Матеріали засідання №3 методичного об'єднання асистентів вчителів

Дата: 18.01.2024 14:54

Кількість переглядів: 413

Виступ на тему: «Робота з батьками  в процесі інклюзивного навчання»

Підготувала Дмитрук В.В.

асистент вчителя

Малинської філії

Острожецького ліцею імені І. Єремеєва

Одним з найважливіших складників освітнього процесу в інклю­зивному освітньому середовищі є організація роботи з батьками здобувачів освіти з особливими освітніми потребами. Без тісного та систематичного зв’язку з родиною неможливо досягти успішного результату.

Ефективність роботи команди психолого-педагогічного супроводу та успішність розвитку дитини із особливими освітніми потребами безпосередньо залежить від порозуміння між членами команди та зосередження на загальній меті. Батьки дитини з особливими освітніми потребами є постійними учасниками команди супроводу та мають право обирати форму навчання й заклад освіти для своєї дитини, виражати свою думку щодо подальшого розвитку та напрямів корекційно-розвивальної роботи.

Важливість присутності батьків у команді супроводу:

- Батьки знають дитину від народження

- Батьки обізнані у поетапності розвитку власної дитини

- Батьки мають унікальний емоційний контакт із власною дитиною

- Батьки відповідальні за майбутнє дитини

- Батьки супроводжують дитину впродовж усього життя.

Для успішної реалізації інклюзивного навчання надзвичайно важлива ефективна співпраця педагогів і родин дітей з особливими освітніми потребами. Існує три фактори, які допомагають школі залучати батьків до активної участі в освітньому процесі:

• сприятлива атмосфера, коли педагогічний колектив дружньо налаштований і допомагає в усьому;

• постійне двостороннє спілкування між родиною дітей і школою;

• сприйняття батьків як колег.

Важливо, щоб сім’я відчувала увагу й підтримку з боку педа­гогів, зацікавленість у розвитку дитини, готовність їм допомагати, не залишати батьків сам на сам з проблемами взає­модії з дитиною.

Робота з батьками полягає в:

- встановленні контакту та створенні довірливих відносин;

- залученні батьків дітей з особливими освітніми потребами до колективу інших батьків;

- взаємодії та обмін досвідом та інформацією з батьками стосовно навчання, виховання та розвитку дітей;

- залученні батьків до участі в розробленні індивідуальної програми розвитку, індивідуальних навчальних планів, в освітній процес загалом, зокрема в позакласні заходи;

- налагодженні співпраці з членами психолого-педагогічно­го супроводу;

- розробленні з іншими спеціалістами загальних рекомен­дацій стосовно особливостей розвитку дитини, перебігу корекційного та освітнього процесу.

Проблеми, які хвилюють батьків, можуть включати питання навчання і виховання дітей, відповідність розвитку віковим нор­мам, формування в них суспільно прийнятних правил поведін­ки, а також багато особистісних проблем, які турбують батьків дитини з особливими освітніми потребами. У зв’язку із цим пе­дагогічним працівникам закладу освіти треба бути готовими до запитань, у разі необхідності надати допомогу, заспокоїти чи, на­впаки, сприяти включенню батьків в освітній чи корекційно-розвивальний процес.

Вчителі знають, що під час розмов з батьками можна дізнатися багато нового про дитину. Позитивні, довірливі взаємини між педагогами і родинами сприяють тому, що сім'ї почуваються впевненіше і готові до прийняття необхідних рішень. Для налагодження добрих стосунків потрібні певні знання, вміння та досвід.

Запорукою добрих взаємовідносин між школою і сім'єю є повага, некритичне ставлення і співчуття. Оскільки родини є головними вчителями своїх дітей, вони мають повне право на особливу увагу і повагу з боку професіоналів. Педагоги можуть багато в чому допомогти батькам. Вони можуть почати розмови на теми, про які сім'я говорити не наважується. Наприклад, чимало батьків «особливих» дітей спочатку приховують свій гнів, образу, розпач. Коли ж бачать, що вчитель розуміє їхні почуття, вони охоче йдуть на контакт з ним.

Педагоги мають позитивно та відкрито ставитися до батьків дітей, незалежно від їхніх людських якостей. Коли вчитель не дає оцінок, не критикує, а делікатно, без будь-якого тиску заохочує родини до прийняття власних рішень, імовірність позитивного результату висока. Якщо ж учитель не схвалює дії батьків стосовно дитини, це може викликати відчуженість і опір з їхнього боку.

Педагоги повинні враховувати сімейні обставини, співчувати родинам і відповідним чином демонструвати це під час спілкування. Спостерігаючи за реакцією батьків, педагог може визначити, чи достатньо ефективно він демонструє своє співчуття. Ті сім'ї, які щиро діляться з ним особистим, напевно відчувають співчуття з його боку. Учні ж сімей, які не схильні ділитися своїми турботами, ймовірно, цього не помічають.

