Матеріали засідання №4 методичного об'єднання вчителів української мови і літератури та зарубіжної літератури
Виступ. Педагогіка партнерства як основа розвитку особистості в умовах НУШ.
Рудик Л.О, вчитель української мови та літератури
Острожецького ліцею імені І.Єремеєва
Сьогодні в умовах модернізації української освіти одним із напрямків оптимізації освітнього процесу є його спрямування на демократизацію взаємовідносин учителя та учня, що відображається в нових підходах до навчання: створенні сприятливої атмосфери співробітництва, зниженні монологічного викладу матеріалу та дублювання інформації, яка може бути отримана з доступних джерел і переходу до діалогізованого спілкування з учнями в ході навчального процесу, інтенсифікації впровадження в навчальний процес активних методів навчання, які дають можливості для розкриття творчої особистості, розвитку ініціативи, активізації пізнавально-навчальної діяльності учня. Одним із факторів ефективної взаємодії учасників освітнього процесу є педагогіка партнерства.
Термін "партнерство" переважно визначають так:
- система взаємин, які відбуваються у процесі певної спільної діяльності;
- спосіб взаємодії і взаємин, організованих на принципах рівності, добровільності, рівнозначущості та доповнюваності всіх її учасників;
- організаційна форма спільної діяльності, що передбачає об`єднання осіб на відповідних умовах розподілу праці та активної участі в її реалізації;
- спосіб взаємин, за яких зберігаються права кожної із сторін,чітко узгоджені і злагоджені дії учасників спільної справи,що ґрунтуються на засадах взаємовигоди та рівноправності;
Педагогіка партнерства – чітко визначена система стосунків усіх учасників освітнього процесу (учнів, батьків,вчителів), яка:
- організовується на принципах добровільності й спільних інтересів;
- ґрунтується на повазі й рівноправності всіх учасників, дотримуючись визначених норм (права та обов`язки) та враховуючи ціннісні орієнтири кожної із сторін;
- передбачає активне включення всіх учасників у реалізацію спільних завдань та готовність брати на себе відповідальність за її результати.
До реалізації ідей педагогіки партнерства ведуть два шляхи.
По-перше, шлях, який можна назвати "романтичним", – "віддавши серце дітям". Учитель наближається до дитини за рахунок великої любові і поваги до неї, "схиляється до її рівня". Слідом за В. Сухомлинським цей шлях пропонував і відомий грузинський педагог Ш. Амонашвілі. На жаль, не всі педагоги готові до такого стилю стосунків, і далеко не всі діти повірять у свою "рівність" з учителем.
По-друге, – це шлях розподілу функцій вчителя та учня і організація їхньої співпраці. У функції вчителя входить ретельно підготувати вдома для дитини навчальне завдання, продумати в деталях хід його вирішення різними групами учнів тощо. Функція учня – на добровільних засадах прийняти запропоноване вчителем завдання і самостійно його вирішувати. У такому випадку обидва учасники навчання і виховання – вчитель і учень – рівноправні, вони – суб'єкти діяльності. Ніхто ні над ким не застосовує владу. Так реалізується ідея рівності. Не кожен учитель має достатній запас любові до дітей, але кожен може побудувати навчання так, щоб дитина почувала себе особистістю вільною і час від часу забувала, що в класі є "наглядач".
Педагогіка партнерства розглядається як
• напрям педагогіки;
• ключовий компонент НУШ;
• форма взаємодії або підхід, спрямований на розвиток продуктивних відносин;
• критерій для оцінки якості освітнього процесу;
• інноваційний педагогічний метод, технологія.
