Матеріали засідання № 3 методичного об’єднання вчителів художньо-естетичного і технологічного циклів
Виступ. Використання інтерактивних технологій навчання на уроках трудового навчання
Підготувала Гичка Галина Валентинівна,
вчитель трудового навчання
Борбинської ЗОШ І-ІІІ ступенів
на методичне об’єднання вчителів
художньо-естетичного і
технологічного циклу
Острожецької сільської ради
Млинівського району
Рівненської області
Трудове навчання як учбовий предмет відіграє важливу роль у формуванні особистості учня, розвитку його здібностей і обдарувань, наукового світогляду та має на меті забезпечити підготовку учнів до свідомого самостійного і вільного вибору професії та трудової діяльності у різних сферах виробництва та домашньому господарюванні; дати учням загальні відомості про основи виробництва, сучасну техніку, технології, процеси управління, основні групи професій та вимоги професії до людини; залучити учнів до основних видів проектно-конструкторських і технологічних робіт; сформувати навички розв’язання творчих практичних задач.
На власній практиці переконалася, що зростаюча складність освітніх програм та підвищення вимог до школярів, визначають необхідність впровадження в учбовий процес нових педагогічних технологій, вдосконалення методики викладання трудового навчання. Застарілі підходи у викладанні трудового навчання не стимулюють учнів до активного сприйняття понятійного апарату, не розвивають творче мислення та уяву, не формують навички роботи з додатковою літературою, тому важливо використовувати сучасні технології для навчання школярів.
Багато педагогів ототожнюють активні та інтерактивні методи. На перший погляд це справедливо, вони дійсно мають багато спільного, але є і певні відмінності, адже інтерактивні методи можна розглядати , як найбільш сучасну форму активних методів.
Інтерактивна модель навчання
Інтерактивний («іnter» - це взаємний, «act»- діяти ) - означає взаємодію, знаходження в режимі діалогу, бесіди з будь-якою людиною. Іншими словами, на відміну від активних методів, інтерактивна модель зорієнтована на більш широку взаємодію учнів не лише з вчителем, а й один з одним, та на домінування активності учнів під час навчання.
Інтерактивне навчання – це спеціальна форма організації пізнавальної діяльності, яка має конкретну передбачувану мету – створити сприятливі умови навчання, за яких кожен учень має змогу відчути свою успішність, інтелектуальну спроможність. Школярі мають можливість рефлексувати з приводу того, які історичні факти і закономірності вони пізнають. При цьому інтерактивне засвоєння матеріалу передбачає, що кожен учень робить свій особистий внесок у вирішенні поставленого завдання, висловлює свою думку в атмосфері доброзичливості та взаємної підтримки, що дозволяє якомога швидче засвоювати матеріал.
За метою уроку та формою організації навчальної діяльності інтерактивні технології поділяються на :
-технології кооперативного навчання;
-технології колективно-групового навчання;
-технології опрацювання дискусійних питань;
-технології ситуативного навчання.
Місце вчителя на таких уроках зводиться до спрямування діяльності учнів на досягнення мети уроку – розробити такий план (інтерактивні завдання), виконання яких допоможе учням опанувати навчальний матеріал. Учень і вчитель є рівноправними, рівнозначними суб’єктами навчання; учень розуміє, що він робить, рефлексує з приводу того, що знає, вміє і здійснює. Навчальний процес відбувається за умови постійної активної взаємодії всіх учнів. При цьому відбувається співнавчання, взаємонавчання (колективне, групове, навчання у співпраці). Організація інтерактивного навчання передбачає моделювання життєвих ситуацій, використання рольових ігор, спільне вирішення проблеми на основі аналізу обставини та відповідної ситуації.
1.Технології кооперативного навчання
Співробітництво (кооперація) — це спільна діяльність для досягнення загальних цілей. У межах спільної діяльності індивідуми прагнуть одержати результати, що є вигідними для них самих і для всіх інших членів групи. Кооперативним навчанням називається такий варіант його організації, при якому учні працюють у невеликих групах, щоб забезпечити найбільш ефективний навчальний процес для себе і своїх товаришів. Даний тип інтерактивних технології підрозділяється на роботу в малих групах, ротаційні трійки, два-чотири-всі разом та інші. Форму організації навчальної діяльності учнів вчитель визначає з урахуванням мети та теми уроку.
