Матеріали засідання №1 методичного об'єднання вчителів іноземних мов
Виступ на тему «Складання навчальної програми з іноземних мов:рекомендації, алгоритми, структура»
Левицька К.В. вчитель англійської та польської мов
Острожецького ліцею імені І.Єремеєва
Навчальна програма – це єдиний комплекс освітніх компонентів, спланованих і організованих закладом загальної середньої освіти для досягнення учнями результатів навчання. Основою для розроблення освітньої програми є Державний стандарт загальної середньої освіти відповідного рівня.
Освітня програма має містити:
- загальний обсяг навчального навантаження та очікувані результати навчання здобувачів освіти;
- вимоги до осіб, які можуть розпочати навчання за програмою;
- перелік, зміст, тривалість і взаємозв’язок освітніх галузей та/або предметів, дисциплін тощо, логічну послідовність їх вивчення;
- форми організації освітнього процесу;
- опис та інструменти системи внутрішнього забезпечення якості освіти;
- інші освітні компоненти (за рішенням закладу загальної середньої освіти).
Освітня програма схвалюється педагогічною радою закладу освіти та затверджується його керівником.
Міністерство освіти і науки України затверджує типові освітні програми, які спрямовані на реалізацію мети та завдань освітньої галузі. Заклади загальної середньої освіти можуть використовувати типові або інші освітні програми. Освітні програми, що розробляються на основі типових освітніх програм, не потребують окремого затвердження центральним органом забезпечення якості освіти.
На основі освітньої програми заклад освіти складає та затверджує навчальний план, який конкретизує організацію освітнього процесу.
Навчальні програми предметів та курсів створюють вчителі (самостійно або об'єднавшись) на основі Стандарту, або за зразком типової (модельної) навчальної програми. ( https://mon.gov.ua/ua/osvita/zagalna-serednya-osvita/navchalni-programi)
Успішна реалізація змісту навчання іноземної мови можлива за умови раціонального застосування навчальних засобів як основних механізмів виконання мети і завдань.
Змістова частина Програми включає опис:
• тематики ситуативного мовлення та сфер спілкування;
• мовленнєвих умінь;
• мовних знань і навичок;
• соціокультурних знань і навичок;
• загальнонавчальних умінь і навичок. Вимоги до рівня підготовки учнів (мовленнєва компетенція), подані по завершенні кожного року навчання, визначають:
• що саме учні повинні знати і розуміти з кожного виду мовленнєвої діяльності (аудіювання, говоріння, читання, письмо);
• які вміння і навички у чотирьох видах мовленнєвої діяльності учень повинен отримати на кінець навчального року. Розподіл годин за тематичним принципом не передбачений, оскільки Програма носить концентричний характер і не містить чітких тематичних формулювань. Зауважимо, що лише підручник не може забезпечити досягнення цілей, визначених державою до рівня володіння іноземною мовою випускників сучасної школи. Потрібно широко використовувати й інші засоби: робочі зошити, аудіо- та відеоматеріали, книжки для домашнього читання, текстові завдання тощо. Доцільно активніше впроваджувати у практику школи електронні носії інформації, що не тільки урізноманітнюють навчальний процес, а й сприяють його ефективності, дозволяють індивідуалізувати та диференціювати навчальну діяльність учнів відповідно до їхніх особистісних рис, здібностей та рівнів навченості. Основною формою навчання іноземної мови є урок. Зміст його визначає сам учитель. Він спирається на матеріал підручника або посібника, який використовує у своїй роботі, враховує рівень навченості учнів і умови, у яких відбувається навчання. Види діяльності на уроці залежать від мети і завдань, вікових особливостей та інтересів учнів. Уроки мають бути комунікативно спрямованими, а тому пріоритетними видами діяльності є ті, що пов’язані з формуванням в учнів умінь і навичок використовувати мову як засіб спілкування. Зацікавленість учнів у засвоєнні мови значною мірою залежить від умотивованості навчальних дій, які виконуються на уроці. Оволодіння іноземною мовою відбувається не тільки на уроці. А тому органічне поєднання уроку, домашньої і позакласної роботи забезпечить ефективне формування комунікативних навичок і вмінь, сприятиме розвитку в учнів самостійності, комунікативно-пізнавальної та соціальної активності. Результати навчальних досягнень, яких мають досягти учні, визначені для кожного етапу навчання. Вони характеризують рівень умінь і навичок у кожному виді мовленнєвої діяльності та узгоджуються з «Загальноєвропейськими Рекомендаціями з мовної освіти: вивчення, викладання, оцінювання». ( https://advokat-lviv.com.ua/img/program.pdf)
Основа будь-якої програми – формування наскрізних умінь. В українському законодавстві це:
- критичне та системне мислення;
- здатність співпрацювати з іншими людьми;
- ухвалювати рішення;
- оцінювати ризики;
- уміння конструктивно керувати емоціями;
- ініціативність;
- читання з розумінням;
- уміння висловлювати власну думку усно й письмово;
- здатність логічно обґрунтувати позицію;
- творчість;
- здатність розв’язувати проблеми. Наскрізні вміння стосуються кожної з визначених законом “Про освіту” компетентностей. Водночас кожна освітня галузь робить внесок у розвиток кожної компетентності (це називається компетентісним потенціалом освітньої галузі).
