Матеріали засідання №2 методичного об'єднання вчителів української мови і літератури та зарубіжної літератури
Виступ . Національна стратегія розвитку інклюзивного навчання на 2023-2030р.р
Підготувала Гордійчук В.В.
асистент вчителя
Острожецького ліцею
імені І.Єремеєва
( матеріал використано із інтернет джерел)
Міністерство освіти і науки пропонувало для громадського обговорення проєкт Національної стратегії розвитку інклюзивного навчання на 2023–2030 роки.
Проєкт було розроблено та представлено в межах виконання Плану заходів на 2023–2024 роки з реалізації Національної стратегії із створення безбар’єрного простору в Україні на період до 2030 року. Зауваження та пропозиції до проєкту Національної стратегії приймалися до 27 червня 2023 року на електронну адресу:
Ця Стратегія спрямована на:
- запровадження єдиної системи та механізмів ефективної державної політики для здобуття якісної освіти кожною особою відповідно до її потреб.
- вирішення потреб бенефіціарів політики різного віку, соціального та майнового стану, з різними освітніми потребами.
Основними групами бенефіціарів Стратегії визначаються:
- здобувачі освіти з особливими освітніми потребами, в тому числі з інвалідністю;
- здобувачі освіти з особливими освітніми потребами, в тому числі з інвалідністю, з числа постраждалих внаслідок бойових дій;
- особи, які належать до вразливих категорій населення, у тому числі сім’ї здобувачів освіти (зокрема, сім'ї, які потрапили в складні життєві обставини; сім'ї, що виховують дітей раннього віку з порушеннями розвитку; патронатні сім'ї; прийомні сім'ї та будинки сімейного типу; батьки осіб з особливими освітніми потребами, в тому числі з інвалідністю);
- особи які потребують професійної підготовки та перепідготовки (зокрема, особи, які знаходяться на окупованих територіях, територіях, наближених до бойових дій);
- особи, які належать до внутрішньо переміщених осіб;
- біженці;
- представники національних меншин;
- обдаровані особи;
- педагогічні, науково-педагогічні та наукові працівники, інші фахівці та працівники закладів, установ освіти та наукових установ, в тому числі, фахівці інклюзивно-ресурсних центрів, асистенти вчителів, асистенти дітей (учнів), водії шкільних автобусів, медичні працівники, технічні працівники, тощо.
Ключовими проблемами, на вирішення яких спрямована Стратегія є:
а) освітнє середовище є недостатньо інклюзивним, безбар’єрним, дружнім, не створює належних умов для отримання якісної освіти, соціалізації, підготовки до самостійного життя та професійної діяльності;
б) недостатня самореалізація осіб з особливими освітніми потребами, в тому числі з інвалідністю, через відсутність якісного доступного інклюзивного навчання в територіальних громадах;
в) несприйняття українським суспільством різноманітності.
Основними чинниками виникнення вказаних вище проблем є:
- упереджене ставлення до осіб з особливими освітніми потребами та осіб з інвалідністю;
- міфи, страхи, стигми, стереотипи у ставленні до осіб з особливими освітніми потребами та осіб з інвалідністю;
- недостатня практична фахова підтримка вчителів з боку фахівців інклюзивно-ресурсних центрів та спеціальних педагогів в умовах інклюзивного навчання;
- недостатні зусилля значної частини органів місцевого самоврядування щодо облаштування інклюзивної інфраструктури;
- недостатня спроможність територіальної громади для створення відповідних умов для навчання здобувачів освіти з особливими освітніми потребами, в тому числі з інвалідністю;
- неефективне використання коштів державної субвенції на надання підтримки особам з особливими освітніми потребами;
- недостатня кількість педагогічних працівників та незадовільний рівень їхньої фахової підготовки та перепідготовки;
- низький рівень мотивації педагогічних працівників до впровадження інклюзивного навчання;
- руйнування інфраструктури, що слугує забезпеченню умов для здобуття освіти здобувачами освіти з особливими освітніми потребами, в тому числі з інвалідністю;
- недостатній рівень співпраці закладів освіти з інклюзивно-ресурсними центрами;
- неузгодженість міжгалузевого законодавства, що врегульовує питання соціального захисту, охорони здоров’я та освіти;
- відсутність міжвідомчої взаємодії та координації;
- низька зацікавленість територіальних громад у формуванні кадрового потенціалу та підвищенні кваліфікації педагогічних, науково-педагогічних працівників закладів освіти для забезпечення інклюзивного навчання;
- відсутність інформаційної політики з метою популяризації інклюзивного навчання;
- недостатній рівень правової культури бенефіціарів.
