Матеріали засідання №2 методичного об'єднання вчителів іноземних мов
Виступ на тему «Шляхи підвищення ефективності уроку в контексті Нової української школи.»
Пасічник О.В.,вчитель англійської мови
Уїздецької ЗОШ І-ІІІ ступенів
Початкова школа важлива ступінь в системі шкільної освіти тому, що вперше головною діяльністю стає навчальна діяльність учня. І від того як буде сформована ця діяльність, наскільки молодший школяр навчиться вчитися, наскільки буде прищеплена дитині цікавість до процесу пізнання, створені комфортні умови для навчання, необхідні для розвитку самостійності, здатності до самоорганізації і самореалізації, залежить успішність навчання в початковій, середній, а потім старшій ланці.
Підвищенню ефективності сучасного уроку сприяють модернізація інноваційних напрямків технологічного навчання , ідей позитивного педагогічного досвіду, нетипових засобів навчання.
Інноваційна технологія – це створення та застосування нововведень для розв’язання педагогічних проблем. Це нові методи і форми педагогічної діяльності.
Які б інновації не вводилися, тільки на уроці, як і багато років назад, зустрічаються учасники освітнього процесу: вчитель і учень. Що б не стверджували про комп’ютеризацію і дистанційну освіту, вчитель завжди буде капітаном в цьому плаванні.
Вчитель – свого роду режисер. Він повинен максимально точно і повно реалізовувати сценарій – створити цілісний, результативний, цікавий для учнів урок. Кожний вчитель в своїй педагогічній діяльності повинен прагнути стати майстром своєї справи, для цього потрібно постійно підвищувати ефективність і якість уроку.
Можна виділити наступні критерії оцінки ефективності і якості уроку.
- Засвоєння учнями певних знань.
- Розвиток умінь і навичок.
- Включення дітей в навчальну діяльність.
- Розвиток в учнів пізнавальних процесів.
- Розвиток рефлексії і оцінювальної діяльності.
- Зв’язок учбового матеріалу з життєвим досвідом учнів.
- Індивідуалізація і диференціація завдань.
- Ступінь стомлюваності учнів під час навчальної діяльності.
- Позиція педагога в навчальному процесі.
- Характеристика діяльності учнів на уроці (інтерес, активність, розуміння матеріалу і його значення).
- Рівень підготовки вчителя до уроку і методика викладання.
Шляхи підвищення ефективності уроку:
- Постійне підвищення наукової ерудиції, педагогічної майстерності вчителя.
- Поліпшення матеріальної бази учбового закладу, кабінетів.
- Комплексне планування уроків.
- Раціональне використання часу уроку.
- Відповідність змісту освіти методам навчання, можливостям тих, хто навчається і вчителя.
- Розвиток творчої активності і самостійності учнів.
- Врахування індивідуальних особливостей учнів.
Першокласник, який вперше прийшов до школи, потрапляє у світ знань, де йому потрібно відкрити багато невідомого, шукати оригінальні, нестандартні рішення в різних видах діяльності.
Щоб дитина краще включилася в навчальний процес протрібно застосувати найефективніші методи:
- Ігрову діяльність;
- Створення позитивних емоційних ситуацій;
- Роботу в парах;
- Проблемне навчання.
Адже, навчити дитину за максимально короткий проміжок часу запам’ятати та застосувати у своїй діяльності великий обсяг інформації – це основна мета навчання в начальній школі.
Малюк іде до школи і сподівається відчути радість шкільного життя. І лише тоді виникає інтерес до навчання, коли ця надія справджується.
Вчителеві дуже багато потрібно зробити, щоб з перших хвилин уроку оволодіти увагою молодших школярів. Тому з самого початку діти включаютьс я до активності, вчитель ціленаправленно проводить невеличку фронтальну самостійну роботу.
Щоб підтримати робочий настрій учнів, важливе значення має поступове засвоення навчального матеріалу. Зцією метою вчитель розподіляє його на невеликі елементи.
Значущим засобом підвищення ефективності уроку є дуже велика кількість видів роботи на уроці. У своїх працях К.Д.Ушинський відмічав, що дитина потребує діяльності безперервно і стомлюється не діяльністю, а її одноманітністю. Ефективне засвоєння знань молодшими школярами відбуваеться тоді, коли на уроці відбуваеться чергування різних видів діяльності.
Проте є питання питань: як працювати на уроці з усім класом і одночасно з кожним учнем?
Диференційований підхід до навчання може стати відповіддю на це питання. Такий підхід здійснюється на індивідуальному рівні, тому, що кожна дитина має свої індивідуальні здібності, свій характер, свій досвід, свій темперамент. Ці особливості дитини можна корегувати.
Треба враховувати, що діти самі визначають особисту «лінію» свого розвитку. А нашою задачею – задачею вчителів, стає створення таких психолого-педагогічних умов, які б забезпечили стимулювання освітньої діяльності на основі саморозвитку, самовиразу.
Тема моєї роботи «Підвищення ефективності уроку через застосування сучасних технологій».
Реалізація однієї із провідних ідей школи, в якій я працюю, особистісно-орієнтований підхід до процесу навчання дозволяє організувати навчальну діяльність школяра на творчому рівні. Це дозволяє створити умови для розуміння дитиною досліджуваних питань, для гармонійних відносин вчителя і учня, дітей один з одним, забезпечує ситуацію успіху. Це в свою чергу дає можливість вчителю підвищувати свій професійний рівень, відшукувати нові методи і форми організації уроку.
