Матеріали засідання №4 методичного об'єднання вчителів української мови і літератури та зарубіжної літератури
Методичний кейс: Педагогіка партнерства засобами ІКТ.
Укладач кейсу:Птушинська Л.Г,
вчитель української мови та літератури
Борбинського ліцею
Актуальність теми зумовлена викликами, які постають перед сучасною освітою у зв’язку зі стрімким розвитком технологій та потребою чітко окреслити роль учителів у впровадженні можливостей ІКТ в освітній процес. У статті 12 Закону України «Про освіту» зазначено, що досягнення мети повної загальної середньої освіти забезпечується шляхом формування ключових компетентностей, серед яких інформаційно-комунікаційна компетентність, яка у свою чергу не може бути реалізована без здатності співпрацювати з іншими людьми.
Формула Нової української школи передбачає запровадження педагогіки, що ґрунтується на партнерстві між учнем, учителем і батьками, а одним із засобів такої педагогіки має стати наскрізне застосування інформаційно-комунікаційних технологій в освітньому процесі.
Разом з тим, навколо питання інформаційно-комунікаційної компетентності як засобу партнерської взаємодії між вчителем та учнем лише розпочинаються ґрунтовні дослідження.
ЮНЕСКО розробила міжнародний стандарт «Структура ІКТ-компетентності вчителів», де виходять з того, що вчителям недостатньо бути компетентними в галузі ІКТ і здатними навчати цього учнів. Учителі мають допомагати учням не просто навчатися з використанням ІКТ, а робити це творчо, розвивати співпрацю та вміння вирішувати проблеми, щоб у майбутньому стати ефективними громадянами та працівниками.
У закладі освіти мають створюватися умови для використання ІКТ та формування інформаційно-комунікаційної компетентності вчителів. У першу чергу це відповідне матеріально-технічне забезпечення, наявність швидкісного Інтернету, доступ до Wi-Fi у кожному класі.
Експерт у галузі освіти Кен Робінсон стверджує, що «коли ідеться про підвищення стандартів у школах, мова йде про конкуренцію. Але співпраця не менш важлива для виховання успішних, активних громадян і для побудови здорових, міцних спільнот. Люди не навчаться співпрацювати, якщо прийти та просто сказати їм: «Треба працювати разом. Цього вчаться у процесі співпраці».
Керівник програми PISA Андреас Шлейхер зазначає, що «у нинішніх школах діти зазвичай вчаться індивідуально. Але що взаємозалежнішим стає світ, то більше ми потребуємо талановитих партнерів та організаторів. Інновації мало коли вона є витвором окремих людей. Добробут суспільства все більше залежить від уміння людей діяти колективно. Тому школи мусять допомагати учням усвідомити плюралізм сучасного життя. А для цього треба вчити їх співпрацювати…».
Професор І.П. Підласий стверджує, що «нові часи вимагають нових підходів. Лише та технологія спроможна утвердитися, яка співзвучна часові, відповідає його вимогам і можливостям». Тому найважчою для реалізації вважає партнерську технологію, у якій рівноцінними визначаються вчитель та учень, і предмет, процес розгортається з обох боків, «від учня» і «від педагога.
Ми все частіше чуємо й починаємо вживати поняття “педагогіка партнерства”, яку сучасні лідери освіти визначають як нову модель взаємодії між учнями і вчителями, яка направлена на глибоке навчання в умовах наскрізного цифрового доступу. Більшість навчальних елементів нової педагогіки давно уже не нові, але принципово нова відмінність у формуванні активних партнерських стосунків з учнями.
Моніторинг готовності педагогів до партнерських взаємодії з учнями дозволяє зробити висновок, що вчителі близькі до гуманно-демократичного стилю стосунків з учнями. Але не зовсім просто змінити свою роль у класі. Не всі готові бути самими відкритими для учнів, визнавати свої помилки, звертатися за порадою до учнів, розпочинати спільно з учнями вирішувати педагогічні проблеми, а педагогіка партнерства працює стовідсотково тільки тоді, коли довірливі стосунки формуються з обох боків.
