A A A K K K
для людей із порушенням зору
Острожецька громада
Рівненська область, Дубенський район

Матеріали засідання №3 методичного об’єднання вчителів фізичної культури, основ здоров’я та ЗУ

Дата: 24.03.2021 16:27
Кількість переглядів: 282

Виступ «Формування здоров'язбережувальних компетенцій на уроках фізичного виховання»

Ревко І.В.,

вчитель фізичної культури

Борбинської ЗОШ I-IIIст.

 

Відомо, що на здоров'я людини впливають такі чинники як спосіб життя, екологія, генетична схильність, охорона здоров'я. Тому у своїй роботі вчитель повинен намагатися навчити дітей берегти здоров'я, любити навколишнє середовище, людей, Батьківщину, відчувати красу, виховувати духовність через удосконалювання свідомості, розвиток культури, морально-етичних норм поведінки й усвідомлення краси.

2.3 Здоров'язбережувальна компетентність на уроках та позаурочний час

«Турбота про здоров'я - це найважливіша праця вихователя. Від життєдіяльності, бадьорості дітей залежить їхнє духовне життя, світогляд, розумовий розвиток, міцність знань, віра у власні сили…»

В.Сухомлинський

Інтеграція України в європейський та світовий освітній простір обумовила необхідність переглянути деякі підходи до навчання школярів, проаналізувати фактори, що гальмують підвищення якості та формування життєспроможності особистості.

У Національній доктрині розвитку освіти одним із пріоритетних напрямків державної політики в галузі освіти є пропаганда здорового способу життя.

Метою освітньої галузі «Здоров'я і фізична культура» нової реакції Державного стандарту початкової загальної освіти «є формування здоров'я збережувальної компетентності шляхом набуття учнями навичок збереження, зміцнення використання здоров'я та дбайливого ставлення до нього, розвитку особистої фізичної культури». Під поняттям здоров'язберігаючої компетентності слід розуміти характеристики властивостей учня, спрямовані на збереження фізичного, соціального, психічного та духовного здоров'я - свого та оточення.

Найдорожчим скарбом, яким нагороджує людину природа від народження і на довгі роки життя, є здоров'я. Це справді незрівнянне багатство, яке необхідно не просто берегти, а й повсякчас примножувати. Увага до питання здоров'я школярів суттєво зросла. Турботу викликає значне зменшення кількості абсолютно здорових дітей (їх залишається не більше 10-12%); різке погіршення стану фізичного та розумового розвитку підростаючого покоління; зростання числа учнів, що мають декілька діагнозів (у 20% старшокласників у анамнезі 5 та більше діагнозів); зниження рівня народжуваності й тривалості життя, зростання дитячої смертності; пасивність, апатія та навіть агресивне ставлення до навчання. Разом з тим зараз виділяють і шкільні фактори ризику для здоров'я дитини:

1. Організація режиму навчання в загальноосвітніх навчальних закладах (неприродовідповідна організація навчального процесу в ЗНЗ).

2. Невідповідність шкільних програм індивідуально-психологічним характеристикам школярів.

3. Проблеми становлення діалогічного стилю взаємодії суб'єктів навчального процесу.

4. Невідповідність технологій навчання індивідуально-психологічним характеристикам школярів; інтенсифікація навчального процесу.

5. Нереалізованість шкільного потенціалу в засвоєнні факторів соціалізації підлітків.

Усе це призводить до порушення здоров'я дитини. Завдання школи - збереження духовного, фізичного, психічного здоров'я учнів, формування в них відповідального ставлення до власного здоров'я.

Виникає необхідність у формуванні здоров'язбережувальної компетентності учнів та використанні освітніх технологій, що полегшують формування нових знань, зберігаючи при цьому здоров'я учнів; забезпечують дитині можливість збереження здоров'я під час навчання у школі, формують в неї необхідні знання, уміння та навички щодо здорового способу життя, навчають використовувати отримані знання у повсякденному житті.

Здоров'язбережувальна компетентність - здатність учня застосовувати в умовах конкретної ситуації сукупність здоров'язбережувальних компетенцій, дбайливо ставитися до власного здоров'я та здоров'я інших людей. Це комплекс знань, умінь, ставлень та цінностей, які спрямовані на збереження й укріплення здоров'я - свого та оточуючих, на уроках та в позаурочний діяльності.

