Острожецька громада
Рівненська область, Дубенський район

Матеріали засідання №2 методичного об’єднання вчителів природничого циклу

Дата: 02.12.2020 17:10
Кількість переглядів: 871

Створення оптимальних умов для розвитку та саморозвитку особистості учня, оволодіння ним знаннями та вміннями з предметів природничого циклу, самостійності та елементів здоров’язберігаючих технологій в умовах сучасного соціалізую чого простору.

               Котяй В.В., вчитель географії

Малинської філії І – ІІ ступенів

Острожецького ліцею імені І. Єремеєва

 

     Мета сучасної школи - підготовка дітей до життя. Кожен учень має отримати під час навчання знання, що знадобляться йому в майбутньому житті. Здійснення означеної мети можливе за умови запровадження технологій здоров’язберігаючої педагогіки.

У класифікації освітніх технологій (управлінської діяльності, організації навчального процесу, виховної роботи та ін.) останнім часом виокремилася нова група - здоров’язберігаючі технології.

Слід зазначити, що здоров’язберігаюча педагогіка не може бути представлена як конкретна освітня технологія. Разом з тим, поняття "здоров’язберігаючі технології" об’єднує в собі всі напрями діяльності загальноосвітнього закладу з формування, збереження та зміцнення здоров’я школярів.

Деякі вчені пропонують відокремити поняття "здоров’яформуючі виховні технологи", розуміючи під ним ті психолого-педагогічні технології, програми, методи, які спрямовані на виховання в дітях культури здоров'я, особистісних якостей, що сприяють його збереженню та зміцненню, формування уявлень про здоров'я як цінність, а також мотивацію на здоровий спосіб життя.

Інші науковці під здоров’язберігаючими технологіями пропонують розуміти:

  • сприятливі умови навчання дитини в школі (без стресових ситуацій, адекватність вимог, методик навчання та виховання);
  • оптимальну організацію навчального процесу (відповідно до вікових, статевих, індивідуальних особливостей та гігієнічних вимог);
  • необхідний достатній та раціонально організований руховий режим. Комплексна програма здоров’я, що запроваджується в дитячому колективі, має складатися з таких компонентів:
  • валеологічна освіта;
  • фізичне виховання;
  • шкільна медична служба;
  • служба харчування;
  • служба здоров'я персоналу школи;
  • шкільна психологічна служба;
  • соціальні служби;
  • участь батьків та громадськості.

Учителі-практики України, які працюють над цією проблемою доповнюють зміст здоров'язберігаючих технологій поняттям "здоров’язберігаючі заходи" і реалізують їх через:

  • диспансеризацію школярів;
  • "Дні здоров'я" та туристичні походи;
  • шкільні спортивні свята;
  • бесіди про здоров'я з дітьми;
  • бесіди про здоров'я з батьками;
  • вітамінізацію;
  • факультативи з проблем здоров’я та здорового способу життя;
  • ведення листків здоров'я та стіннівок на оздоровчу тематику тощо.

Діяльність загальноосвітнього закладу зі збереження та зміцнення здоров'я дітей лише тоді може вважатися повноцінною та ефективною, якщо в повній мірі, професійно та ефективно в єдиній системі реалізуються здоров'язберігаючі та здоров’яформуючі технології .

Аналіз існуючих здоров'язберігаючих технологій дає можливість виокремити такі типи технологій у сфері збереження та зміцнення здоров’я.

Здоро 'язберігаючі - ті, що створюють безпечні умови для перебування, навчання та праці в школі, та ті, що вирішують завдання раціональної організації виховного процесу (з урахуванням вікових, статевих, індивідуальних особливостей та гігієнічних вимог), відповідності навчального та фізичного навантаження можливостям дитини молодшого віку. До конкретних методів належать:

  • диспансеризація школярів;
  • профілактичні щеплення;
  • забезпечення рухової активності;
  • вітамінізація, організація здорового харчування (включаючи дієтичне);
  • заходи санітарно-гігієнічного характеру, пов'язані з респіраторно-вірусними інфекціями, зокрема грипом.

Оздоровчі - технології, спрямовані на зміцнення фізичного здоров'я дітей, підвищення потенціалу (ресурсів) здоров’я: фізична підготовка, фізіотерапія, аромотерапія, загартування, гімнастика, масаж, фітотерапія, музикотерапія.