Суттєвими компонентами кооперативного навчання є: позитивна; особистісна взаємодія, що стимулює діяльність учнів, індивідуальна і групова підзвітність, навички міжособистісного спілкування і спілкування в невеликих групах, обробка даних про роботу групи. Підвищення ефективності процесу навчання відбувається завдяки ретельному аналізу того, як співпрацюють члени групи, і визначенню способів поліпшення цієї роботи. Для цього визначаються учні-координатори, які є помічниками учителя і сприймаються членами групи абсолютно позитивно, що створює атмосферу позитивної співпраці.
Кооперативне навчання може здійснюватись не тільки в групах, але й у парах. Пара є різновидом навчального колективу, де відбувається взаємонавчання. Взаємодія учнів в парі, у порівняні з групою, має свої особливості, які відбиваються на організації діяльності, але за механізмами впливу на розвиток дітей є значною мірою подібною до групової діяльності. Робота в парах застосовується і як окрема самостійна технологія навчання (метод «Діалог»), і як підготовчий етап до роботи в групах (метод «Синтез думок»), який допомагає розвинути в учнів комунікативні та інші вміння і навички (метод «Акваріум», «Коло ідей», «Карусель») тощо.
Така групова навчальна діяльність сприяє формуванню у школярів позитивного ставлення до навчання, розвиває вміння пристосовуватись до умов роботи в групи і забезпечує високу загальну активність учнівського колективу.
Кооперативне навчання дає можливість всім учням активно працювати на уроці, застосовувати на практиці уміння активного слухання, сприяє виробленню спільної думки в ситуації менш напруженій ніж робота у великій групі. Невимушена обстановка в малій групі сприяє розвитку у сором’язливих учнів навичок міжособистісного спілкування. Крім того, технології кооперативного навчання вчать учнів уникати конфліктних ситуацій при вирішенні спірних питань. Дискусії в малих групах стимулюють роботу командою. Струмінь ідей допомагає учням бути корисними одне одному. Висловлення думок дає їм змогу відчути їхні власні ресурси та зміцнити їх.
Парна і групова робота організовується на уроках як засвоєння так і застосування знань, вмінь та навичок. Це може відбуватися одразу ж після викладу вчителем нового матеріалу, на початку нового уроку, замість опитування, на застосування знань, умінь та навичок.
2. Технології колективно-групового навчання
У сучасній школі часто застосовуються інтерактивні технології колективно-групового навчання. Вони передбачають одночасну, спільну (фронтальну) роботу всього класу і поділяються на аналіз історичних ситуацій, обговорення сучасних історичних проблем, використання методик «дерево рішень», «мікрофон», «мозковий штурм», «займи позицію» тощо.
Ефективність освітнього процесу помітно зростає, коли в ньому органічно поєднується колективна та індивідуальна робота учнів. Власний досвід проведення уроків показує, що групова робота може бути успішною за умови поетапної підготовки до неї учнів.
На першому етапі організовується індивідуальна робота з навчальним матеріалом, на другому - учні працюють у парах постійного складу, на третьому - організовуються групи.
Ефективність вивчення трудового навчання учнями підвищується, якщо при організації колективно-групової роботи застосовувати інтерактивні методи дискусії, семінари, лабораторні роботи, екскурсії. Саме такі форми уроків дозволяють зробити навчальний процес не тільки цікавим для учнів, а й мають значні резерви для якісного засвоєння школярами історичних знань.
Дискусія - це обговорення спільного питання, проблеми з метою правильного її вирішення.
Елементи дискусії на уроках трудового навчання та технології в старших класах, на мій погляд, просто обов’язкові. Немає такої теми у програмі, під час вивчення якої не можна було би провести дискусію.
Ще однією ефективною формою колективно-групової організації навчальної діяльності учнів за інноваційними технологіями є уроки- семінари.
Урок- семінар проводиться після декількох уроків-лекцій.
3авдання семінару:
1. Перевірити якість засвоєння вивченого матеріалу.
2. Розвивати вміння самостійно працювати з підручником та додатковою літературою, виявляти інтелектуальні здібності учнів, спрямувати навчання на практичне застосування знань.
Ефективним методом розвитку пізнавальнної діяльності учнів із застосуванням інноваційних технологій колективно-групової роботи є проведення уроків-досліджень та уроків-лабораторних робіт. Їхня мета полягає в одержанні навчальної інформації з першоджерел. Ці уроки розвивають спеціальні уміння та навички, стимулюють пізнавальну активність та самостійність. Учні вчаться працювати з додатковою літературою, підручниками, періодичною пресою тощо.