Ця компетентність включає в себе:

§ уявлення і поняття про здоров'я, здоровий спосіб життя та безпечну поведінку;

§ усвідомлення здоров'я як вищої життєвої цінності;

§ взаємозв'язок організму людини з природнім і соціальним оточенням;

§ удосконалення фізичної, соціальної, психічної та духовної складових здоров'я;

§ дбайливе ставлення до свого здоров'я.

Діяльність учителя щоурочно повинна бути орієнтована на формування в дітей стійкої позиції, що передбачає визначення цінності здоров'я, почуття відповідальності за збереження й зміцнення власного здоров'я, поглиблення знань, умінь та навичок, пов'язаних з усіма складовими здоров'я (фізична, соціальна, психічна, духовна). Формування в учнів компетентного ставлення до власного здоров'я неможливе без реалізації всіх складових здоров'я

Практика показує, що процес формування свідомого ставлення до власного здоров'я потребує обов'язкового поєднання інформаційного й мотиваційного компонентів із практичною діяльністю учнів, що сприятиме оволодінню дітьми необхідними здоров'язберігаючими вміннями і навичками.

Значна увага приділяється набуттю елементарних знань з фізичної культури, гігієни, основ здоров'я та здорового способу життя; формуванню навичок самостійних занять фізичними вправами, розвитку фізичних якостей, корекції постави, профілактики травматизму; вихованню бережливого ставлення до свого здоров'я і здоров'я оточуючих як найвищої соціальної цінності особистості; розвитку кондиційних якостей (сили, швидкості, витривалості, гнучкості) та координаційних здібностей (швидкості перешикувань, узгодження рухових дій, здатності до довільного розслаблення м'язів, вестибулярної стійкості).

Ставлення учнів до свого здоров'я, за думкою більшості спеціалістів, є основою здоров'язбереження, так як через мотивацію цього ставлення можна здійснити ціннісно орієнтовану діяльність дітей та підлітків по збереженню та зміцненню власного здоров'я. У зв'язку з цим пропаганда здорового способу життя через фізичне виховання засобами уроків є складовою у розв'язанні проблеми здоров'язбереження.

Особливо важлива роль в організації збереження й зміцнення здоров'я дітей належить вчителю початкової школи, що зумовлено віковими особливостями молодших школярів. Дитина цього віку інтенсивно розвивається, організм, який формується занадто чутливий до будь - яких несприятливих зовнішніх факторів. Учитель початкових класів, як основний організатор навчально-виховного процесу може систематично і найбільш ефективно впливати на здоровий розвиток своїх вихованців.

У роботі вчитель повинен намагатися сприяти розвитку здоров'язбережувальнихкомпетентностей учнів та формувати уміння і навички для збереження здоров'я і життя дітей. А саме: свідомого ставлення до свого здоров'я, оволодіння основами здорового способу життя, навичками безпечної поведінки для здоров'я людини.

Ефективність позитивного впливу на здоров'я школярів різних оздоровчих заходів визначається не хаотичністю методів, а системною роботою за всіма напрямками.

Формування компетентностей відбувається на уроці фізичної культури. Саме на уроці йде навчання, у процесі якого формуються здоров'язберігаючі вміння і навички. Завдання уроків сприятирозвиткукомпетентностей дбайливого ставлення до свого здоров'я, здоров'я людей, що оточують, умінню спілкуватися з рідними, друзями, однокласниками, дбати про їх здоров'я. На уроках і у виховній роботі впроваджувати інтерактивні, нестандартні форми роботи.

Уроки фізичної культури у школі мають бути цікавими, веселими, захоплюючими. Обов'язковою складовою частиною уроку фізичної культури у початкових класах є проведення рухливих ігор та естафет, які сприяють створенню гарного настрою, зміцненню здоров'я, виховують в учнів найкращі риси характеру, розвивають інтелект, є важливим засобом реалізації міжпредметних зв'язків у процесі фізичного виховання школярів.