Деякі методи (наприклад, фітотерапія та гімнастика) залежно від характеру впливу та способів застосування і категорій школярів можуть використовуватись як у межах здоров’язберігаючих, так і в межах оздоровчих технологій.

Технології навчання здоров’ю - гігієнічне навчання (раціональне харчування, догляд за тілом тощо); формування життєвих навичок (керування емоціями, вирішення конфліктів тощо); профілактика травматизму. Ці технології реалізуються завдяки включенню відповідних тем до предметів загально-навчального циклу; введенню до варіативної частини навчального плану нових предметів; організації факультативного навчання та додаткової освіти. Виховання культури здоров'я - виховання в школярах особистісних якостей, які сприяють збереженню та зміцненню здоров'я, формування уявлень про здоров'я як цінність, посилення мотивації на ведення здорового способу життя, підвищення відповідальності за особисте здоров'я, здоров’я родини.

Ці технології  можуть бути представлені за ієрархічною структурою з урахуванням того, яким чином кожен учень залучений до навчального процесу:

  • позасуб’єктні: технології раціональної організації навчального процесу, формування здоров’язберігаючого виховного середовища, форми організації здорового харчування (включаючи дієтичне);
  • ті, що відзначаються пасивною участю дітей: фітотерапія, офтальмо-тренажери тощо;
  • ті, що здійснюються за активної позиції дітей: різні види гімнастики, технології навчання здорового способу життя, виховання культури здоров’я.

Для досягнення мети здоров’язберігаючих освітніх технологій застосовуються такі групи засобів:

  • рухової спрямованості (фізичні вправи, фізкультхвилинки, динамічні перерви, лікувальна фізкультура, рухливі ігри та ін.);
  • оздоровчі сили природи (сонячні та повітряні ванни, водні процедури, фітотерапія, інгаляція, вітамінотерапія та ін.);
  • гігієнічні (виконання санітарно-гігієнічних вимог; особиста та загальна гігієна, дотримання режиму дня та режиму рухової активності, режиму харчування та сну та ін.).

Систематичний вплив на організм та психіку дітей може бути успішним лише за умови доцільного використання методів здоров’язберігаючого впливу.

У здоров’язберігаючих освітніх технологіях застосовуються дві групи методів: специфічні (притаманні тільки процесові педагогіки) та загально-педагогічні (застосовуються в усіх випадках навчання та виховання). Серед специфічних методів на основі існуючої педагогічної практики можна виокремити такі: оповідання, дидактичне оповідання, лекція, демонстрація, ілюстрація, відеометод вправи, практичний метод, ситуативний метод, ігровий метод, активні методи навчання та ін.

У структурі методу виокремлюють певні прийоми як його складові та окремі етапи під час реалізації.

Прийоми можна класифікувати так:

  • профілактично-захисні (особиста гігієна та гігієна навчання);
  • компенсаторно-нейтралізуючі (фізкультхвилинки, оздоровча, пальчикова, дихальна, коригуюча гімнастики; масаж, психогімнастика та ін.);
  • стимулюючі (елементи загартування, фізичні навантаження, прийоми психотерапії та фітотерапії);

Мета всіх здоров'язберігаючих освітніх технологій - сформувати у школярів необхідні знання, вміння та навички здорового способу життя, навчити їх використовувати отримані знання в повсякденному житті.

Загалом процес навчання в умовах здоров’язберігаючої педагогіки складається з трьох етапів, які відрізняються один від одного як специфічними завданнями, так і особливостями методики.

  1. Етап початкового ознайомлення з основними поняттями та уявленнями.

Мета - сформувати в учнів елементарні уявлення про основні поняття здорового способу життя.

Основні завдання:

Сформувати уявлення про елементарні правила збереження здоров’я.

Досягти виконання елементарних правил здоров’язбереження (на рівні первісного вміння).

Створити мотивацію на ведення здорового способу життя.

II.         Етап поглибленого вивчення.

Мета - сформувати повноцінне розуміння основ здорового способу життя.

Основні завдання:

Уточнити уявлення про елементарні правила здоров’язбереження.

