Матеріали засідання №3 методичного об'єднання вчителів 3,4 класів
Тема « Іспит на майстерність» (Розв’язування педагогічних ситуацій)
Вчитель початкових класів
П’яннєвської філії І-ІІст.
Острожецького ліцею імені І.Єремеєва
Гордійчук Н.В.
Діяльність вчителя уособлює собою розв’язання численних педагогічних ситуацій,які виникають зненацька.Саме тому педагог ,зобов’язаний продуктивно вирішити ці ситуації.Успіх у розв’язанні ситуацій залежить від професійних здібностей педагога,від його розуму,справедливості,адекватної оцінки ситуації.
В художньому фільмі про американську школу режисерів Дона Сімпсона та Джері Брукхаймера «Небезпечні думки,або Вчитель спеціального призначення» вчителька звертається до учнів : «Моя головна мета –навчити вас думати.Мозок–це також м’яз.І щоб бути сильнішим ,могутнім-треба тренувати його.Кожен новий факт,кожна нова ідея допомагає вам розвивати новий м’яз.І ці м’язи роблять вас по справжньому сильними.Це ваша зброя!В цьому неспокійному світі я хочу озброїти вас.Якщо до кінця року ви не станете розумнішими ,кмітливішими ,спритнішими,-ви нічого не втратите.А якщо станите такими –ви матимете в руках цінну зброю.»
Педагогічні ситуації, які будуть запропоновані,спрямовані саме на розвиток розумових здібностей вчителя;крім того містять пізнавальний та виховний потенціал.
Як природний розвиток людини не може бути успішним поза діяльністю,без фізичних та духовних випробувань,так і професійний- без досвіду щодо того ,як орієнтуватися у несподіваних обставинах і приймати оптимальні рішення.Зрозуміло ,щоб оптимально розв’язати ці ситуації ,слід здійснити виховний вплив,зміну ставлення ,устан6овок,;на спонукання до правильних висновків,попередження конфлікту ,що назріває.
Отже ,обираючи спосіб впливу у певній ситуації ,необхідно завжди пам’ятати ,що успіх залежить від : особливостей особистості вихованця;
Намірів та мотивів вчинку;
Форми виховного впливу та ставлення вихователя до вихованця.
Отож досягнення очікуваного результату у педагогічній ситуації передбачає такі етапи:
1)осмислення,усвідомлення та формулювання проблеми;
2)визначення моменту коли розвиток конфлікту можна було попередити;
3)чітке визначення мети ,якої прагне вихователь;
4)вибір оптимального впливу,шляхом аналізу ситуації;
5)актуалізація теоретичних знань;
6)вибір та реалізація оптимального варіанту.
Ситуація 1:
Ярослав та Соломія часто запізнювалися на уроки.Хоча їм робили зауваження, запізнення продовжувалося.Тоді вчитель вирішив провести спеціальну бесіду після уроків.Розмову почав із запитання до класу :
___Діти сьогодні Ярослав запізнився на десять хвилин,а Соломія – на п’ятнадцять .Скільки навчального часу втрачено.
-25 хвилин,почулися голоси.
-Ні ,набагато більше,-сказав учитель.-Адже ви рахуєте той час ,що втратили Ярослав та Соломія.А хіба кожен з вас не втратив час через них.
-Втратили-відповіли учні.
-Давайте підрахуємо,скільки ми всі втратили часу.Ми працювали,ви всі слухали уважно.Раптом приходить Ярослав .Він постукав,зайшов у клас,
зупинився біля дверей. Отримує зауваження, сідає на своє місце. Я облишив
працювати і ви. І згаяли три хвилини. Потім почали згадувати, на чому спинилися.
Знову втратили хвилину. Всіх у класі сорок, і кожен втратив по чотири хвилини.
Скільки ж втратив клас через Ярослава? Перемножте.
— Сто шістдесят хвилин! — підрахували учні.
— Тільки-но ми почали працювати, входить Соломія, і знову ми втрачаємо
час. Скільки ж усього втрачено часу?
Діти підносять руки, бажаючи відповісти.
— Триста двадцять хвилин плюс двадцять п’ять хвилин, згаяних самим
Ярославом й Соломією, — говорить один з учнів. Всього, значить, триста сорок
п’ять...
— Що ж виходить? — запитує учитель. Ярослав й Соломія запізнюються, а
потерпає весь клас. Сталося це тому, що вони забули свій обов’язок школяра. Той,
хто порушує свої обов’язки, завдає шкоди своєму товаришеві, всьому колективу.
1. У чому особливості бесіди?
2. Які з наведених далі положень ви вважаєте найсуттєвішими й чому:
а) бесіда вплинула на порушників поведінки;
б) бесіда вплинула на емоції учнів;
в) бесіда пробудила пізнавальні інтереси;
г) учні збагатилися знаннями моральних норм.