Фізкультхвилинки, музичні паузи, релаксаційні, динамічні вправи дозволяють знімати стан утомленості на уроці, ослабити психологічну напруженість, викликану інтенсивністю занять і просто дати дитині можливість порухатися. На перервах з учнями проводити рухливі ігри на спеціально обладнаних майданчиках та гімнастичному залі. За сприятливих погодних умов уроки фізичної культури проводяться на природі. Ефективним є навчання здорового способу життя не лише на уроках, а і в позаурочний час. Проведення позакласних заходів: гуртків, спортивних змагань та свят, днів здоров'я.

Згідно з Положенням про групу продовженого дня турбота про здоров'я вихованців - одне з головних завдань вихователя. Турбуватися професійно - означає бути готовим до використання педагогічних методів у відповідності до сучасних медико-біологічних уявлень про ріст і розвиток організму та вплив чинників довкілля на здоров'я дитини, а також правильно організовувати, реалізовувати та контролювати хід діяльності, спрямованої на збереження здоров'я. Суттєвою умовою в роботі з учнями є готовність педагога власним прикладом показувати переваги здорового способу життя та його значення в становленні успішної людини.

Пріоритетність здоров'язбережувальної функції школи постійно утверджував В.Сухомлинський. Адже в педагогічній діяльності Василя Олександровича завжди порушувалася проблема фізичного розвитку і здоров'я дітей. Він зазначав: «…Турбота про здоров'я - це найважливіша праця вихователя. Від життєрадісності, бадьорості дітей залежить їхнє духовне життя, світогляд, розумовий розвиток, міцність знань, віра в свої сили. Якщо виміряти всі мої турботи і тривоги про дітей протягом перших чотирьох років навчання, то більша половина їх - про здоров'я. Турбота про здоров'я неможлива без постійного зв'язку із сім'єю. Переважна більшість бесід з батьками, особливо в перші два роки навчання дітей у школі, - це бесіди про здоров'я малюків».

Як показує практика, вагомими умовами, що утруднюють формування в молодших школярів здорового способу життя, є низький рівень у дітей, батьків та вчителів належних знань про здоров'я та здоровий спосіб життя, а також недостатня діяльність щодо формування в них екологічної, естетичної та фізичної культури.

Особливого значення в процесі формування здорового способу життя молодших школярів набувають систематичність, безперервність та послідовність їх навчання і виховання, які дають можливість поступово ускладнювати та проводити оздоровчу роботу з ними.

Навчити зберегти та зміцнити здоров'я учнів вихователю допомагає вміння використовувати здоров'язбережувальні технології. Вітчизняні та зарубіжні науковці вважають, що під здоров'язбережувальними освітніми технологіями в широкому розумінні цього слова необхідно розуміти всі педагогічні технології, які не шкодять здоров'ю учнів.

Відомо, що група продовженого дня є однією із форм виховання дітей і допомагає створювати найсприятливіші умови для їхнього відпочинку, навчання і виховання, поєднувати навчально-виховну роботу на уроках і в позаурочний час. Вона забезпечує, враховуючи вікові особливості, їхній розумовий, моральний, естетичний, фізичний, духовний розвиток.

Як показує досвід, успішна робота продовженого дня залежить не тільки від того, наскільки цілеспрямовано спланована робота вихователем, але й наскільки правильно організований у ній режим. Від раціонального, з точки зору педагогічної і гігієнічної побудови, режиму залежить підвищення успішності, збереження достатньої працездатності і попередження втомлюваності учнів. Дотримання упродовж тривалого часу правильного режиму сприяє зміцненню здоров'я, створює життєрадісний настрій і підвищує працездатність школярів.

Отже, кожен вихователь є причетним до створення здоров'язбережувального освітнього простору. Він повинен усвідомити, яку відповідальність він несе, як оптимально розподілити і раціонально використати час перебування дітей у ГПД, які ефективні форми і методи виховних впливів на дітей використовувати.

Розглядаючи здоров'я дітей із чотирьох найважливіших аспектів (фізичного, духовного, психічного і соціального) досвідчені вихователі розробляють систему заходів, що спрямовані на формування здоров'язберігаючої компетентності. Проводяться здоров'яукріплюючі хвилинки, які називаються "паузами збереження, розвитку і зміцнення фізичного, психічного, духовного та соціального здоров'я", застосовуються комплекси вправ, спрямовані на зміцнення і підтримку м'язів, органів дихання, зору...

