Матеріали засідання №1 методичного об`єднання вихователів ЗДО

Дата: 17.09.2026 10:14

Кількість переглядів: 25

Пріоритети національно-патріотичного виховання та громадянської позиції.(Доповідь)

                                                                                                        Підготувала

                                                                                         В.М.Король,вихователь   

                                                                                   Острожецького ЗДО «Сонечко» 

   У контексті сучасних освітніх тенденцій демократичні перетворення в Україні обумовили глобальні зміни вектору освіти, визначення її мети, завдань, методів діяльності. Пріоритетним завданням навчальних закладів, і передусім дошкільних, є виховання громадянина з високим рівнем громадянської свідомості, патріотизму, активності, поваги до прав і свобод демократичного суспільства.

Сьогодення вимагає від людини активної позиції у справах суспільства і держави на основі глибокого усвідомлення своїх прав і обов'язків, себе як повноправного члена соціальної спільноти, громадянина своєї країни.

Ці пріоритети передбачають орієнтацію на відродження національної гідності, патріотизму й громадянської зрілості особистості, що включає освіченість на рівні кращих світових зразків, гуманізм, духовність, діловитість; активну позицію кожної людини, зокрема, її самореалізацію у матеріальній і духовній сферах суспільного життя, дотримання конституційних норм тощо.

У Законі України «Про освіту» зазначено, що «метою освіти є всебічний розвиток людини як особистості та найвищої цінності суспільства, розвиток її талантів, розумових і фізичних здібностей, виховання високих моральних якостей, формування громадян, здатних до свідомого суспільного вибору». В свою чергу у Базовому компоненті дошкільної освіти зазначається, що: «педагог має допомогти дошкільникові опанувати складну науку життя, набути компетентності у різних його сферах…»

Такі глобальні завдання вирішуються, з одного боку, у процесі соціалізації через засвоєння людиною особистісних цінностей, соціальних норм та моделей поведінки, але, з іншого боку, національно-патріотичне виховання стає потужнім фактором у розвитку соціальної компетентності дітей дошкільного віку. Адже соціальна компетентність охоплює такі компоненти як сім’я, родина, родинно-побутова компетенція, люди-дорослі, люди-діти, люди-група та соціально-комунікативна компетенція і саме національно-патріотичне виховання здатне інтегруватися у всі ці сфери дитячого буття.

Мета національно-патріотичних заходів, які реалізуються, включає в себе виховні, розвивальні і навчальні цілі, що сприяють формуванню, закріпленню і розвитку у дошкільників морально-етичних та громадських якостей: любові до рідного краю, міста, країни, усвідомлення себе громадянином України, прагнення бути добрим, турботливим, оберігати навколишнє середовище, шанувати народні традиції і звичаї, розуміти красу в природі, предметах побуту, праці, людських взаємин тощо.

Патріотизм – це почуття приязні, відданості, відповідальності до своєї Батьківщини, - дитину ще в дошкільному віці необхідно навчити бути приязною (до чого-небудь, бути відповідальною в її малих справах, вчинках). Перш ніж дитина навчиться співпереживати бідам та проблемам Батьківщини, вона повинна навчитися співпереживанню взагалі як людському почуттю. Захоплення просторами країни, її красою та природними багатствами виникає тоді, коли дитину навчили бачити красу безпосередньо навколо себе. Також, перш ніж людина навчиться трудитися на благо Батьківщини, необхідно навчити її добросовісно виконувати трудові доручення, прищеплювати любов до праці. Тому в навчально-виховній діяльності слід розширювати знання дітей про сім'ю: склад, взаємини, професії. Виховувати свідоме ставлення до обов'язків усіх членів родини.  Формувати у дітей понят­тя про те, що сім'я — це найближчі і найрідніші нам люди, серед яких ми жи­вемо. Розвивати у них цікавість до сим­волічного значення імені тата, мами, бабусі, дідуся, братика чи сестрички, свого власного. Наочними та вельми цікавими для дітей є бесіди типу "Праця твоїх батьків". На них слід вести щиру й цікаву розмову про батьківську роботу, яка дуже корисну для суспільства. Провідною у цих бесідах є думка про працьовитість українців як їхню національну рису.