Ситуація 1. Чистий аркуш.
На уроці української мови в четвертому класі учні самостійно виконують
вправу. Вчителька помічає, що Сашко старанно працює. Взагалі ж він двієчник,
ставлення до нього в класі іронічно-поблажливе. Маленький, худенький,
неначе трохи наляканий. На контрольних Сашко часто байдикує, дивлячись
винуватими очима на вчителя, а в кращому випадку списує в сусідів. Сьогодні
працює. Матеріал нескладний, Сашко цілком зможе з цим упоратися.
— Молодець, Сашко, — вирішила похвалити його Олена Володимирівна, —
як приємно дивитися на тебе, коли ти думаєш, працюєш.
— А ви йому дванадцять поставте, — насмішкувато говорить хтось із
хлопчиків, і всі сміються: Сашко і дванадцять — речі несумісні.
— Поставлю, якщо зробить, — трохи підвищує голос учителька. — Коли
закінчите, я перевірю ваші роботи.
Роботу закінчено, вчителька перевіряє зошити. Ось, нарешті, до неї
підохотить Сашко. Вчителька бере його зошит і раптом бачить, що записано
номер вправи, а далі — чистий аркуш.
На великий подив учнів Олена Володимирівна оголосила: «Сідай, Сашко,
дванадцять». Клас був вражений — перша хороша оцінка Сашка! Він сів, зошит відразу заховав у портфель.
Коли учні виходили з класу, Олена Володимирівна покликала Сашка: «Я
сьогодні буду в школі до п’ятнадцятої години. Зроби вправу й покажи мені.
Добре?».
О п’ятнадцятій, коли вона вже збиралася додому, Сашко, захекавшись, вбіг
до кабінету й поклав зошит. Вправа була виконана бездоганно. І стільки радості
було в його оченятах, що вчителька повірила: він не безнадійний.
1. Як ви оцінюєте дії вчительки? Порівняйте позицію педагога з іншими
варіантами вирішення ситуації:
1) яка користь від ще однієї двійки? Може, просто сказати: «Сідай, Сашко»?
2) оцінку слід ставити таку, якої учень заслуговує, а не ходити біля ледаря
«на задніх лапках»;
3) треба розібратися в психологічному стані та родинній ситуації, в якій живе Сашко.
Ситуація 2. Портрет.
Я побоювалася семикласників. Особливо хлопчиків. Високі, широкоплечі
акселерати, вони здавалися могутніми поруч зі мною. Серед семикласників
особливим авторитетом користувався Васько — жартівник, дотепник, задирка.
Одного разу я дала письмову роботу зі стилістики: описати, не називаючи
імені, портрет відомої всьому класу людини так, щоб усі здогадалися, хто саме
описаний. Коли діти закінчили писати, сусід Васька, змовницьки блиснувши
очима, запропонував:
— Нехай Васько читає.
— Нехай, — погодилась я.
Васько піднявся і серйозно, я б сказала, проникливо почав читати... В
людині з некрасивим обличчям, переляканими очима, копицею волосся,
червоними плямами на шиї я впізнала... себе! Нічого не пропустив пильний
погляд Васька: ні випнутого підборіддя, ні родимки на мочці вуха, ні піднятої
трикутником брови... І хоч я, не відриваючись, дивилася на Васька, я відчула,
як всі втупили в мене погляди, чула зростаюче пожвавлення класу, вловлювала
шепіт схвалення на адресу Васька. Хотілося крикнути: «Замовчи!», затупати
ногами, вигнати геть з класу злого хлопчину та його друзів, хотілося
впасти головою на вчительській стіл, сховати обличчя від всевидющих очей,
вибігти...
«От аби вчителькою була не я, а інша, мудра й відважна людина...», —
думала я.
Васько закінчив читати.
Я сказала, повільно цідячи слова в зацікавлену напруженість класу:
— Що ж, Василю, ти створив правдивий портрет людини з відразливою
зовнішністю, точно підмітив усі її риси, в яких ви без особливих труднощів
упізнали знайому вам особу. За роботу ти, Васю, заслужив оцінку «дванадцять».
Потім додала:
— Однак я, мабуть, необачно зробила, давши вашому класу таке завдання...
— Ні, — раптом спалахнув Василь. — Ви — не необачно... — Це я... це я... і
він поспіхом став рвати свій зошит.
Ми всі мовчки проводжали очима шматочки, що падали на підлогу.
Використані джерела:
«100 складних ситуацій на уроках та поза уроками» -посібник для вчителя.
«Розв’язання педагогічних ситуацій”-інтернет ресурси.
«Педагогічна майстерність»-навчальна програма.