Формування навичок здорового способу життя вихователі реалізовують через спортивні години («Веселі старти», «Спортивні розваги», «Спортивні свята», «Олімпійськими шляхами до здорового майбутнього», «Козацькі забави» та ін.) та щоденні прогулянки, які мають тривати до півтори години, обов'язково включаючи рухливі ігри, забави тощо. Всі виховні заходи мають бути цікавими, веселими, захоплюючими. Це сприятиме створенню гарного настрою, зміцненню здоров'я, виховуватиме в учнів найкращі риси характеру, розвиватиме інтелект.

Уміння і навички, що стосуються здорового способу життя і безпеки життєдіяльності, потребують багаторазового вправляння, тому в організації їх застосовування на практиці мають переважати практичні вправи і ігрові ситуації, індивідуальна й групова діяльність. Бажано практикувати заучування приказок та прислів'їв про здоров'я. Обов'язковим є зв'язок із життєвим досвідом дітей, урахування умов, в яких вони перебувають удома.

Група продовженого дня повинна стати острівцем людяності й любові, творчості й постійного пошуку, щоб школярі протягом усього життя дотримувались золотого правила: розум у голові, чесність у серці, здоров'я в тілі.

Висновки

Педагогіка є галуззю педагогічної науки, що знаходить своє відображення в теоретичних концепціях і різноманітній практиці. Вона досліджує особливості становлення та розвитку особистості в різних мікросоціумах соціального середовища, з погляду на те, що лише вся сукупність умов і впливів, в яких проходить розвиток людина, у взаємодії визначають процес формування особистості.

Суттєвими ознаками здоров'я є високі адаптаційні можливості індивіда, його комфортне емоційно-психологічне самопочуття, гармонійність міжособистісних взаємин. Слід зазначити, що під здоров'язбережувальною компетентністю розуміється здатність індивіда застосовувати знання, вміння та навички в умовах конкретної життєвої або навчальної ситуації на користь збереження, зміцнення і формування здоров'я. Основою здоров'язбережувальних компетентностей є життєві навички, що сприяють фізичному, соціальному, психічному та духовному здоров'ю молодших школярів. Найскладнішими для формування є життєві компетентності, оскільки вони виявляються в самоусвідомленні та самооцінюванні, уміннях аналізувати доступні для певного віку проблеми, виявляти і пояснювати зв'язки між причиною та наслідком, уміннях і навичках здійснювати самоконтроль навчальних дій, ставлень, поведінки тощо.

Варто зазначити, що культура здоров'я як складова загальнолюдської культури включає знання індивідом своїх генетичних, фізіологічних і психологічних можливостей, методів і засобів контролю, збереження і розвиток свого здоров'я. Формування культури здоров'я, навичок здорового способу життя у школярів можливе у процесі особистісної соціалізації, що передбачає розроблення та впровадження педагогічних інноваційних технологій.

Розгляд ефективних прийомів формування здоров'язберігаючих компетентностей в учнів молодшого шкільного віку дав можливість зробити наступні висновки. Найбільш актуальним завданням сучасного вчителя є формування ключових компетентностей молодшого школяра: уміння вчитися, здоров'язбережувальна, загальнокультурна, громадянська, підприємницька, соціальна, інформативно-комунікативна. Саме тому, у своїй роботі вчитель повинен намагатися сприяти розвитку здоров'язбережувальних компетентностей учнів та формувати уміння і навички для збереження здоров'я і життя дітей. А саме: свідомого ставлення до свого здоров'я, оволодіння основами здорового способу життя, навичками безпечної поведінки для здоров'я людини.