Для забезпечення партнерської взаємодію вчителя та учня необхідно активно використовувати дигітальні інструменти й ресурси. Особливо вони стають в нагоді при реалізації сценарію «перевернутого класу», який естонський практик перевернутого класу Марина Курвітс визначає, як «інноваційнний сценарій навчання». Його особливість в тому, що теоретичний матеріал вивчається вдома самостійно, зазвичай з використанням засобів ІКТ, а вивільнений час використовується на вирішення питань, які виникли в учнів, взаємодію зі школярами. Це особистісно орієнтований підхід до навчання, за якого учні активніші за вчителів, які вже не є центральними фігурами в освітньому процесі, вони партнери, які допомагають вчитися, а технології використовуються для того, щоб відкривати знання, засвоювати їх і створювати нові для використання їх в реальному світі. Таким чином змінюються форми й методи роботи з ІКТ.
Реалізувати сценарій «перевернутого класу» допомагає Google Classroom – новий безкоштовний інструмент у пакеті Google Apps для навчання. Школа приєднується до сервісу Google Клас через свій власний домен, у якому кожен має свій обліковий запис. Учителі створюють власні класи, де учні бачать завдання — загальні чи індивідуальні. Учитель перевіряє, пише коментар. Крім того, можна розсилати повідомлення та розпочинати обговорення, відповідати на запитання, обмінюватися навчальними матеріалами й підказками, тобто організовувати ефективне спілкування з учнями. Сервіс тісно інтегрований з іншими безкоштовними службами, такими як Gmail, Google Docs, Google Drive, YouTube.
Classroom оптимізований до роботи на мобільних пристроях, з якими потрібно не боротися, а перетворити на помічників, використовуючи, наприклад, безкоштовну платформа для навчання в ігровій формі Kahoot. Процес перевірки знань перетворюється у справжнє захопливе, переповнене емоцій змагання, яке дозволяє ще й оцінити учнів. Використання цього сервісу – гарний спосіб отримання зворотнього зв’язку від учнів, проведення рефлексії, спільного обговорення навчальних тем.
Для сервісу Plikers достатньо смартфона, який має вчитель, щоб зчитувати QR-коди з карток учнів. Щоб перевірити результати, достатньо навести смартфон на клас — програма відсканує всі результати відразу. Якщо в кабінеті є проектор або телевізор, питання й відповіді учнів миттєво будуть транслюватися в прямому ефірі, створюючи ігрову атмосферу. Це ще одна дуже проста й ефективна технологія для зворотного зв’язку з учнями.
Інтернет-сервіс мультимедійних дидактичних вправ LearningApps є конструктором для розробки різноманітних завдань з різних предметних галузей, за допомогою яких учні можуть перевірити і закріпити свої знання. Цей ресурс дозволяє здійснювати зворотний зв’язок з учнями, підтримувати їх навчальні досягнення. Активно використовується при «перевернутому класі».
Quizlet – система, яка самостійно генерує різні ігрові активності, ефективна при роботі з новими поняттями й визначеннями. Достатньо один раз ввести терміни та пояснення й система сама їх комбінуючи, створює завдання різного типу. Учень вибирає, яким способом хоче вивчити чи повторити тему, самостійно працює з навчальною інформацією, вчитель переглядає статистику, надає зворотній зв’язок.
Школи нині повинні скористатися з технологічного потенціалу, щоб позбутися застарілих уявлень і поєднати учнів із джерелами знань, інноваційними програмами й одне з одним.
«Технологія – це єдиний шлях до значного розширення доступу до знань, — зазначив Андреас Шлейхер, – щоб виправдати сподівання, які покладаються на технології, країнам потрібно ефективніше в них інвестувати та стежити за тим, щоб учителі були в авангарді розроблення та впровадження цих змін».
Проаналізувавши складність змін, які відбуваються в освіті, новатор та лідер західного освітнього менеджменту М.Фуллан наводить уроки, які випливають із парадигми освітніх змін, і останній урок стверджує: «Кожен є носієм змін». Найменше, що ми можемо зробити зараз, – скористатися своїми можливостями перетворення освіти. Майбутнє – за вчителями, які готові змінюватися самі й змінювати освітнє середовище навколо себе.
Використана література
|