Педагогіка партнерства – напрям педагогіки, що включає систему методів і прийомів виховання і навчання на засадах спілкування, взаємодії та співпраці. Педагогіка партнерства ґрунтується на ідеях В. Сухомлинського, Ш. Амонашвілі. Проблему використання педагогіки партнерства в українській школі вивчали О. Барабаш, О. Бондаренко, А. Бугайчук, О. Савченко та ін. На їх думку – це чітко визначена система взаємовідносин, яка організовується на простих, але надзвичайно важливих принципах:
- взаємоповазі та рівноправності всіх учасників освітнього процесу;
- довірливих стосунках та спільній наполегливій праці;
- позитивному та доброзичливому ставленні одне до одного;
- порозумінні та ефективній комунікації задля досягнення спільної мети;
- забезпеченні права вільного вибору та спільних інтересів;
- соціальному партнерстві (добровільності визнання власних обов’язків та обов’язковість їх виконання).
Педагогіка партнерства - один з дев'яти компонентів формули НУШ.
Концептуальні засади НУШ радять педагогам долучитися до освоєння двох основних нововведень - компетентнісної парадигми освіти й педагогіки партнерства.
Концепція НУШ наголошує на необхідності створення нового освітнього середовища, яке допомогає створити, зокрема, новітні інформаційно-комунікаційні технології. Вони підвищують ефективність роботи педагога, ефективність управління освітнім процесом, а водночас уможливлюють індивідуальний підхід до навчання.
Концепція Нової української школи базується на якісно новому рівні побудови взаємовідносин між 2 педагогами, учнями, їхніми батьками та громадськими організаціями. Проблема співпраці сім'ї і школи у вихованні дітей досить складна і багатоаспектна. Насамперед це стосується структури взаємодії, розподілу обов'язків, ролей, завдань і функцій між усіма учасниками навчальновиховного процесу, вироблення спільних дій. [1].
У концепції НУШ чітко сформульовано принципи педагогіки партнерства
[2]:
- повага до особистості;
- доброзичливість і позитивне ставлення;
- довіра у відносинах;
- діалог – взаємодія – взаємоповага;
- розподілене лідерство (проактивність, право вибору та відповідальність за нього, горизонтальність зв’язків);
- принципи соціального партнерства (рівність сторін, добровільність прийняття зобов’язань, обов’язковість виконання домовленостей).
Педагогіка партнерства – це ключовий компонент формули Нової української школи, це взаємна повага до особистості, це педагогіка з особистісно орієнтованим навчанням у центрі якого – дитина. Основна парадигма педагогіки партнерства – становлення людини, її духовності, індивідуальності, її самотворення, самопрограмування [3].
Педагогіку партнерства розглядають як підхід, що спрямований на розвиток максимально продуктивних і здорових відносин у процесі навчання. Психологічну основу педагогіки партнерства складають суб’єкт-суб’єктні стосунки – співпраця двох суб’єктів. Цей тип взаємин є для освітнього процесу оптимальним, бо, з одного боку, він зберігає за вчителем функцію управління, а з другого, – дає учневі можливість діяти самостійно. Тому завдання педагогів полягає у створенні атмосфери турботи і підтримки учнів, яка сприяла б розвитку їхніх можливостей, задовольняла їхні інтелектуальні, емоційні й соціальні потреби. Для того, щоби освіта і навчання всім приносили задоволення, варто змінити правила гри і прийняти підхід партнертва замість традиційно авторитарного.
Водночас педагогіка партнерства не відміняє вимогливість вчителя, бо, як засвідчує практика, саме вимогливі й справедливі вчителі мають найбільшу повагу та довіру учнів.
Педагогіка партнерства – критерій, за яким можна оцінювати якість освітнього процесу, а також новий інструментарій навчання менеджменту.
Педагогіку партнерства в американській літературі розкривають як інноваційний педагогічний метод, покликаний формувати здатність людей брати участь у діалозі, підтримувати цілісність власної особистості. Педагогіку партнерства можна вважати технологією, яка базується на особистісно орієнтованій технології, інтерактивних, дослідницьких, проблемно-проєктних методах, методу діалогу, самооцінки тощо.
Основні положення партнерської технології:
- Учитель і його учень (учні) – ділові партнери у досягненні мети.