Діяльність учителя щоурочно повинна бути орієнтована на формування в дітей стійкої позиції, що передбачає визначення цінності здоров'я, почуття відповідальності за збереження й зміцнення власного здоров'я, поглиблення знань, умінь та навичок, пов'язаних з усіма складовими здоров'я (фізична, соціальна, психічна, духовна). Формування в учнів компетентного ставлення до власного здоров'я неможливе без реалізації всіх складових здоров'я

Практика показує, що процес формування свідомого ставлення до власного здоров'я потребує обов'язкового поєднання інформаційного й мотиваційного компонентів із практичною діяльністю учнів, що сприятиме оволодінню дітьми необхідними здоров'язберігаючими вміннями і навичками. Тому, значна увага приділяється набуттю елементарних знань з фізичної культури, гігієни, основ здоров'я та здорового способу життя; формуванню навичок самостійних занять фізичними вправами, розвитку фізичних якостей, корекції постави, профілактики травматизму; вихованню бережливого ставлення до свого здоров'я і здоров'я оточуючих як найвищої соціальної цінності особистості; розвитку кондиційних якостей (сили, швидкості, витривалості, гнучкості) та координаційних здібностей (швидкості перешикувань, узгодження рухових дій, здатності до довільного розслаблення м'язів, вестибулярної стійкості).

Важливим є те, що напрацьовані форми і методи роботи формування життєвих навичок передбачають широке використання інтерактивних методів навчання: моделювання ситуацій, рольові ігри, дискусії, бесіди, дебати, вікторини. Особливого значення набуває уміння школярів самостійно здобувати, розширювати, оновлювати знання.

Дослідження використання ефективних прийомів формування здоров'язберігаючих компетентностей в початковій школі, дало можливість стверджувати, що здоровий спосіб життя - є невід'ємною частиною загальної культури особистості. Головне завдання здоров'язберігаючого навчального середовища сприяти повноцінному фізичному розвитку особистості, формувати її фізичні здібності, зміцнювати здоров'я, формувати гармонію тіла і духу, людини і природи, забезпечувати школярам міцні знання із формування здоров'язбережувальних компетентностей.

Отже, процес розвитку професійної компетентності педагогічних працівників є цілісним і водночас динамічним, оскільки передбачає адаптивність у підходах до змісту та вибору форм і методів у організації навчального процесу. Органічною складовою розвитку професійної компетентності педагогічних працівників у процесі підвищення їх кваліфікації є особистісне та практичне спрямування навчання в системі підвищення кваліфікації на основі андрагогічного підходу. Результатом навчання в системі підвищення кваліфікації є динаміка фахової компетентності, яка виражається в прирості знань, умінь, навичок, досвіду особистісного саморозвитку, творчої діяльності, емоційно-ціннісних відносин, ціннісно-світоглядної спрямованості.

Робота щодо формування здоров'язбережувальної компетенції особистості не обмежується проведенням уроків з використанням здоров'язберігаючих технологій, конкурсів, оздоровчими заходами, вона органічно пов'язана із всією навчально-виховною системою школи, що і сприяє покращенню здоров'я дітей, а гарні показники здоров'я дітей підвищують ефективність освітнього процесу.

Отож, дослідження довели, що ефективність формування здорового способу життя вимагає активного залучення учнів до здоров'язберігаючого навчального процесу, формування в них активної позиції щодо зміцнення і збереження власного здоров'я та безпеки життєдіяльності.

Уміння і навички, що стосуються здорового способу життя і безпеки життєдіяльності, потребують багаторазового вправляння, тому в організації їх застосування в практичній діяльності переважають практичні вправи і ігрові ситуації, індивідуальна і групова діяльність. Обов'язково має бути зв'язок із життєвим досвідом дітей, урахування умов в яких вони перебувають удома. Тому в сучасних умовах педагогічна просвіта батьків має стати водночас і формою здорового способу життя. З цією метою добирати тематику класних батьківських зборів із питання формування здоров'язберігаючої компетентності молодших школярів.

Отже, кожен вихователь є причетним до створення здоров'язбережувального освітнього простору. Він повинен усвідомити, яку відповідальність він несе, як оптимально і раціонально розподілити час, які ефективні форми і методи виховних впливів на дітей використовувати.

Список використаних джерел

1. Байбара Т. М. Компетентнісний підхід в початковій освіті: теоретичні засади /Т. М. Байбара // Початкова школа. 2010. №8.

2. Бережна Л. К. Програмно-цільовий підхід до організації роботи школи сприяння здоров'ю / Л. К. Бережна // Управління школою (Основа). 2007. № 19-21. С. 63-66.

3. Бойченко Т. Валеологія - мистецтво бути здоровим /Т.Бойченко // Здоров'я та фізична культура. 2005. №2. С. 1--4.