Досягти свідомого виконання елементарних правил збереження та зміцнення здоров'я.

Сформувати практичні знання, уміння і навички, необхідні в повсякденному житті.

Ш.        Етап закріплення знань, умінь та навичок збереження та зміцнення здоров’я та їх подальшого вдосконалення.

Мета-сформувати навички збереження здоров’я у повсякденному житті.

Основні завдання:

Досягти стабільності та автоматизму при дотриманні правил збереження здоров’я.

Досягти виконання цих правил відповідно до вимог їх практичною застосування.

Забезпечити варіативне дотримання правил здорового способу життя залежно від конкретних практичних умов.

Завдання кожного з означених етапів можна вирішувати як одночасно, так і послідовно, оскільки вони всі тісно взаємопов’язані.

У навчальному закладі найбільш доцільними є технології, які:

  • мають за основу комплексний характер збереження здоров’я;
  • беруть до уваги більшість факторів, що впливають на здоров’я;
  • враховують вікові та індивідуальні особливості дітей;
  • забезпечують запровадження цілей та змісту політики освітнього закладу зі зміцнення здоров'я дітей та формування здорового способу життя;
  • контролюють виконання настанов, зміст яких має здоров’язберігаючий та профілактичний характер;
  • постійно покращують санітарно-гігієнічні умови навчального закладу, матеріально-технічну та навчальну базу, соціально-психологічний клімат у колективі відповідно до сучасних вимог;
  • заохочують школярів до участі в плануванні оздоровчої діяльності навчального закладу та до аналізу виконаної роботи;
  • формують позитивне ставлення учнів до навчального закладу, взаємоповагу та взаєморозуміння між педагогами й школярами та дітьми між собою;
  • залучають батьків до збереження та зміцнення здоров'я дітей;
  • практикують особистісно-зорієнтований стиль навчання та стосунків з дітьми;
  • створюють освітнє середовище, що забезпечує комфортні та безпечні умови життєдіяльності школярів і педагогів.

Дослідженнями доведено, що ефективність формування здорового способу життя вимагає активного залучення учнів до здоров’язберігаючого навчального процесу, формування в них активної позиції щодо зміцнення і збереження власного здоров’я.

Звичайно, вирішення проблеми збереження здоров'я дітей потребує пильної увага всіх зацікавлених у цьому: педагогів, медиків, батьків, представників громадськості. Однак особливе місце та відповідальність з оздоровчій діяльності відводиться освітній системі.

 

ЛІТЕРАТУРА

      1. Закон України про загальну середню освіту // Освіта України. – 1999. - №25. – С. 5-8.

2. Регіональна програма «Моніторинг оздоровчої функції освіти» // – Донецьк: ДонОбл ІППО , 2002.

3. Дубогай, О.В. Навчання в русі: Здоров’язберігаючі педагогічні технології в початковій школ / О.В.Дугобай. – К.: Шкільний світ, 2005. – 112 с.

4. Савченко, О.Я., Матеріали V Міжнародних та XIX Всеукраїнських педагогічних читать. Василь Сухомлинський у діалозі з сучасністю: здоров’я через освіту. /О.Я.Савченко, О.В.Сухомлинський, І.Д.Бех, Г.П.Пустовіт. -  Том 1, -  Донецьк: Витоки, 2012р. – 376с.

5. Формування здорового способу життя. Стан здоровя дітей в Україні. URL:http://dcpprkba.dp.ua/2011/aq1/t_zd_03.html. Дата звернення: 24.02.2013р.

Фото без опису


« повернутися

Код для вставки на сайт

Вхід для адміністратора

Онлайн-опитування:

Увага! З метою уникнення фальсифікацій Ви маєте підтвердити свій голос через E-Mail
Скасувати

Результати опитування

Дякуємо!

Ваш голос було зараховано

Форма подання електронного звернення


Авторизація в системі електронних звернень

Авторизація в системі електронних петицій

Ще не зареєстровані? Реєстрація

Реєстрація в системі електронних петицій


Буде надіслано електронний лист із підтвердженням

Потребує підтвердження через SMS


Вже зареєстровані? Увійти

Відновлення забутого пароля

Згадали авторизаційні дані? Авторизуйтесь