- Основа співробітництва – контракт з точно визначеними обов'язками, термінами, результатами, санкціями і фінансуванням.
- Мета учня – опанувати важливий для нього предмет вивчення.
- Мета педагога – допомогти йому в реалізації мети.
- Відповідальність: 50% відповідальності учня, 50% - педагога.
- Стимули: для учня – його наміри, для педагога – винагорода.
- Організація процесу: максимальна самостійність учня, втручання педагога лише тоді, коли учень потребує допомоги.
- Постійне формування узагальнених алгоритмів вирішення завдань.
- Упровадження дієвих стимулів самомотивації.
- Максимальна опора на індивідуальні особливості.
- Використання найновіших засобів, що можуть сприяти прискоренню процесу.
- Забезпечення нешкідливості процесу та збереження здоров'я учня.
- Забезпечення індивідуального розпорядку дня.
- Створення комфортних умов.
Утілюючи ідеї педагогіки партнерства, вчителю необхідно в більшій мірі виявляти ініціативу і будувати навчання і виховання таким чином, щоб дитина була постійно залучена до спільної діяльності. Як інструменти педагогіки партнерства можна використовувати цікаві й захоплюючі розповіді, відверту бесіду, справедливу і незалежну оцінку, заохочення творчих успіхів, особистий приклад, зустрічі з цікавими людьми, спільний пошук рішень, спільні суспільно корисні справи, благодійні акції тощо.
Для педагогіки партнерства гуманне ставлення до дитини лежить в основі діяльності педагога, оскільки це не можна замінити жодними технологіями чи освітніми трендами. Це те, що має бути в центрі спілкування не лише між вчителем та учнями, а й у стосунках із батьками, колегами. Партнерська педагогіка орієнтує школу на розвиток цілісної особистості. В цьому контексті проголошується – розбудити, включити до дії внутрішні сили та можливості дитини для досягнення її максимального й повного розвитку.
Головним завданням педагогіки партнерства, в центрі якої особистість дитини, її самобутність, самоцінність, є розвиток індивідуальних пізнавальних здібностей дитини, максимальний їх вияв, ініціювання, використання індивідуального (суб'єктивного) досвіду кожної дитини; допомога батьків у самовизначенні та самореалізації, уникнення формування попередньо заданих якостей, формування в особистості культури життєдіяльності. Базовими принципами партнерства «вчитель-учень», «вчитель-батьки», «учень-учень», «учень-батьки» є усвідомлення єдності цінностей для учнів, батьків та вчителів, а саме: визнання гідності та прав дитини, повага до особистості, доброзичливість, рівність сторін, взаємна підтримка, довіра у відносинах та стосунках, толерантність, позитивне ставлення, діалог-взаємодіявзаємоповага, право вибору та відповідальність; принципи соціального партнерства, які означають рівність сторін, добровільність прийняття зобов`язань, обов`язковість виконання домовленостей.
Педагогіка партнерства ґрунтується на принципах гуманізму і творчого підходу до розвитку особистості. Головним завданням педагогіки партнерства є подолання інертності мислення, перехід на якісно новий рівень побудови взаємовідносин між учасниками освітнього процесу. Оновлення системи взаємостосунків між учнем та вчителем – діалог, взаємодовіра, підтримка, активна співпраця з батьками дітей позитивно впливають на шкільне освітнє середовище
Список використанних джерел
1. Про схвалення Концепції реалізації державної політики у сфері реформування загальної середньої освіти “Нова українська школа” на період до 2029 року. Режим доступу: https://osvita.ua/legislation/Ser_osv/54258/
2 Нова українська школа. Концептуальні засади реформування середньої школи. Загальна редакція/ Грищенко Михайло та ін. Київ, 2018. 2 с.
3. Нова українська школа: порадник для вчителя / Під заг. ред. Бібік Н. М. — К.: ТОВ «Видавничий дім «Плеяди», 2017. 206 с.
