміцнюють свої знання і перетворюють їх у переконання.
Мета педагогічної діяльності вчителя: спрямувати процес навчання не лише на засвоєння матеріалу, а й на розвиток в учнів умінь створювати нові ефективні зразки й моделі особистої діяльності, реалізувати себе як особистість за постійно змінюваних обставин, досягти мети уроку шляхом зацікавлення учнів, щоб навчання приносило радість, успіх і задоволення. Показати, що використання ігрових технологій на уроках в початкових класах є одним з найбільш перспективних шляхів удосконалення навчального процесу.
Багатьом учням математика здається нелегкою і мало зрозумілою, тому нерідко діти намагаються запам’ятати правила, не розуміючи їх, а це призводить до формалізму, гальмує дальше розуміння нового матеріалу. І саме тут на допомогу приходить така давня і надійна помічниця – гра.
Вивчений в процесі ігрової діяльності матеріал забувається учнями у меншій мірі і повільніше, ніж матеріал, при вивченні якого гра не використовувалася. Це пояснюється, перш за все, тим, що гра є провідною діяльністю дітей і робить процес пізнання доступним та захоплюючим для школярів, а знання, отриманіпід час гри, більш якісними і міцними.
Якщо спочатку учень зацікавиться лише грою, то дуже швидко його вже цікавитиме пов’язаний з нею матеріал, в нього виникне потреба вивчити, зрозуміти, запам’ятати цей матеріал, тобто учень почне готуватися до участі в грі. Гра дає змогу легко привернути увагу й тривалий час підтримувати в учнів інтерес до тих важливих і складних предметів, властивостей і явищ, на яких у звичайних умовах зосередити увагу не завжди вдається.
Дидактичні ігри на уроках математики можна використовувати і для ознайомлення дітей з новим матеріалом та для його закріплення, і для повторення раніше набутих уявлень і понять, і для повнішого і глибшого їх осмислення, формування обчислювальних, графічних умінь і навичок, розвитку основних прийомів мислення, розширення кругозору.
Крім того, цікаві ігрові форми та ігровий матеріал сприяють підвищенню інтересу до навчального предмета, свідомому засвоєнню навчального матеріалу, стимулюють активність учнів, виховують у них навички самостійної роботи, вміння раціонально і творчо виконувати завдання, самостійно застосовувати знання. Розуміння фактичного матеріалу і зацікавленість ним є головною рушійною силою ефективного навчального процесу.
Ігри на уроках математики вчитель використовує для ознайомлення дітей з новим матеріалом та для його закріплення, для повторення раніше набутих уявлень і понять, для повнішого і глибшого їх осмислення, формування обчислювальних, графічних умінь і навичок, розвитку основних прийомів мислення, розширення кругозору.
Гра та сучасні ігрові технології допомагають вчителю початкових класів удосконалити свій урок, зробити його яскравішим, цікавішим. Дуже важливо створити умови для поглиблення та удосконалення знань, умінь і навичок учнів, саме цьому сприяють дидактичні ігри. Їх можна використовувати на будь-якому етапі уроку. Нерідко ігрова ситуація може бути найкращим початком уроку, в ігровій формі можна ефективно ознайомити учнів з новим матеріалом, гра допоможе пожвавити процес тренувальних вправ.
Дидактичні ігри в початковій школі широко використовується як засіб навчання, виховання і розвитку школярів. У будь-якій грі розвивається увага, спостережливість, кмітливість. Сучасна дидактика звертаючись до ігрових форм навчання на уроках, вбачає в них можливості ефективної взаємодії педагога і учнів, продуктивної форми їх спілкування з властивими їм елементами змагання, непідробної цікавості.
У процесі гри в учнів виробляється звичка зосереджуватися, самостійно думати, розвивати увагу. Захопившись грою, діти не помічають, що навчаються.
Добираючи ту чи іншу рольову гру, вчитель має пам’ятати, що процес створення гри містить ряд станів: вибір теми гри; визначення мети й завдань гри; підготовка і проведення гри (повідомлення учням теми гри, підготовка унаочнень, проведення гри, підбиття підсумків).
Успіх проведення гри залежить від дотримання вимог:
а) ігри мають відповідати навчальній програмі;
б) ігрові завдання мають бути не легкими, проте й не дуже складними;
в) відповідність гри віковим особливостям учнів;
г) різноманітність ігор;
д) залучення до ігор учнів усього класу.
Від уроку до уроку повинні змінюватися сюжети, ігрові ситуації. Поступово цікава гра, творча композиція слів переростають у справжню навчально-пізнавальну працю.
