Матеріали засідання №2 методичного об`єднання вихователів ЗДО
Комунікативна гра як засіб розвитку культури спілкування дошкільників.
Підготувала:
вихователь Левковець О.М.
Культура людського спілкування – це частка загальної моральної культури особистості. Відсутність культури спілкування є свідченням бездуховності людини. Ще мудрий Езоп довів,що наше слово – це найкраще,що є в розпорядженні людини,і найгірше,чим вона володіє. Спілкування є одним із проявів людської сутності,особистісною формою існування і функціонування суспільних відносин. Тому воно нерозривно пов’язане з діяльністю і духовним світом людини,доповнює їх. Отже,жодна спільна діяльність не може відбуватись без координації людських дій,узгодження цілей,обміну думками,тощо. Науково доведено,що позбавлені спілкування діти помітно відстають у розвитку мовлення,що негативно відображається на рівні їх загального розвитку та комунікативних навичках. Навіть дорослі,якщо їх позбавити на тривалий час можливості спілкування,можуть втратити навички мовлення. Найбільш дієвою для підвищення навичок культури спілкування дітей є ігрова діяльність, тому що, по-перше, гра – провідна діяльність дошкільника; по-друге, вона є колективною діяльністю, що передбачає необхідність спілкування з однолітками чи дорослими. Адже майже все життя дитини дошкільного віку проходить в іграх. У грі дитина «розмовляє» з героями казок, «виховує» інших малят, «готує обід», «лікує» ляльок. У грі можна робити все. В грі не можна лише мовчати. І дитина говорить: «Якщо ти не будеш їсти,- звертається п’ятирічна Іринка до своєї ляльки,» - я не розповім тобі казку» звертається п’ятирічна Іринка до своєї ляльки. Молодець,швидко поїла. Тепер слухай казочку про курочку Рябу…» Ігри з лялькою,ведмедиком,зайчиком та іншими образними іграшками спонукають дитину до розмов,активізують її словник. Після п’яти років у дітей виникає потреба у колективних іграх,розмови з іграшкою на самоті їх вже не влаштовують. Вони хочуть грати у справжню сім’ю,щоб там були і батько,і мати і бабуся. Спілкування дітей дошкільного віку,перш за все відбувається в сім’ї. У дитини,що прийшла в дитячий садок,коло спілкування розширюється – додається спілкування з однолітками,з вихователями та іншими працівниками дошкільного закладу. І тому,спільним завданням для батьків і педагогів є виховувати у дітей культуру спілкування,що передбачає виконання дитиною норм при спілкуванні з дорослими і однолітками,заснованих на повазі і доброзичливості,з використанням відповідного словникового запасу і норм поведінки,а також ввічливу поведінку в громадських місцях,побуті. Культура спілкування передбачає не тільки діяти потрібним чином,але і утримуватись від недоречних слів,дій. Дитину потрібно вчити помічати стан інших людей. Згідно базової компоненту вихователь повинен привчати дітей до таких навичок та звичок культури спілкування: використовувати ввічливі слова,бути привітним з рідними,друзями та незнайомими,прислуховуватись до порад старших. Тому мета виховання культури спілкування полягає в готовності дитини самостійно приймати моральні рішення та відповідно діяти. Виховання культури спілкування багато в чому сприяє участь дитини в спільній ігровій діяльності,зокрема участь у комунікативних іграх. Основною метою таких ігор є вирішення комунікативних завдань. Вони передбачають вихід із складних комунікативних ситуацій. Комунікативні ігри,правила,розігруються в групі дітей або в парах, при цьому всі діти мають володіти певною інформацією. Спілкування не може проходити наодинці. А при збільшенні кількості людей покращується і результат від цієї гри,адже спілкування стає більш розгалуженішим,та з’являється більша кількість думок,що змушує учасників мислити ширше заради збору інформації. Існує декілька видів комунікативних ігор. 1. Ігри на відповідність. Учасники поділяються на групи,на кожну групу дається певна ситуація чи конфлікт(напр.в транспорті). В кожного учасника є свій варіант виходу з певних конфліктів. Таким чином,діти повинні обрати найкраще. 2.Ігри на підбір пар. Такі ігри спрямовані на пошук схожості між учасниками,картками,картинками. Вони можуть розігруватись між цілою групою. 3. Ігри з обміну чи збору інформації – гравці мають певні предмети чи картки,якими вони обмінюються,щоб доповнити певний набір предметів. Така гра може бути розіграна серед усієї групи,де учасники мають право вільно пересуватись груповою кімнатою та обмінюватись предметами чи картками. Діти повинні скласти систематичний ланцюг із певних подій чи ситуацій. Отже,комунікативні ігри є невід’ємною частиною навчального і виховного процесу,адже вони виконують широкий спектр функцій: навчальну,мотиваційну,моделюючу,формуючу та виховну,а також сприяють розвитку культури спілкування дошкільників.
Використані джерела
- Анікеєва Н.П. Виховання грою М. 1987
- Азбука спілкування під загальною редакцією Л.М. Шипіцина, О.В. Защірінська вид «Дитинство» - Прес СПб 2001