На уроках-лабораторних роботах вдосконалюються спеціальні та загальнонавчальні вміння і навички, здійснюється застосування школярами знань у нових ситуаціях. Учні розширюють свої уявлення про вивчені явища і процеси, встановлюють причинно-наслідкові зв'язки. На таких заняттях відсутня чітка регламентація навчальної діяльності, існує великий простір для прояву ініціативи і творчості. Учні вчаться планувати свою роботу, здійснювати самоконтроль, це спонукає до розвитку їх пізнавального інтересу до предмета, розширює світогляд. На таких урока-практикумах учні виконують значно більше завдань, ніж на традиційному уроці.
Урок-екскурсію також розглядають як одну з організаційних колективно-групових форм інноваційного навчання. Само слово «екскурсія» походить від латинського «вибігаю» і вказує на те, що навчальне заняття проводиться поза класом, поза школою-частіше всього в музеї, на виставці, на природі .
Основний метод навчання під час екскурсій - спостереження предметів, явищ, процесів. Він поєднується з поясненням вчителя, змістом екскурсії, якщо урок проводиться в музеї, демонструванням об'єктів, виконанням робіт практичного і дослідницького характеру.
3. Технологія ситуативного навчання
Ситуативне навчання передбачає активну участь учнів у навчальному процесі. Це така форма навчальних занять, за якої учні, попередньо отримавши знання з певної теми - «кейс», ведуть колективний пошук нових ідей, а також визначають оптимальні шляхи їх розв'язання. Мета цієї технології полягає в тому, що основний акцент робиться не на оволодінні готовими знаннями, а на їхньому самостійому здобутті. Найважливішою функцією вчителя при застосуванні цієї технології, є розробка моделі конкретної ситуації у всій її різноплановості, неоднозначності оцінки, наявності внутришньго протиріччя. Технологія ситуативного навчання дає змогу гнучкого занурення у зміст навчального матеріалу, збагачує дидактичне суб'єкт- суб'єктне спілкування, на основі якого учні самі активно здобувають та глибоко засвоюють нові знання.
Ситуативні ігри сприяють не лише розвитку в учнів вміння викладати свої думки, а й з повагою ставитися до думок і пропозицій інших. Атмосфера доброзичливості, заохочення під час обговорень, підтримка сором'язливих дітей під час інтерактивних вправ зумовлює розумову й емоційну розкомплектованість учнів, знижує страх перед можливими помилками, сприяє розвитку вміння аргументувати.
Спільна діяльність в організації та проведенні ігор сприяє об'єднанню колективу та формуванню спільної мети. Ігрові технології інтерактивного навчання (ситуативне моделювання), які своєю цікавістю, емоційністю позбавляють дитину почуття суспільного відчуження, сприяють соціальному розвитку дитини.
Слід зазначити, що інтерактивне навчання дозволяє різко збільшити процес засвоєння матеріалу, оскільки впливає не лише на свідомість учня, а й на його почуття, волю, дії, практику.
За умови вмілого впровадження інтерактивні методи навчання дозволяють залучити до роботи всіх учнів класу, сприяють виробленню соціально важливих навичок, поглиблюється мотивація. Як показали результати, після застосування інноваційних технологій можна констатувати наступні зрушення: якісно змінився рівень сприйняття учнями історії– він набув особистісного сенсу, замість понять «вивчити», «запам’ятати» - для учнів стало пріоритетним -«обдумати», «застосувати».
4. Проектна технологія
Це особистісно орієнтована модель процесу трудового навчання, в основі якої лежить розвиток пізнавальних навичок учнів, унікальності та самобутності кожного школяра, його творчого мислення, пізнавальної самостійності, наполегливості, творчості, спрямованості на кінцевий результат, уміння самостійно конструювати свої знання й орієнтуватися в інформаційному просторі, що дозволяє кожному учневі будувати власну освітню траєкторію.
