Острожецька громада
Рівненська область, Дубенський район

Матеріали засідання №3 методичного об’єднання вчителів 1,4 класів «Нова українська школа: стратегія розвитку. Мовно-літературна галузь. Адаптація першокласників до шкільного колективу»

Дата: 18.01.2021 14:25
Кількість переглядів: 535

ФОРМИ ТА МЕТОДИ СОЦІАЛІЗАЦІЇ ПЕРШОКЛАСНИКІВ В УМОВАХ ГПД

 

ЗАХАРКЕВИЧ Н.В., ВИХОВАТЕЛЬ ГПД

ОСТРОЖЕЦЬКОГО ЛІЦЕЮ ІМ. І. ЄРЕМЕЄВА

 

У сучасній педагогіці проблема соціалізації дитини молодшого шкільного віку поступово виходить на перший план. Це пов'язано з безліччю факторів: мінливою соціальною ситуацією розвитку дитини, сучасною реформою освіти, збільшенням соціально-педагогічних проблем дітей. У документах про модернізацію освіти відзначається, що в процесі реформування суспільства змінюються роль і функції освіти: вони зміщуються з обслуговування інтересів держави на задоволення потреб особистості, суспільства і соціальних груп.          Метою освіти відповідно до нових підходів стає розвиток особистості [2].

Соціалізація особистості починається з перших років життя і закінчується до періоду громадянської зрілості людини. Перші елементарні відомості людина отримує в сім'ї. Потім естафету соціалізації особистості приймає школа.   Освітня установа є другим за значимістю (після сім'ї) інститутом соціалізації і виступає для дитини «справжньої моделлю суспільства, ... придбані в родині задатки і навички соціального життя набувають тут новий соціальний контекст, ... дитині передається вся система соціальних вимог» [1].

Засвоєння соціального досвіду і готовність до його збагачення формується через включення дітей і підлітків в реальні відносини між собою, в родині, з дорослими, в мікро групах і більших об'єднаннях, у відносинах з державою, представленим, перш за все школою, зі світом - через природу і засоби масової інформації. Розглядаючи з цих позицій мету нашої діяльності, ми бачимо її головні складові, адекватні основні соціальні   функцій, що реалізовуються людиною в житті. Такими складовими є сформованість в учнів готовності:

- до цивілізованих людських стосунків;

- до відносин у духовній сфері на базі загальнолюдських цінностей. Перші практичні кроки по реалізації цього методологічного підходу до діяльності, що спирається на повагу до дитини, переконали нас в тому, що соціалізація дитини буде здійснюватися більш ефективно, якщо:

1. Забезпечити включеність дітей в реальні соціально-значимі відносини.

2. Регулювати відносини дітей і дорослих на основі гармонізації загальнолюдських і реальних цінностей.

3. Гармоніювати права дитини на основі взаємозв'язку педагогічного управління і дитячого самоврядування.

Для успішної соціалізації необхідно вчити школярів виробляти готовність до доцільних дій в нових обставинах життя, тому виникає питання про можливість управління даним процесом.

Освітні установи можуть посприяти соціалізації дитини, якщо відповідним чином організують і структурують методичні, управлінські, кадрові та інші ресурси.

Головною дійовою особою в школі зі "дорослого" 'боку залишається вчитель, і вирішувати проблеми психолого-педагогічних труднощів учнів в процесі навчання доводиться йому. Особливе значення це набуває в початковій школі, тому що позиція, яку займає дитина на цьому етапі, закладає основи його подальшого ставлення до процесу опанування знаннями і багато в чому визначає соціальний стан в дитячому колективі.

Особистісні особливості педагога молодших класів, його культура, педагогічні здібності, ставлення до дітей і навіть риси характеру роблять позитивний або негативний вплив на особистість школяра, так як навчання і виховання в початковій школі переплітаються особливо тісно.

 Найбільш яскраво особистісні якості вчителя виявляються в стилі його педагогічного спілкування. У молодших класах, де учень більшу частину часу спілкується з одним учителем, саме цей учитель створює сприятливу або несприятливу обстановку не тільки для навчання, але і для розвитку учня. У сприятливій обстановці учні не бояться задавати вчителю питання, не бояться помилитися, не забороняють собі проявляти емоції, можуть попросити допомоги у вчителя і однокласників. Зрозуміло, що забезпечити учням психологічний комфорт може педагог, який і сам комфортно почуває себе в класі - тобто сам вміє виявляти емоції в соціально прийнятній формі, вміє спокійно пояснити матеріал і переконати учнів в своїй правоті, вміє розуміти почуття кожного і спілкуватися з різними учнями , вирішувати конфлікти між ними і в той же час відстоювати свої права.

Соціально-педагогічна робота є системною діяльністю, спрямованою на допомогу дитині в організації себе, на встановлення нормальних стосунків у сім'ї, в школі, в суспільстві. Успішне здійснення такої діяльності може бути при виконанні певних умов:

- всебічна педагогічна діагностика,

- вивчення і широке використання соціуму, в першу чергу сім'ї,

- гуманність і відкритість освітнього закладу,

- наявність підготовлених кадрів для цієї роботи - соціальних педагогів [3].