На заняттях та в повсякденному житті знайомити дітей з сімейними святами (дні народження, святого Миколая, Новий рік, Різдво, Мамине свято, Великдень, веснянки, Івана Купала, Спаса та інші), до яких готуються всі члени сім'ї (при­бирають у хаті, вивішують вишиті рушники, готують смачні страви, че­кають гостей, готують подарунки, вітання, іменинний торт тощо). Ви­ховувати повагу до рідних, любов і ніжність, ввічливість, тактовність у спілкуванні з ними бажання допомогти, поспівчувати, коли з них хтось хворий, стомлений тощо.

Поглиблювати знання дітей про бать­ківський дім, у якому народилися і жи­вуть усі члени сім'ї. Він завжди теплий, привітний. У ньому мешкають найрід­ніші тобі люди, які щоденно підтриму­ють тут чистоту і порядок, дбають один про одного. У кожного члена сім'ї є свої речі у домі, кімната, ліжко.

У дитини теж є своє ліжечко, стільчик, полиця у шафі, улюблений ігровий ку­точок, у якому вона завжди дотри­мується чистоти і порядку.

Дати дітям уявлення про стародавнє житло в Ук­раїні (хату, двір, літню кухню, ґанок, веранду), надвірні приміщення (хлів, клуню, причепу), криницю, тин (огоро­жу, пліт, паркан), садок, квітник, город біля хати. Розширювати знання дітей про інтер'єр сільської хати (піч, лави, стіл, стільці, мисник, ікони в рушниках, скриня, ліжко або лежанка, рушники, килими, рядна, глиняний посуд). Знайо­мити дітей з мистецтвом вишивання, плетіння з лози, різьблення, випилю­вання, гончарства. Виховувати бережне ставлення до результатів праці майстрів. Вчити порівнювати сучасне житло ук­раїнців із стародавнім. Ознайомлювати дітей з сучасною оселею  (будин­ком), її облаштуванням, предметами по­буту і вжитку (холодильник, міксер, м'ясорубка, кавоварка, кавомолка, те­левізор, пральна машина, електроп­раска, магнітофон, комп'ютер, музич­ний центр, телефон, мобільний теле­фон, газова плита, електрочайник, по­суд: чайний, столовий, до кави). Погли­блювати уявлення про старовинні предмети побуту та їхні назви, призначення: посуд (макітра, глечик, миска, дерев'яна ложка, горщик тощо), білиз­на (постільна, натільна), меблі (стіл, стілець, скриня, ліжко, лавка, мисник тощо), хідники, рядна, килими, вишиті подушки, рушники, скатерки, картини тощо.

Розвивати у дітей теплі почуття до дитячого садка — дру­гої домівки, де їх привітно зустрічають, доглядають, грають з ними у веселі ігри, читають казки, проводять цікаві заняття. Тут всі діти — друзі, вони вміють і люблять дружно гратися, допо­магати один одному, діляться іграшка­ми, ласощами, дбають один про одно­го, разом прибирають на місця свої іграшки.. Знати адресу дитсадка.

Розширювати знання дітей про рідне село, його вулиці, будо­ви, визначні місця, професії людей, що живуть у селі. Формувати поняття слова «батьківщина». Батьківщина — це місце, де людина на­родилася і живе, де народилися і жи­вуть її батьки.

Продовжувати знайомити дітей з наз­вами національних іграшок (свищики, сопілки, лялька та іншими), з народни­ми повір'ями, пов'язаними з образами калинової сопілки, ганчірної ляльки. Влаштовувати виставки народної іграшки. Спонукаю дітей радіти кінцевому результату.

На прогулянках вивчати з дітьми нові українські народні ігри (наприклад: «Гуси», «Горю-дубочок», «Вовк і Лисичка», «Віночок», «Кавуни», «А продай, бабусю, бичка», «Дідусь і кози», «Галя по садочку ходи­ла», «Калина», «Ой у полі перепілки» та інші). Широко використовувати лічил­ки під час вибору дітей на ведучі ролі.