Проектно-технологічна діяльність є обґрунтованою і спланованою діяльністю, яка передбачає розроблення конструкції, технології виготовлення і реалізацію об'єкта проектування та спрямована на формування в учнів певної системи творчо-інтелектуальних і предметно-перетворювальних знань і вмінь. Виконуючи творчі проекти від ідеї до її втілення, учні вчаться самостійно приймати рішення, з'ясовувати свої проблеми в знаннях і знаходити шляхи виправлення такого стану. У результаті цієї діяльності створюється проект (продукт чи послуга), що розглядається нами як самостійно розроблений і виготовлений учнем об'єкт технологічної діяльності, від ідеї до втілення, володіє суб'єктивною чи об'єктивною новизною і має особистісну чи соціальну значимість, в результаті чого на кожному етапі створення виробу творча активна діяльність школярів вимагає від них використання набутих знань, умінь і навичок.
Успішність та ефективність проектування забезпечується за умови правильної та послідовної, організаційно-спланованої роботи вчителя та учня, в основі якого лежить логічна послідовність дотримання етапів виконання проектів: організаційно-підготовчого, конструкторського, технологічного, заключного.
Методи, що застосовуються у процесі навчання дітей проектуванню, умовно можна поділити на традиційні та нетрадиційні. До традиційних відносяться: вербальні методи; демонстрація; спостереження; метод вправ; метод самостійної роботи. До нетрадиційних -метод творчих проектів; метод фантазування; морфологічний аналіз; метод мозкової атаки; метод фокальних об'єктів; метод алгоритмів; метод зразків; метод створення ідеального об'єкту; основи теорії розв'язування винахідницьких задач; конкурси творчих проектів та інші.
На різних етапах проектно-технологічної діяльності застосовуються і різні методи навчання, зокрема :
- на організаційно-підготовчому: вербальні методи (розповіді, пояснення), інформаційної підтримки, метод фантазування, пошуку, демонстрації зразків раніше виконаних проектів, метод аналогій, мозкової атаки, метод ідеального та фокальних об'єктів тощо;
- на технологічному етапі : метод вправ (відпрацьовуються дії і прийоми виконання окремих операцій), метод інформаційної підтримки шляхом демонстрації автоматизованих схем, креслень, технологічних операцій, прогресивних технологій;
- на заключному етапі: метод інформаційної підтримки, демонстрації, проведення конкурсів творчих проектів.
Співробітництво (партнерська технологія) вчителя та учнів в умовах здійснення проектно-технологічного підходу допомагає сформувати у школярів необхідні вміння і навички в тому або іншому виді діяльності, необхідну активну практику для кожного учня групи.
Спрямування сучасної освіти на профільне навчання робить знання і застосування методу проектів надзвичайно, актуальним, адже метод проектів максимально наближує до реальних потреб життя, сприяє формуванню необхідних компетентностей та професійному самовизначенню учнів.
У процесі виконання проектів можуть бути застосовані різні види технологій обробки конструкторських матеріалів, елетротехніки, інформаційних технологій, графічних і дизайнерських робіт, технології ремонтно-оздоблювальних робіт технології сільського господарства і домашньої економіки, підприємництва, народних ремесел тощо.
5. Інформаційно-комунікаційна технологія
Потрібно підготувати школяра до швидкого сприйняття й обробки інформації, яка надходить, успішно її відображати і використовувати. Наявність знань та вмінь з інформаційних технологій стає базовою вимогою для випускника школи. Молода людина, яка не володіє сучасними ІКТ, яка не ознайомилася з технологіями Інтерне , буде неминуче відкинута за межі сучасного інформаційного суспільства.
Інформаційно-комунікаційні технології спрямовані на те, щоб дати якомога більше інформації за допомогою цифрових навчальних засобів.
До сучасних інформаційно-комунікаційних технологій навчання відносяться: Інтернет-технології, мультимедійні програмні засоби, офісне та спеціалізоване програмне забезпечення, електронні посібники та підручники, системи дистанційного навчання (системи комп'ютерного супроводу навчання).
Інтернет - це джерело інформації, корисної з точки зору навчальної діяльності, її аналізу та оцінювання.
У будь-якому варіанті доступ в Інтернет для вчителя підвищує і рівень підготовки самого вчителя, і рівень проведення занять, і якість знань учнів. При цьому інтерес більшості учнів до комп'ютера й Інтернету підвищує мотивацію навчання.