До базових умов успішності соціалізації дитини ми відносимо наступні:

стан психічного здоров'я дітей;

наявність емоційно-комфортної атмосфери в класі;

створення сприятливих умов для протікання процесу соціалізації дитини, зокрема для забезпечення психологічного комфорту в колективі;

забезпечення тісної взаємодії педагогів і батьків;

організація психолого-педагогічного моніторингу динаміці показників здоров'я, виховання і розвитку дітей;

побудова відносин партнерського співробітництва і готовності працювати в соціально-орієнтованому процесі [5].

Виховання і соціалізація молодших школярів здійснюються не тільки освітнім закладом, а й сім'єю, позашкільними установами за місцем проживання. В сучасних умовах на свідомість дитини, процеси його духовно-морального, психо-емоційного розвитку, соціального дозрівання великий вплив робить зміст телевізійних програм, фільмів, комп'ютерних ігор, Інтернету.        Взаємодія школи і сім'ї має вирішальне значення для організації морального укладу життя молодшого школяра. У формуванні такого укладу свої традиційні позиції зберігають установи додаткової освіти, культури і спорту.          Ефективність взаємодії різних соціальних суб'єктів духовно-морального розвитку та виховання учнів залежить від систематичної роботи школи з підвищення педагогічної культури батьків, узгодження вмісту, форм і методів педагогічної роботи з установами додаткової освіти.

Педагогічна культура батьків - один з найдієвіших чинників духовно-морального розвитку, виховання і соціалізації молодших школярів. Уклад сімейного життя є один з найважливіших компонентів морального укладу життя того, хто навчається. В силу цього підвищення педагогічної культури батьків необхідно розглядати як один з найважливіших напрямків виховання і соціалізації молодших школярів [4].

При використанні різних методів психолого-педагогічної діагностики дітей і їх батьків: спостереження, бесіди, анкетування, малюнки дітей отримали наступні результати:

Педагогічний стиль в сім'ї:

розумна вимогливість до дітей, атмосфера довіри і підтримки один одного - 83%

батьківська любов супроводжується сильною опікою одного з членів сім'ї - 17%

Рівень емоційної підтримки:

атмосфера взаємної підтримки, доброзичливості, любові - 83%

здоровий спосіб життя без особливого емоційного забарвлення: без сварок і без великої прихильності, "життя за звичкою" - 17%

Цінність дітей:

діти для нас головна цінність - 50%

діти, швидше за все елемент соціального статусу "як у всіх, так положено" - 17%

діти - рівнозначна цінність поряд з подружжям - 17%

Педагогічна культура:

читають педагогічну літературу, використовують рекомендації вчителя, вихователя, слухають передачі по радіо, телебаченню - 17%

використовують життєвий досвід - 83%

Проблеми в вихованні:

непослух, дратівливість, плаксивість - 27%

не відчувають проблем - 73%

При проведенні анкетування "Стилі і методи виховання в сім'ї", з'ясувалося, що 63% батьків вважають, що необхідно виховувати власну дитину за своїм образом і подобою, хоча відзначають, що дитина повинна багато осягати на власному досвіді, методом проб і помилок; і тільки 37% створюють всі можливі умови для того, щоб дитина могла навчитися розвивати власну ініціативу, здатність до аналізу подій, вчать не тільки усвідомлювати свої помилки, але і створюють умови для їх самостійного виправлення.

Проведення такої діагностики виявило особливості сімейного виховання і дозволило намітити план роботи, використовуючи індивідуальні форми: бесіди, консультації; групові: батьківські збори, засідання круглого столу. Наголос робиться на психолого-педагогічну освіту  батьків.

Таким чином, розвиток особистості не може здійснюватися самостійно, необхідно цілеспрямовано впливати на неї, створюючи для цього психолого-педагогі.

1. Андрєєва Г.М. Соціальна психологія. М., 2000..

2. Ізотова Є.І. Індивідуалізація професійної діяльності педагогів і психологів і її вплив на соціалізацію молодших школярів .// Психологія і школа. - 2010. - №1. - С. 24 - 39

3. Концептуальні засади змісту діяльності класного керівника .// Вісник освіти. - 1991. - №8. - С. 19-23.

4. Орієнтовна програма виховання і соціалізації учнів. Початкова загальна освіта.  2009.

5. Психолого-педагогічні умови особистісного зростання і соціалізації дітей / за ред. Т.Д.Марцінковской. , 2002.


« повернутися

Код для вставки на сайт

Вхід для адміністратора

Онлайн-опитування:

Увага! З метою уникнення фальсифікацій Ви маєте підтвердити свій голос через E-Mail
Скасувати

Результати опитування

Дякуємо!

Ваш голос було зараховано

Форма подання електронного звернення


Авторизація в системі електронних звернень

Авторизація в системі електронних петицій

Ще не зареєстровані? Реєстрація

Реєстрація в системі електронних петицій

Зареєструватись можна буде лише після того, як громада підключить на сайт систему електронної ідентифікації. Наразі очікуємо підключення до ID.gov.ua. Вибачте за тимчасові незручності

Вже зареєстровані? Увійти

Відновлення забутого пароля

Згадали авторизаційні дані? Авторизуйтесь