СТОРІНКАМИ ІСТОРІЇ ДРУГОЇ СВІТОВОЇ ВІЙНИ СЕЛА МАЛИН ОСТРОЖЕЦЬКОЇ ГРОМАДИ
… Вже на п'ятий день війни гітлерівці вдерлися в Малин.
Село боролося. Жодного грама продуктів фашистам, жодного працездатного в Німеччину на роботу! Юнаки і дівчата переховувалися в лісах, сховищах, жили у своїх родичів у сусідніх селах, на хуторах. Тільки 60 людей вдалося окупантам насильно вивезти з Малина на примусові роботи в Німеччину.
У серпні 1941 року в Малині фашисти захопили 5 активістів, яких піддали Жорстоким тортурам у сусідньому селі Острожці. Не витримавши катувань, вмерли начальник Малинського поштового відділення Левинський та лісник Статкевич. Трьох інших довго мучили, били і, не добившись покаяння і відмови від своїх переконань, розстріляли у Ярівському лісі.
30 червня 1943 року в Малин прийшли партизани з'єднання С.А. Ковпака. Зустріч перетворилася в справжнє свято визволення.
Звістка про партизанів сполошила фашистів. У штаб гітлерівської каральної частини полетіла шифровка. Над селом зависла загроза. Трагедія сталася 13 липня 1943 року.
Жорстокості фашистів не було меж. Кілька жінок заховалося з дітьми у льосі. Гітлерівець, натрапивши на них, вийняв гранату і кинув у людей. Коли ж після вибуху розвіявся дим і одна жінка поворухнулась, фашист метнув ще одну гранату. Однак чудом залишилися живими селянки Федора Парфенюк, Онисія і Тетяна Радзівіл.
До полудня фашисти зігнали у приміщення церкви багато малинців, переважно чоловіків. Понад 80 селян, більшість з них чехи, фашисти закрили в школі. Переповнені людьми були хлів Андрія Карпюка та клуня Антона Вороб’я.
Переконавшись, що всі малинці загнані в приміщення, солдати почали зносити солому. Заскрипіли залізні засуви на дверях. І раптом через вікна, туди де були закриті люди, полетіли гранати і град куль – кулеметних і автоматних.
Звідусіль чулися зойки, крики, стогін поранених. Ті, хто тримався на ногах, кинули до дверей церкви, але були скошені чергами куль. Гітлерівці облили церкву бензином і підпалили. Полум'я зметнулося по церкві знизу до верху. Коли прогоріли двері, одна з жінок викинула дитину на подвір'я, але фашисти підібрали малюка і жбурнули назад у вогонь.
Проте окупантам не вдалося знищити всіх. Деяким малинцям вдалося залишитися живими навіть і в цьому пеклі.
Газета: «Deutsche ukrainischen Zеitung» у липні 1943 року писала: «В програмі очисних операцій по ліквідації бандитизму в селі Малин було знищено більше 600 чоловік. При цій операції особливо відзначився обер-єфрейтор Піннерт, який за проявлену мужність був нагороджений Залізним Хрестом...»
Газета ОУН Бандери номер 8 «Вільна Україна» за вересень 1943 року повідомляла: «Район Дубно...Німці використовують польські загони для проведення каральних заходів проти українських сіл. Німці і поляки знищили село Малин з усіма жителями...»
Після кривавої фашистської розправи в Малині виявили 482 людських трупи, з них 123 дітей віком до 10 років. Під час акції окупантів по знищенню села тут опинилися 24 чоловіки з села Личани Волинської області та 20 осіб з сусідніх сіл Ставище та Уїздці. Їх теж спіткала доля малинців.
8 лютого 1944 року малинці зустрічали визволителів - воїнів Червоної Армії. Страшна картина зустріла їх. Чорні згарища, сумно погойдувались обпалені вогнем дерева. В акті комісії по виявленню злочинів фашистів зазначено: „В Малині зруйновано 243 будинки, клуб, дві школи, машинно-тракторну станцію. Нанесено шкоди забудівлі на суму 2 мільйони 872 806 крб.».