Спонукати  дітей використовувати в іграх, повсяк­денному житті фольклорні твори, по­чуті від старших: казки, оповідання, співаночки, легенди, повчання.

Намагаюсь, щоб діти знали:

• заклички (наприклад: «Павлику-равлику», «Ви­глянь, виглянь, сонечко», «Іди, іди, до­щику», та інші);
• колискові пісні (наприклад: «Ой, ти кіт, ти муркіт», «Ходить сонко по вулиці», «Котику сірень­кий», «Спи, дитино», «Ходить сон коло вікон», «Спало дитя, спати бу­де», «Ой ти кіт, ти воркіт» та інші);
• мирилки (наприклад: «Мир-ми-ром», «Посварилися-помирилися», «Мирись, мирись» та інші).
• дражнилки (наприклад: «Грицько-тицько», «Іван-барабан», «Антоне, Антоне» та інші);

Під час занять та виховних заходів використовувати елементи народознавства. Поглиблювати та розширюю знання дітей про український національний одяг. Знайомити дітей з віночком-оберегом.

Розширювати знання дітей про націо­нальні продукти харчування українців, страви, що побутують в Україні (борщ каша, вареники, галушки, пампушки, гречаники тощо).  Виховую шанобливе ставлення до хліба.

Прищеплювати любов дітей до української пісні: народної, класичної та пісні сучасної. 

Великого значення надавати українській народній грі.  Граючи в народні ігри, діти знайомляться з традиціями свого народу, звичаями та обрядами, віруваннями, культурою, що є запорукою виховання національної самосвідомості. З допомогою народних ігор діти опановують перші елементи грамотності, вивчаючи напам'ять вірші, скоромовки, лічилки. Окремі ігри розвивають і математичні здібності (класики, цурка, клітка та ін.). У ході ігор розвивається мова дітей, збагачується їхній словник, закріплюється вміння граматично правильно будувати речення, адже більшість ігор супроводжується піснями, віршами. Народні ігри мають оздоровче, освітнє, виховне значення.

Важливе значення для виховання патріотичних почуттів у дошкільників має приклад дорослих, оскільки вони значно раніше переймають певне емоційно-позитивне ставлення, ніж починають засвоювати знання, тому значну роль приділяти роботі з батьками, проводити просвітницькі заходи національно-патріотичного характеру, спрямовані на організацію взаємо­дії родини та садка: індивідуальні бесіди та консультації, анкетування, тестування, батьківські збори, лекції, кон­ференції, виставки спільних робіт дітей та їхніх батьків, дні від­критих дверей, свята.Отже, системність у роботі з національно-патріотичного виховання, залучення у навчально-виховний процес оточення дитини (ро­динна обстановка, громадське життя, вулиця, навколишня приро­да) дає змогу позитивно впливати на формування національного, соціального типу осо­бистості. Розвивати національну самосвідомість і гідність вихованців, дбайливе ставлення до державної мови, державних та народних символів, історії, культури й традицій свого роду, народу і держави, любов до малої батьківщини, інтерес до міжнаціонального спілкування.
 

Список використаної літератури

1. Базовий компонент дошкільної освіти / Науковий керівник: А. М. Богуш, член НАПН України, проф, д-р пед. наук; Авт. кол-в: Богуш А. М., Бєлєнька Г. В., Богініч О. Л., Гавриш Н. В.,та ін.― К.: Видавництво, 2012. -26 с.

2. Фоменко Е. В. Формування національної свідомості дітей. – Х.: Вид. група «Основа», 2009. – 121, [7] с.: іл.. – (Серія «ДНЗ. Вихователю»).

3. Діти і соціум: Особливості соціалізації дітей дошкільного та молодшого шкільного віку: монографія / Богуш А. М., Варяниця Л. О.

4. Концепція національно-патріотичного виховання дітей та молоді. ДОДАТОК до наказу Міністерства освіти і науки України від 16.06.15.№ 641.

« повернутися