. Основні етапи, шляхи та строк реалізації Стратегії
● затвердження дворічних планів заходів щодо реалізації стратегічних цілей та завдань, визначених Стратегією, та моніторинг їх виконання;
● проведення загального моніторингу досягнення цілей, визначених Стратегією, за індикаторами результативності, з урахуванням суспільного діалогу і широкого залучення громадськості.
I етап (2023-2028 роки) передбачає:
удосконалення нормативно-правової бази в сфері інклюзивної та спеціальної освіти;
удосконалення системи моніторингу розвитку інклюзивної освіти;
забезпечення закладів освіти необхідними додатковими фінансовими, людськими, матеріальними ресурсами на рівні громад відповідно до власних повноважень органів місцевого самоврядування;
забезпечення доступності інфраструктури у громадах;
запровадження ефективної системи міжвідомчої взаємодії та координації між центральними та місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, закладами та установами освіти, недержавними організаціями;
проведення національної інформаційної кампанії із залученням українських недержавних і міжнародних організацій;
розроблення та впровадження програм підвищення рівня кваліфікації педагогічних працівників для задоволення освітніх потреб кожного здобувача освіти;
забезпечення використання кадрового потенціалу спеціальної освіти в для розвитку інклюзивної освіти в Україні;
системне забезпечення архітектурної доступності закладів та установ освіти відповідно до державних будівельних норм, стандартів і правил, створення безпечного та інклюзивного освітнього середовища;
забезпечення якісної оцінки потреб здобувачів освіти у додаткових сервісах та послугах.
II етап (2029-2030 роки) передбачає:
моніторинг досягнення очікуваних результатів, визначених Стратегією (за регіонами);
аналіз ефективності діяльності центральних і місцевих органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування щодо реалізації Стратегії;
визначення стратегічних напрямів подальшого розвитку інклюзивної освіти в Україні на 2030-2040 роки.
Моніторинг та оцінка виконання Стратегії
Моніторинг та оцінювання ефективності реалізації Стратегії ґрунтуватиметься на результатах виконання дворічних планів заходів щодо реалізації завдань, визначених Стратегією, та досягнення індикаторів результативності їх реалізації.
Моніторинг і контроль за реалізацією Стратегії здійснюється шляхом звітування про хід виконання планів заходів з реалізації Стратегії, який подається Кабінету Міністрів України щороку до 20 січня року, що настає за звітним та звітування про виконання дворічного плану заходів.
Органами, що забезпечують реалізацію цієї Стратегії, є міністерства, інші центральні органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування.
З метою дотримання об’єктивності та неупередженості до моніторингу реалізації Стратегії можуть залучатися громадські організації, незалежні інституції та експерти.
Для моніторингу використовуються якісні та кількісні показники, що відображають хід та виконання Стратегії, передбачені планом заходів на її виконання.
Очікувані результати реалізації Стратегії.
У результаті реалізації Стратегії кожен здобувач освіти з особливими освітніми потребами, в тому числі з інвалідністю, матиме змогу отримати якісну освіту з урахуванням потреб і можливостей та реалізувати свій потенціал.
Використовуючи щорічний аналіз даних регіонів країни Міністерство освіти і науки України здійснюватиме оцінку виконання поставлених цілей. Результати проведених досліджень буде внесено до щорічних звітів про виконання заходів з реалізації Стратегії.
Очікується досягнення таких результатів:
сформовано державну політику щодо забезпечення освіти для кожного шляхом удосконалення інклюзивного навчання що відображено в нормативно-правових актах;
забезпечено гнучкий перехід між закладами освіти різних типів та між рівнями освіти для забезпечення найкращих інтересів дитини;
удосконалено систему моніторингу організації інклюзивного навчання;
інклюзивно-ресурсні центри надають якісні послуги та забезпечують психолого-педагогічний супровід здобувачів освіти;
збільшено частку населення, поінформованого щодо можливостей інклюзивного навчання для забезпечення потреб здобувачів освіти;
педагогічні працівники володіють компетентностями, необхідними для організації та забезпечення освіти для кожного здобувача освіти;
забезпечено доступ до якісної освіти кожному відповідно до його потреб та можливостей, що створює умови для розвитку потенціалу, а також ефективної участі в освітньому процесі та житті суспільства;
у закладах та установах освіти створено інклюзивне освітнє середовище;
заклади освіти забезпечені необхідними ресурсами та готові надавати якісну освіту залежно від потреб і можливостей здобувачів освіти;
упроваджено дієву систему виявлення потреби в підтримці в освітньому процесі та реагування на неї.