До використання сучасних технологій я прийшла поступово. За весь час роботи в школі я знаходжуся в постійному пошуку і зрозуміла, що змінення змісту освіти неможливо без змінення характеру діяльності учителя на уроці.
Все це сприяло тому, що я оволоділа такими сучасними технологіями , як ігрові технології, технологія ІКТ, проблемне навчання, розвивальне навчання, технологія критичного мислення.
Однією із форм є ігрові технології.
На навчальних уроках з молодшими школярами необхідні елементи гри. В житті малюка гра займає дуже важливе місце. Вона сприяє розвитку учня, розвиває самостійність та ініціативу. За допомою гри у дітей прокидається інтерес до життя. В початковій школі широко застосовуються дидактичні або навчальні ігри.. Вони розвивають пізнавальну активність учнів та їхній розум.
Намагаючись зробити навчання найбільш інтенсивним, я частіше відходжу від традиційного проведення уроків, підвищуючи їх різноманітність (урок-вікторина,урок-рольова гра, урок-диспут, урок-конкурс і т.п.). Учні зацікавлені, працездатність підвищується. Проте, потрібно відмітити, що у виборі нестандартних уроків необхідна міра.
Технологія розвивального навчання дозволяє мені не тільки активізувати роботу і підвищить ефективність уроку, а і змінити характер навчальної діяльності. Стрижнем системи розвивального навчання є досягнення максимального загального розвитку школярів, а це приводить до підвищення якості знань. Підвищую ефективність уроку через творчі завдання. Діти складають кросворди, пишуть вірші, казки. Але до завдань такого роду підходжу диференційовано, тому що не кожній дитині воно під силу.
Робота в групах дозволяє мені вирішувати не тільки освітні задачі, а й виховні, формує комунікативні уміння, здобувається навичка роботи з підручником і додатковою літературою. Ця форма забезпечує облік індивідуальних особливостей кожної учнів, дозволяє підвищити відповідальність кожної дитини за результат роботи всієї групи.
Розв’язання задачі оновлення змісту початкової освіти не залишає осторонь і навчання вчителів. На сучасному етапі кожна, поважаюча себе людина повинна володіти комп’ютерними технологіями, які дозволяють формувати у учнів дослідницькі уміння, уміння працювати з інформацією, дати їм так багато навчального матеріалу, скільки вони можуть засвоїти. В нашій школі створений кабінет інформатики, який є ресурсним центром, що дозволяє широко застосовувати ІКТ технології на уроках. Застосування цієї технології дозволяє розв’язувати такі проблеми, як зацікавленість кожної дитини протягом всього уроку.
Використання технології проблемного навчання , вчить дітей ставить питання (проблеми) і відшукувати на них відповіді – важливий фактор росту якості навчання, засіб підготовки до творчості і праці.
На кожному уроці я залучаю учнів до самостійного визначення понять. На основі спостережень, описів учні виділяють суттєві ознаки предмета або явища. Головне у вирішенні пізнавальної проблеми – залучити школярів до роботи над даною проблемою., зацікавити їх новою діяльністю.
Застосування у навчаннні інноваційних технологій передбачає взаємодію учасників навчального процесу. Тому, активно застосовую у своій практиці групову (колективну) технологію. В групі може бути від двох і більше учнів. Вона може бути як постійною, так і мобільною. Групова технологія дає можливість зробити процес навчання диференційованим. Для засвоєння знань колективна робота є найефективнішою.
Технологія педагогічної діагностики і контролю:
- Попередній контроль (виявлення рівня знань);
- Поточний контроль;
- Підсумковий контроль.
Технологія виховання – це не формалізм, який знеособлює і морально спустошує виховання. Сучасні технології виховання здійснюють комплексний підхід. Технології виховання мають такі ознаки:
- Діяльнісний підхід (включення в діяльність, яка формує особистість);
- Визначення початкового рівня сформованості певних якостей;
- Перехід до самоудосконалення.
Всі технології, що використовуються мною в початкових класах дозволяють побудувати процес навчання моїх учнів в особистісно-орієнтованій парадигмі і несуть здоров’язберігаючу функцію.
Вибір кожної з описаних технологій залежить від певних умов. До них я можу віднести і підбір дітей в класі, і зміст матеріалу, його об’єм, а також вікові і психологічні особливості класу. Головне, щоб урок став результатом творчості не тільки моєї, а й моїх учнів.
Урок – всього лише невеликий проміжок часу. І як важливо, щоб до кінця його кожний мій учень зрозумів і пізнав щось нове. Щоб мої учні були впевнені в позитивних результатах своєї праці.
Література
- Савченко О.Я. Розвиток пізнавальної самостійності школярів. – К.: Радянська школа, 1982.
- Дичківська І.М. Інноваційні педагогічні технології (навчальний посібник) / Дичківська І.М. – К.: Академвидав, 2004. – 352 с.
- Хименець В.В., Кірик М.Ю. Інновації в початковвій школі. – Ужгород 2008. – 344 с.
- Ігнатенко М. Сучасні освітні технології // Математика в школі. – 2003. – №4, с. 2-6.
- Інноваційні пошуки в сучасній освіті / За заг.ред. Л.І. Даниленко, Е.Ф. Паламарчук. – К.: Логос, 2004. – 220 с.
