Матеріали засідання №3 методичного об'єднання вчителів іноземних мов
Виступ на тему «Ідеологічні засади нового Державного стандарту базової
середньої школи»
Телелеха М.В. вчитель англійської мови
Уїздецького ліцею
Останнім часом в багатьох країнах світу незалежно від рівня їх суспільного розвитку започатковані дослідження, в яких учені і педагоги намагаються відповісти на питання: « Якою повинна бути освітня інституція в суспільстві, аби держава не залишилася на узбіччі світового суспільного прогресу?» За експертними оцінками, найбільш успішними на ринку праці в найближчій перспективі будуть фахівці, які вміють навчатися впродовж життя, критично мислити, ставити цілі та досягати їх, працювати в команді, спілкуватися в багатокультурному середовищі та володіти іншими сучасними вміннями. Але українська школа не готує до цього. Як і 10, 20, 50 років тому, пересічний український школяр здобуває в школі застарілі знання. За останні роки цей обсяг дуже збільшився, як і значно зріс загальний інформаційний потік у світі. Учні спроможні лише відтворювати фрагменти несистематизованих знань, проте часто не вміють застосовувати їх для вирішення життєвих проблем. Спосіб навчання в сучасній українській школі не мотивує дітей до навчання.
За таких умов виникла гостра потреба у створенні нормативного документа — державного стандарту загальної середньої освіти, який би відображав цей суспільний ідеал і враховував реальні можливості особи і системи освіти у його досягненні, тобто практично забезпечував би реалізацію політики держави стосовно даної ланки освіти.
Реформування української школи, започатковане кілька років тому, насамперед вимагає сьогодні з’ясування державних вимог до освіти, зокрема загальної середньої освіти як основи соціокультурного становлення молодої людини, формування громадянина незалежної держави.
Таким чином, 17 серпня 2016 року Міністерство освіти і науки України оприлюднило для широкого обговорення першу версію “Концептуальних засад реформування середньої освіти”. Цей документ простою мовою пояснює ідеологію змін в освіті, що закладаються в проекті нового базового закону “Про освіту” (№ 3491-д від 04.04.2016). А постановою Кабінету Міністрів України від 30 вересня 2020 р. № 898 було затверджено Державний стандарт базової середньої освіти. Державний стандарт базової середньої освіти-це унормована система показників про освіченість особи, що реалізується комплексом нормативних документів, які визначають суспільно зумовлений зміст загальної середньої освіти та вимоги і гарантії держави щодо її одержання.
Потужну державу і конкурентну економіку забезпечить згуртована спільнота творчих людей, відповідальних громадян, активних і підприємливих. Саме таких повинна готувати середня школа України,якій належить центральне місце в системі освіти. На відміну від університету, в школі ще можна вирівняти дисбаланс у розвитку дітей. Світогляд закладається саме в сім’ї та школі. У школі формується особистість, її громадянська позиція та моральні якості. Тут вирішується, чи людина захоче і чи зможе навчатися впродовж життя. Другий цикл базової середньої освіти сприяє формуванню учнів як відповідальних членів суспільства, здатних самостійно долати проблеми повсякденного життя, вибирати шлях подальшого навчання відповідно до своїх інтересів і здібностей. Після завершення базової середньої освіти учень має усвідомлювати, які ціннісні орієнтири лежать в основі його вчинків, спиратися на сильні риси свого характеру, відчувати відповідальність за результати своєї діяльності.
Кожна дитина – неповторна, наділена від природи унікальними здібностями, талантами та можливостями. Місія нової української школи – допомогти розкрити та розвинути здібності, таланти і можливості кожної дитини на основі партнерства між учителем, учнем і батьками. «Якщо вчитель став другом дитини, якщо ця дружба осяяна благородним захопленням, поривом до чогось світлого, розумного, у серці дитини ніколи не з’явиться зло», – писав Василь Сухомлинський. Тому Нова школа працює на ідеологічних засадах “педагогіки партнерства”.
Основні принципи цього підходу:
• повага до особистості- визнання того, що кожна дитина унікальна та обдарована. Забезпечення рівного доступу до освіти, заборона будь-яких форм дискримінації. Не допускається відокремлення дітей на підставі попереднього відбору на індивідуальному, груповому та інституційному рівнях.
• доброзичливість і позитивне ставлення,довіра у відносинах -створення атмосфери довіри і взаємоповаги. Перетворення школи на безпечне місце, де немає насильства і цькування.
• діалог – взаємодія – взаємоповага - замість «навченої безпорадності» – плекання самостійності та незалежного мислення. Підтримка з боку вчителя розвиватиме в дітей самоповагу та впевненість у собі.
• виховання у дітей чесності, відваги, наполегливості, доброти, здатності до співчуття і співпереживання, справедливості, поваги до прав людини. Плекання любові до рідного краю та української культури, шанобливе ставлення до Української держави.
• принципи соціального партнерства (рівність сторін, добровільність прийняття зобов’язань, обов’язковість виконання домовленостей).Формування активної громадянської позиції, відповідальності за своє життя, за розвиток громади та суспільства, збереження навколишнього світу.
В основі педагогіки партнерства – спілкування, взаємодія та співпраця між учителем, учнем і батьками. Учні, батьки та вчителі, об’єднані спільними цілями та прагненнями, є добровільними та зацікавленими однодумцями, рівноправними учасниками освітнього процесу, відповідальними за результат. Школа має ініціювати нову, глибшу залученість родини до побудови освітньо-професійної траєкторії дитини. Нова школа допомагає батькам здобувати спеціальні знання про стадії розвитку дитини, ефективні способи виховання в дитині сильних сторін характеру і чеснот залежно від її індивідуальних особливостей. Діалог і багатостороння комунікація між учнями, учителями та батьками змінила односторонню авторитарну комунікацію “вчитель” – “учень”.