Під час проведення уроків математики з елементами рольової гри доцільно дотримуватися таких вимог:
- адекватність форм проведення занять їх змісту;
- математичний зміст має бути посильним для кожної дитини (містити елементи диференціацій навчання);
- математичний зміст має відповідати дидактичній меті уроку;
- наявність аудіовізуальних засобів навчання;
- правила гри – прості й чітко сформульовані;
- підсумок уроку – чіткий і справедливий.
Готуючись до проведення таких уроків, учитель має продумати:
- який матеріал краще використати для уроку;
- які математичні вміння і навички формувати;
- які виховні завдання слід реалізувати і як;
- як, за мінімально короткий час, підготувати школярів до уроку, ознайомити їх з правилами гри;
- час проведення уроку;
- організацію ігрової діяльності відповідно до дидактичної мети;
- зміну правил гри і видів діяльності відповідно до ситуації;
- дидактичний матеріал за способом виготовлення і використання;
- підбиття підсумків.
Гру не слід припиняти і залишати незавершеною.
При організації дидактичних ігор необхідно продумувати такі питання:
- мета гри;
- які вміння і навички діти засвоюють в процесі гри;
- кількість учасників гри;
- певна гра вимагає певну кількість учасників;
- які матеріали і посібники будуть необхідні для гри;
- як з найменшою затратою часу познайомити дітей з правилами гри;
- на який проміжок часу розрахована гра, враховуючи, щоб діти ще раз побажали вернутись до цієї гри;
- як забезпечити більш повну участь дітей в грі;
- які зміни можна внести в гру;
- які висновки слід повідомити дітям у підсумку, після гри (найкращі моменти гри, найбільш активні учасники, недоліки в грі);
- чи володіють учні тими знаннями, які необхідні для гри. Протяжність гри різна: від 5 до 15 хв;
- ігровий матеріал повинен бути чітко систематизований і зручно згрупований;
- передбачити негативні сторони гри (порушення правил, небажання грати, виникнення конфліктних ситуацій).
Проводити ігри, створювати ігрові ситуації бажано на кожному уроці. Це особливо стосується І класу - перехідного періоду, коли учні ще не звикли до тривалої напруженої діяльності. Вони швидко стомлюються, притупляється їхня увага, набридає одноманітність. У цьому випадку доречно буде використовувати ігрові ситуації, вірші різного характеру під час фізкультхвилинки.
Поєднання навчальної інформації з емоційним забарвленням сприйняття викликає розумову і творчу діяльність і створює умови для творчого розвитку особистості. Правильне проведення дидактичної гри забезпечується чіткою організацією: формулюванням мети гри, з’ясуванням кількості гравців, добиранням дидактичних матеріалів для проведення гри, плануванням часового чинника, підбиттям підсумків. Позитивних результатів у навчанні й вихованні дітей шляхом використання ігрових методів можна досягти лише за умови спрямованості кожної гри на розв’язання програмних завдань – ознайомлення з навколишнім світом, навчання грамоти, математики та інших предметів.
Правильно організована дидактична гра збагачує процес мислення індивідуальними почуттями, розвиває саморегуляцію, тренує вольові якості дитини. Здійснення творчого розвитку на основі гри забезпечує впевненість у собі, своїх можливостях, розкутість дій, творчу сміливість, спокійне сприйняття можливої критики. Особливо доречні й навіть необхідні ігрові прийоми в навчанні молодших школярів, коли навчальна діяльність відбувається при слабко розвинених процесах сприйняття, пам’яті, уваги.
Гру можна пропонувати на початку уроку (повторення матеріалу, який буде опорою уроку). Ігри, що пропонуються на початку уроку, мають збудити думку учня, допомогти йому зосередитись і виділити основне, найважливіше, спрямувати увагу на самостійну діяльність. Інколи гра може бути ніби фоном для побудови всього уроку. Коли ж учні стомлені, їм доцільно запропонувати рухливу гру. Наприклад, встати в кожному ряді учням, що займають парні місця, а потім навпаки - тим, що займають непарні.
Проте слід пам'ятати, що окремі ігри збуджують дітей емоційно, надовго відвертають їх увагу від основної мети уроку. Тому ігри, пов'язані з сильним емоційним збудженням, слід проводити лише в кінці уроку. Дуже доречно використовувати ігри під час перевірки домашнього завдання. В цьому випадку вчитель використовує гру на початку уроку. Застосовується гра і під час вивчення нового матеріалу, його закріплення в кінці уроку. Особливо доречно використовувати гру в кінці уроку на закріплення. Діти стомлюються від сприйнятого матеріалу і затрудняються його повторити. Гра дасть можливість учням відпочити і повторити вивчене.