У центрі уваги розробників програм також мають бути ціннісні орієнтири:
- унікальність і талановитість кожної дитини, жодної дискримінації;
- формування цілісного світогляду;
- становлення вільної особистості;
- гармонійний фізичний і психоемоційний розвиток;
- добробут і безпека;
- утвердження людської гідності та доброчесності;
- визнання своєї ідентичності;
- активне громадянство.
Модельна навчальна програма визначає орієнтовну послідовність та окреслює очікувані результати навчання учнів. Тоді як навчальна програма конкретизує ці послідовності та результати й чітко їх визначає. Це, фактично, означає, що ми маємо віднайти шляхи, що дають змогу з модельної програми “проростити” чіткішу та зрозумілішу навчальну. Модельна програма визначає зміст предмета чи інтегрованого курсу, що викладається, а також різновиди діяльності учнів. Навчальна ж програма описує це більш конкретно та детально. Так само модельна програма не визначає кількості годин викладання, тоді як навчальна визначає мінімальне й максимальне навантаження з певного предмета чи курсу. Навчальну програму затверджує педрада закладу освіти, тоді як модельна отримує гриф від держави. Тож будь-який авторський колектив чи окремі вчителі можуть розробляти навчальну програму й навчальні матеріали на основі модельної програми.Автори модельної навчальної програми перетворюють орієнтири для оцінювання зі стандарту освіти в очікувані результати навчання, а також визначають зміст та різновиди навчальної діяльності. Очікувані результати навчання – це результати, яких учні мають досягти на певному етапі освітнього процесу. Педагог іде до дітей із баченням не просто досягнення очікуваних результатів, а з прив’язкою цих результатів до певного часового проміжку. Причому цей проміжок – не рік, пів року чи семестр, а кожен урок. Це фіксується в навчальній програмі. Тому навчальні програми і складають переважно на рівні закладу освіти. Отже, саме тут відбувається подальша деталізація результатів навчання – від очікуваних результатів за розділом та темою (що визначає модельна програма) до очікуваних результатів кожного уроку. Часто під час розроблення навчальних програм заклад бере за основу модельну програму, злегка адаптувавши її до своїх потреб. Проте це не зовсім правильно, оскільки такий підхід не враховує всіх переваг навчальних програм. Експерти рекомендують насамперед звертатися до першоджерел – відповідних законів та стандартів, а вже в другу чергу брати до уваги модельні навчальні програми. Адже жодна модельна навчальна програма не має достатньо інформації для того, щоби створити дієву навчальну програму. Модельна програма мусить бути конкретизована в навчальній програмі. Насамперед у модельних навчальних програмах не зазначається необхідна кількість годин на викладання тої чи іншої теми. Ба більше – лише вчитель розуміє, які теми треба викладати для повторення та закріплення вже пройденого, а які уроки будуть спрямовані на формування абсолютно нових знань та умінь.
Наприклад, формулювання “вирізняє лексичні явища…” в модельній програмі можна трансформувати в низку тем, так би мовити, нижчого рівня – “однозначність та багатозначність, пряме та переносне значення, синонімія та антонімія” тощо.
Навчальні програми також можуть містити міжгалузеві проєкти. Адже під час розроблення модельних програм є змога лише зазначити та рекомендувати, в межах якогось розділу можна запропонувати учням міжгалузевий проєкт. Оскільки створення проєкту залежить від низки чинників у навчальному закладі, деталізація його реалізації можливе лише в навчальній програмі, коли є змога врахувати можливості вчительського колективу та особливості роботи школи. Те саме стосується й оцінювання: як часто й що саме оцінювати. Автори модельної навчальної програми можуть дати лише загальні рекомендації, а не конкретні відповіді. Натомість школа може працювати за внутрішнім планом річного оцінювання, відповідно до якого кожен учитель розробляє систему оцінювання свого предмета. В оцінюванні школа спирається на свої принципи і стандарти оцінювання.
Використані джерела
1. https://mon.gov.ua/ua/osvita/zagalna-serednya-osvita/navchalni-programi
2. https://advokat-lviv.com.ua/img/program.pdf