На практиці має реалізовуватися принцип дитиноцентризму. Усе життя нової школи має бути організовано за моделлю поваги до прав людини, демократії.
Дитиноцентризм – це максимальне наближення навчання і виховання конкретної дитини до її сутності, здібностей і життєвих планів.
Актуальними для Нової української школи є такі ідеї дитиноцентризму:
• немає адміністративного контролю, який обмежує свободу педагогічної творчості;
• активність учнів у навчальному процесі, орієнтування на інтереси та досвід учнів, створення навчального середовища, яке б перетворило навчання на яскравий елемент життя дитини;
• практична спрямованість навчальної діяльності, взаємозв’язок особистого розвитку дитини з її практичним досвідом;
• відмова від спрямування навчально-виховного процесу на середнього школяра і обов’язкове врахування інтересів кожної дитини;
• виховання вільної незалежної особистості;
• забезпечення свободи і прав дитини в усіх проявах її діяльності, урахування її вікових та індивідуальних особливостей, забезпечення морально-психологічного комфорту дитини;
• впровадження шкільного самоврядування, яке під свободою і самостійністю дитини розуміє виховання гуманістичних і демократичних ідей і світогляду, необхідних сучасному суспільству.
Найосвіченіша людина може стати найгіршим злочинцем, якщо не розуміє і не поділяє загальнолюдських цінностей. Нова українська школа формує ціннісні ставлення і судження, які слугують базою для щасливого особистого життя та успішної взаємодії з суспільством.
Виховний процес – невід’ємна складова всього освітнього процесу, що орієнтується на ідеологічних засадах загальнолюдських цінностей, зокрема – морально-етичних (гідність, чесність, справедливість, турбота, повага до життя, повага до себе та інших людей) та соціально-політичних (свобода, демократія, культурне різноманіття, повага до рідної мови і культури, патріотизм, шанобливе ставлення до довкілля, повага до закону, солідарність, відповідальність). Центральним в освіті має бути виховання в учнів відповідальності за себе, за добробут нашої країни.
У здійсненні виховного процесу слід брати до уваги такі організаційні орієнтири:
• виховання не зводиться до окремих виховних занять;
• до створення виховного середовища залучається весь колектив школи;
• учитель є взірцем людини вихованої, своїм прикладом він надихає і зацікавлює дитину;
• у плануванні діяльності враховують індивідуальні нахили і здібності кожної дитини, створюють належні умови для їх реалізації;
• співробітництво з позашкільними закладами освіти;
• активне залучення до співпраці психологів і соціальних педагогів;
• налагодження постійного діалогу з батьківською спільнотою.
Виховання не буде винесено в окремі «заняття з моралі». Формування характеру можливе лише через наскрізний досвід. Утілюючи ідеї педагогіки партнерства, вчителю необхідно не лише використовувати у своїй роботі стандартні методи організації навчально-виховного процесу, а й більшою мірою виявляти ініціативу і спрямовувати навчання і виховання таким чином, щоб дитина була постійно залучена до спільної діяльності. Як інструменти педагогіки партнерства можна використовувати цікаві й захопливі розповіді, відверту бесіду, справедливу і незалежну оцінку, заохочення творчих успіхів, особистий приклад, зустрічі з цікавими людьми, спільний пошук рішень, спільні суспільно корисні справи, благодійні акції тощо.
Важливим елементом системи формування нового змісту освіти є чітке бачення результатів педагогічного партнерства «учень – учитель», в основі якого – ідеологічні цінності, зазначені в Концепції Нової української школи, свого часу рекомендовані Європейським парламентом та Радою Європи. Ці 24 риси і чесноти визнали пріоритетними понад 50 країн світу: (креативність, цікавість, критичне мислення, любов до навчання, мудрість, відвага, наполегливість, чесність, енергійність, любов, доброта, соціальний та емоційний інтелект, співпраця, справедливість, лідерство, вміння вибачати, скромність, розсудливість, самоконтроль, поціновування краси, вдячність, оптимізм, почуття гумору і віра (за класифікацією Мартіна Селігмана і Кристофера Петерсона). Діти приходять із сімей, де уже встановлені певні життєві норми, тому важливо їх обговорювати з усіма учнями класу і визначати спільні цінності, на яких ґрунтуватимуться дії як дітей, так і дорослих – учителів і батьків.
Розбудова Нової української школи – це довготермінова реформа, яка розпочинається вже зараз. План упровадження передбачає наступність дій і відповідне ресурсне забезпечення на кожному етапі, а також враховує загальний контекст суспільних змін.
Список використаних джерел та літератури
1. Державний стандарт базової середньої освіти.URL: https:// mon. gov.
ua/ osvita/ zagalna-serednya-osvita/ novoukrainska-shkola.
2. Концепція Нової української школи. URL: https:// mon. gov. ua/ osvita/
zagalna-serednya-osvita/ novoukrainska- shkola.
3. Закон України “Про освіту”.URL: https:// zakon.rada.gov.ua/
laws/show/2145-19#Text.
4. Державний стандарт початкової загальної освіти. URL:
https://www.mon.gov.ua/index.php/ua/.
5. Загальноєвропейські рекомендації з мовної освіти: вивчення,
викладання, оцінювання / наук. ред.С.Ю. Ніколаєва. Київ: Ленвіт, 2012.
261с.