Мультимедійні програмні засоби дозволяють поєднувати текстову, графічну, анімаційну, відео- і звукову інформацію. Одночасне використання кількох каналів сприйняття навчальної інформації дозволяє підвищити рівень засвоєння навчального матеріалу. Мультимедійні програмні засоби я використовує для імітації складних реальних процесів, ситуацій, візуалізації абстрактної інформації за рахунок динамічного представлення процесів, демонструє фрагменти передач, фільмів, віртуальних екскурсій тощо. Використовує готові мультимедійні засоби, а також створює власні додатки до уроків трудового навчання.
Офісні програмні продукти (текстові та графічні редактори, програми підготовки презентацій електронні таблиці тощо (тобто те, що входить в пакет програм комп'ютера) використовую для підготовки навчально-методичного матеріалу (шаблонів, діаграм, таблиць, презентацій) та для подання учнями результатів виконання завдань в електронній формі.
Електронні підручники та посібники, системи дистанційного навчання є корисними для організації дистанційної форми навчання та електронної методичної підтримки навчання у класі.
Роль інформаційно-комунікаційних технологій у освітньому процесі:
- інформаційно-комунікаційні технології формують вміння працювати з інформацією, розвивають комунікативні здібності, тобто виховують особистість «інформаційного суспільства», поліпшується якість навчання за допомогою більш повного використання доступної інформації, причому комп'ютер виступає в ролі засобу, а не суб'єкта навчальної діяльності, він помічник педагогу, а не його заміна.
- За рахунок використання комп'ютерних технологій на уроках надається можливість використання додаткового матеріалу, підвищується ступінь наочності, посилюється мотивація навчання і, як наслідок -підвищується інтерес до предмета, в тому числі і за рахунок привабливості комп'ютерної техніки.
- Все це неминуче призведе до розвитку творчих здібностей школярів. У психологічних дослідженнях зазначається, що інформаційно-комунікаційні технології впливають на формування теоретичного, творчого та модульно-рефлексивного мислення учнів, що комп'ютерна візуалізація навчальної інформації має суттєвий вплив на формування уявлень, які займають центральне місце в образному мисленні, а образність уявлень тих чи інших явищ і процесів в пам'яті збагачує сприйняття навчального матеріалу, сприяє його науковому розумінню.
Отже з метою підвищення в учнів інтересу до предмету, активно використовую уроки з застосуванням інноваційних технологій. В ході таких уроків вчу учнів свідомого самостійного і вільного вибору професії у різних сферах, даю учням загальні відомості про основи виробництва, сучасну техніку, технології, процеси управління, залучаю учнів до основних видів проектно-конструкторських і технологічних робіт; формую навички розв’язання творчих практичних задач. та необхідні кожному навички домашнього господарювання.
Важливими для мене є психологічні аспекти створення альтернативних ситуацій на уроках трудового навчання, вироблення в учнів поваги до самого себе, до іншої людини, як рівного партнера, формування комунікативності, навичок, як таких, що певною мірою визначають соціальну поведінку учнів, здатності до толерантності, поваги до будь- якої людини.
Переваги застосування інноваційних технологій у тому, що вони вчать дитину мислити неординарно, а диференційовано поставлені складні завдання, доводять кожному учневі, що він є особистість. Саме різні типи уроків активізують пізнавальну діяльність школярів з урахуванням їх можливостей і дають імпульс для їхньої подальшої самореалізації.
Уроки з використанням інноваційних технологій особливо імпонують учням, тому що співпадають з їх бажаннями, перетворюють процес навчання на цікавий процес пізнання. На таких уроках формується впевненість молодої людини у власній значущості, утверджується віра в те, що в усіх життєвих ситуаціях людина дасть собі раду.
Отже, застосування інноваційних технологій є системним, тривалим та багатоаспектним процесом навчання школярів. Він передбачає напружену, організовану та систематичну розумову діяльність учнів, їх внутрішню мотивацію. На власному досвіді переконалася, що методично коректне використання інноваційних технологій на уроках трудового навчання, розширює палітру базових засобів навчання та виховання школярів, сприяє розвитку творчих здібностей учнів.
Урок є живою клітинкою освітнього процесу, все найважливіше і найголовніше для школяра відбувається на уроці. Урок – не самоціль, а інструмент, засіб розвитку особистості учнів.
Кожний новий урок – це сходинка до нового знання і розвитку учня. А наскільки цікавим буде це сходження, наскільки ґрунтовними будуть набуті знання, наскільки особистісним буде формування кожного школяра, залежить від учителя, від його творчості і бажання зробити свій урок сучасним не тільки за формою, а й за наповненням.