На уроці доцільно використовувати такі дидактичні ігри, організація яких не потребує багато часу на приготування обладнання, запам’ятовування громіздких правил. Перевагу слід віддавати тим іграм, які передбачають участь у них більшості дітей класу, швидку відповідь, зосередження довільної уваги. Щоб використання дидактичних ігор на уроках у початковій школі було успішним, важливо правильно забезпечити ігровий план діяльності дітей, щоб не задовольнялися інтереси одних дітей на шкоду іншим, привчати до норм поведінки в грі, гальмувати небажані прояви.
У структуру гри як діяльності особистості входять етапи: визначення мети; планування; реалізації мети; аналізу результатів, в яких особистість повністю реалізує себе як суб'єкт. Мотивація ігрової діяльності забезпечується її добровільністю, можливостями вибору й елементами змагальності, задоволення потреб, самоствердження, самореалізації.
Педагогічні ігри досить різноманітні за: дидактичним цілям; організаційну структуру; віковим можливостям їх використання; специфіку змісту.
Місце і роль ігрової технології в навчальному процесі, поєднання елементів гри та навчання багато в чому залежать від розуміння вчителем функцій і класифікації педагогічних ігор.
Класифікуються ігри за декількома принципами:
1. За видом діяльності: фізичні (рухові), інтелектуальні (розумові), трудові, соціальні, психологічні.
2. За характером педагогічного процесу: навчальні, тренувальні, контролюючі, узагальнюючі; пізнавальні, виховні, розвиваючі; репродуктивні, продуктивні, творчі; комунікативні, діагностичні, профорієнтаційні, психотехнічні та інші.
3. За характером ігрової методики: предметні, сюжетні, рольові, ділові, імітаційні, ігри-драматизації.
4. За ігровим середовищем: ігри з предметами і без них, настільні, кімнатні, вуличні, на місцевості, комп'ютерні, з різними засобами пересування.
У розвиваючих іграх, в цьому полягає їх головна особливість, вдалося об'єднати один з основних принципів навчання – від простого до складного, з дуже важливим принципом творчої діяльності – самостійно за здібностями, коли дитина може піднятися до вершини своїх можливостей.
Зазначу, що творчому розвитку дитини сприяють і сучасні інформаційні технології. Використання на уроках комп’ютера, по-перше, полегшує роботу вчителя, по-друге, сприяє не лише кращому засвоєнню знань, а й розвиває креативність учня. Для учнів початкових класів доцільним є застосування в практиці початкового навчання окремих видів мультимедіа додатків: мультимедіа-презентації, мультимедіа-видання.
На різних етапах уроку педагог використовує:
- тестова комп`ютерна програма (дозволяє оперативно та об’єктивно визначити рівень засвоєння учнями навчального матеріалу);
- мультимедійні презентації, ці засоби дозволяють представити навчальний матеріал як систему яскравих опорних образів, що значно полегшує процес запам’ятовування та засвоєння знань учнів.
Так, наприклад, уроки математики дітям вчитель подає у цікавій ігровій формі. Учні із захопленням слухають, про що їм розповідають герої уроку. Це стимулює роботу вихованців, заохочує до праці.
Не тільки новизна роботи з комп’ютером, що сама по собі сприяє підвищенню інтересу до навчання, але й можливість регулювати подачу навчальних завдань за ступенем складності, заохочення правильних рішень позитивно позначається на мотивації.
В результаті використання ігрових технологій на уроках математики вчителю вдалося досягти наступних результатів:
- підвищення мотивації навчальної діяльності учнів з математики;
- спостерігається позитивна динаміка результативності;
- збільшується кількість учасників та призерів математичного конкурсу.
Досвід має практичне спрямування і може бути використаний в загальноосвітніх закладах при викладанні математики для підвищення результативності уроку, формування інформаційної компетентності учнів.
Враховуючи все вище зазначене, можна зробити висновок, що які б новітні педагогічні технології ми не впроваджували в практику, не можна забувати про такий традиційний і визнаний метод навчання і виховання молодших школярів як дидактична гра. Цінність цього методу полягає в тому, що в ігровій діяльності освітня, розвиваюча й виховні функції діють у тісному взаємозв’язку. Гра як метод навчання організовує, розвиває учнів, розширює їхні пізнавальні можливості, виховує особистість.