4. Бойченко Т.Є. Здоров'язберігаюча компетентність як ключова освіти України // Основи здоров'я і фізичної культури. 2008. №11-12.

5. Ващенко О. Здоров`язберігаючі технології в загальноосвітніх навчальних закладах / О. Ващенко, С. Свириденко// Директор школи. 2006. № 20. С. 12-15. Педагогічні науки: теорія, історія, інноваційні технології, 2014, № 9 (43) 107

6. Ващенко О., Свириденко С. Організація здоров'язберігаючої діяльності початкової школи. // Початкова освіта. 2005. №46.

7. Горяна Л.Г. Організація навчально-пізнавальної діяльності на екологічних стежках, як здоров'язбережувальна технологія.//Науково-методичний посібник. К.:ФОСПД Куц В.М. 2012р. 120 с.

8. Життєва компетентність особистості: науково-методичний посібник / за ред. Л. В. Сохань, І. Г. Єрмакова [та ін.]. К.: Богдан, 2003. 520 с.

9. ЗимняяИ. Ключевые компетентности / И. Зимняя. Высшее образование.2003. №6.

10. Кацур Н. Здоров'я дітей - здоров'я нації (про формування здорового способу життя у школярів) / Н. Кацур // Рідна школа. 2002. № 7. С. 11-14.

11. Коваль Л. Здоров'язберігаюча організація навчально-виховного процесу як пріоритет нового педагогічного мислення майбутнього вчителя початкової школи [Електронний ресурс] / Л. Коваль. Режим доступу: Http://archive. nbuv. gov. ua/portal/soc_gum/Shps/2007_22-23/Koval_2007.pdf.

12. Компетентнісний підхід у сучасній освіті: світовий досвід та українські перспективи [колектив авторів: Н. М. Бібік, Л. С. Ващенко та ін]. С. 111.

13. Мельник І. М. Аксіологічний аспект технології здорового способу життя молодших школярів / І. М. Мельник та ін. // Сучасні технології навчання в початковій освіті: матер. Всеукр. наук.-практ. конф. (13-14 квітня 2006 р.) / Редкол.: З. Сіверс, О. Кононко, Е. Белкіна та ін. К.: КМПУ ім. Б.Д. Грінченка, 2006. С. 105-108.

14. Митчик О., Сапожник О. Етапи формування здоров'язбережувальної компетенції в студентів вищих навчальних закладів // Фізичне виховання, спорт і культура здоров'я у сучасному суспільстві: збірник наукових праць... 2011. № 3 (15). С. 78.

15. Мурованая Н. Компетентность педагога как важное условие успешности его профессиональной деятельности / Н. Мурованая. Севастополь, 2006.

16. Оржеховська В. М. Здоров'язбережувальне навчання і виховання: проблеми, пошуки / Валентина Михайлівна Оржеховська // Теоретико-методичні проблеми виховання дітей та учнівської молоді: [збірник наукових праць / Інститут проблем виховання АПН України; за ред. І. Д. Беха]. Вип. 10, Т. 1. Камянець-Подільский: Видавець Зволейко Д. Г., 2007. С. 461-466.

17. Смирнов Н. К. Здоровьесберегающие образовательные технологии в современной школе [Текст] / Н. К. Смирнов. М.: АПК и ПРО, 2002. 121 с.

18. Формування здорового способу життя в умовах гуманітарної школи художньо-естетичного спрямування: Науково-методичний посібник. За ред. Кириленко С. В.Запоріжжя, 2002. 180 с.

19. http://social-science.com.ua/article/1118.

 


« повернутися

Код для вставки на сайт

Вхід для адміністратора

Онлайн-опитування:

Увага! З метою уникнення фальсифікацій Ви маєте підтвердити свій голос через E-Mail
Скасувати

Результати опитування

Дякуємо!

Ваш голос було зараховано

Форма подання електронного звернення


Авторизація в системі електронних звернень

Авторизація в системі електронних петицій

Ще не зареєстровані? Реєстрація

Реєстрація в системі електронних петицій


Буде надіслано електронний лист із підтвердженням

Потребує підтвердження через SMS


Вже зареєстровані? Увійти

Відновлення забутого пароля

Згадали авторизаційні дані? Авторизуйтесь