Працюючи в інклюзивному класі, головна мета – допомогти батькам відчути підтримку, повірити в себе та у власні сили. Намагатися максимально відчувати та розуміти потре­би батьків, оскільки деяким зручно спілкуватися в письмовій формі, а декому потрібні тільки особисті зустрічі.

Форми організації роботи з батьками дітей з ООП на рівні закладу освіти:

• Вони можуть бути як колективні, так й індивіду­альні. Звісно, кожна з них має свої переваги та недоліки. Як показує власний досвід, індивідуальні бесіди є більш ефективними, тому що під час особистого спілкування батьки більш відкриті, упевнені та комунікабельні. Вони не соромляться щось розповісти або запитати. Своєю чергою вчителі почувають себе також більш упевнено та мають можливість обговорити всі питання стосовно дитини. Отже, індивідуальні бесіди є дуже продуктивни­ми як для учителя, так і для батьків. Колективні бесіди також мають свої переваги. Вони дозволяють батькам обмінюватися досвідом, що є дуже важливим.
• Найкращим є індивідуальне консультуван­ня кожного з батьків, яке ставить за мету інформування батьків щодо психологічного розвитку їхньої дитини.
• збори. Можна використовувати такі форми, як тренінги, круглі столи, збори-ігри. Якщо взяти до уваги збори у форматі «круглого столу», можна зробити вис­новки, що під час таких зустрічей батьки задоволені, бо мають можливість обмінюватись досвідом, надавати один одному підтримку, і це дає батькам відчуття того, що вони не сам на сам зі своєю проблемою. Дуже ціка­вою формою батьківських зборів є тренінги, у процесі яких вирішується багато завдань. Участь у тренінгах учить батьків вирішувати конфліктні ситуації та деякі особисті проблеми з дитиною. Батьки вчаться ефектив­но взаємодіяти з дітьми. Вони усвідомлюють та інколи навіть змінюють свою батьківську позицію. Завдяки тренінгам знімається почуття провини та підвищується самооцінка учасників.

На рівні з формами взаємодії хотілося б виділити окремі поради для ефективної співпраці з батьками.

• Надаємо батькам інформацію про те, що відбувається в класі, а саме, що зробила їхня дитина, що в неї вийшло, а над чим треба працювати, що саме вивчається в класі, для того щоб батьки в будь-який момент змогли допомогти дитині. Як показує практика, це дуже ефек­тивно та результативно.

™ Даємо батькам приклади для домашньої роботи. Це слід робити для того, щоб батьки завжди могли допомогти, а в дітей з особливими освітніми потребами можуть вини­кати труднощі, тому батьки завжди мають «бути в темі».

™ Наголошуємо батькам про успіхи дитини. Успіх дітей – це успіх батьків, тому беремо собі за правило робити 2–3 фото успішно виконаного завдання або просто на­писати декілька приємних слів. Це дуже мотивує як ді­тей, так і батьків. Щоб батьки завжди були з нами в ко­манді, треба розділити з ними успіх.

™ У жодному разі не приховуємо від батьків поганих но­вин або неприємностей. Батьки повинні знати, що від­бувається в школі, які труднощі є в їхніх дітей. І найго­ловніший момент, це те, що не просто наголошуємо на проблемі, а пояснюємо, як ми збираємося уникнути та подолати її.

Працюючи в інклюзивному класі, учителі повинні розуміти, що співпраця з батьками є ключовим елементом в створенні середовища, у якому діти будуть почувати себе щасливими та захищеними. І саме в такому середовищі вчителі та батьки повинні співпра­цювати для надання найкращої допомоги дітям у навчанні.

Використані джерела:

1. Білозерська І. О. Реалізація компетентнісної парадигми у роботі з батьками дітей із порушеннями психофізичного розвитку / І. О. Білозерська // Особлива дитина: навчання та виховання. Дефектологія. – №43- К. 2011. – С. 14-17
2. Білозерська І. О. Деякі аспекти формування батьківської компетентності у родинах, що мають дітей з порушеннями розвитку / І. О. Білозерська // Психолого-педагогічний супровід навчання дітей з порушеннями розвитку. – К. – 2010. – С. 32-37
3. Інклюзивна освіта: стан і перспективи розвитку в Україні: Науково-методичний збірник. – К. : ФО-ІІ Придатченко П.М., 2007. – 336 с.

 Колупаєва А. А., Савчук Л. О. Діти з особливими потребами та організація їхнього    навчання / А. А. Колупаєва, Л. О. Савчук.  – К: . – 2010. – 96

« повернутися