Готуючись до уроків математики, вчитель добирає такі ігри, які розвивають творчі здібності, пам'ять, увагу. Саме завдяки таким іграм до роботи залучаються навіть пасивні учні. Ігри дають дитині змогу повірити у себе, у свої сили («Хто швидше спіймає рибку?», «Катання на хмаринках», «Шифрувальники»; «Футболісти», «Долети до аеродрому» та інші). Діти запрошують на уроки відомих героїв дитячих казок, веселих чоловічків: Незнайка, Буратіно, Гномиків, Капітошку, Мудру Сову та інших. Вони задають дітям «хитрі» питання, приносять листи із завданнями. Діти з задоволенням виконують ці завдання.
Учитель на уроці пропонує пограти «В магазин», «Продавець і покупець» швидко лічать, а діти стежать за правильністю розрахунків. Так у грі учні тренуються в додаванні й відніманні. В процесі проведення уроків математики з елементами гри реалізуються ідеї співдружності, змагання, самоуправління, виховання відповідальності кожного за результати своєї праці, формується мотивація навчальної діяльності й інтерес до предмету. Під час проведення ігор «Математичний струмок», «Зроби рівними», «Закінчи логічний ряд» вчитель формує обчислювальні навички, вчить доводити своє міркування.
Велике значення має проведення уроків з конкретним ігровим сюжетом. У таких сюжетах виступають відомі дітям герої казок: «Колобок», «Пригоди в лісовій школі», «Пригоди з Губкою Бобом», діти беруть на себе роль казкових героїв (Червона Шапочка, Котик, Незнайка та інші персонажі).
Одним із шляхів активізації пізнавальної діяльності школярів є використання елементів гри у процесі навчання, зокрема під час проведення нестандартних уроків: урок - казка, урок - аукціон знань, урок - КВК, урок-концерт та інші. Часто під час проведення уроків вчитель використовує роботу в парах у вигляді гри. Учні можуть перевірити знання один одного, обмінятися думками.
Для парної роботи автор використовує ігри «Запали вогник» (знаходження помилок), «Заселіть будиночки», «Прикрась ялинку». Під час роботи в мікрогрупах вчитель проводить ігри: «Розмова чисел», «Головоломка». Найцікавішими серед ігор-вправ є: «Будівельники», «З якого дерева лист?», «Чого не вистачає?», «Хто грає?». На уроках діти збирають гриби, яблука, повітряні кульки, ромашки, де зі зворотного боку завдання, або завдання записані на дошці.
Діти на уроці виконують такий вид роботи як виправлення чужих помилок. Ці помилки допускають казкові герої. Для формування навичок табличного множення і ділення вчитель проводить ігри: «Квіточка-семицвіточка», «Пташина грамота». Гра дає змогу легко привернути увагу й тривалий час підтримувати в учнів інтерес до тих важливих і складних предметів, властивостей чи явищ, на яких у звичайних умовах зосередити увагу не завжди вдається.
Наприклад, одноманітні розв`язування прикладів стомлюють дітей, виникає байдужість до навчання. Проте розв`язування цих самих прикладів у процесі гри «Хто швидше?» або «Хто швидше підніметься вгору» стає для дітей вже захоплюючою, цікавою діяльністю через конкретність поставленої мети – у кожного виникає бажання перемогти, не відстати від товаришів, не підвести їх, показати всьому класу, що він уміє, знає.
Список використаних джерел
1. Воробйова С. Дидактична гра в процесі навчання. Рідна школа. 2002. № 10. С. 46-48.
2. Галкін С. Гра – шлях до впевненості. Шкільний світ. 2004. № 47. С. 4-6.
3. Гуцан Л. Гра як засіб пропедевтичної профорієнтації роботи. Початкова школа. 2005. № 9. С. 51-53.
4. Дон О. Дидактичні ігри в навчально-виховному процесі. Шкільний світ. 2001. № 35. С. 2-3.
5. Куріпка В. І. Дидактичні ігри з математики. Початкове навчання та виховання. 2006. № 31. С. 12-18.
6. Петрушина Л. Дидактична гра як засіб пізнавальної діяльності дітей. Така проста гра. 2005. № 2. С. 28-30.
7. Руденко О. Використання гри як засобу підвищення ефективності навчання. Школа : інформаційно-методичний журнал. 2011. № 11. С. 67-70.
8. Саюк В. Історико-педагогічний аналіз використання гри у навчальному процесі. Рідна школа. 2005. № 7. С. 50-52.
9. Сухомлинський В.О. Серце віддаю дітям. Вибрані твори: в 5-ти т. – Т.3. К.: Рад. школа, 1977. С. 9-98.
